Багато хто вже стомився від напівзаходів наших органів влади, зокрема й таких нових органів як НАБУ або САП, і вже не очікує нічого роброго навіть від Антикорупційного суду. Чому? Та тому, що замість реформ маємо все нові й нові схеми.
Яскравим прикладом втілення ще однієї такої схеми стала ситуація, що виникла при зміні правил при реєстрації угод купівлі-продажу, про що не писав тільки ледачий. Час минає, а віз і нині там.
Нагадаємо, починаючи з 18 липня 2018 р. при укладанні договорів купівлі-продажу нерухомості й автомобілів треба заплатити не тільки за послуги оцінювача цього майна, а ще й якимсь посередникам-"майданчикам" за реєстрацію звіту про оцінку і нотаріусам за перевірку наявності звіту в Єдиній базі звітів. Причому плата за реєстрацію в розмірі 1020 грн за кожен звіт іде зовсім не в держбюджет, а приватним компаніям, які не надають жодної послуги, крім елементарної передачі файлу.
Майже відразу після запровадження нової Єдиної бази в експлуатацію новинні стрічки зарясніли протестами проти схеми. Першими виступили оцінювачі, які розуміли, що запущено тривіальну схему заробляння приватними компаніями. Про що попереджали й раніше, але, як завжди, ніхто не звернув уваги. Потім до оцінювачів приєдналися журналісти й громадські організації, хвиля протестів наростала і навіть докотилася до Вашингтона - там теж довідалися про ганебні виверти наших бюрократів.
Багато звернень отримав Антимонопольний комітет України, який начебто й знав про схему, але нічого не зробив, щоб їй запобігти. І от тепер він розбирається і навіть провів робочу зустріч, на якій представник Фонду держмайна (відповідає за оцінку при оподаткуванні) розповідав, який він "білий і пухнастий", як навів порядок в оцінці і як бюджет наповниться по вінця від податку на нерухомість. Ага! Тільки чомусь після цього сам почав відключати деяких оцінювачів від доступу до реєстрації звітів у базі. І тільки оцінювачі на зустрічі в АМКУ пред'явили вбивчі факти монополізації ринку й отримання незаконного прибутку посередниками-"майданчиками".
Чому прибуток неправомірний?
А все дуже просто: у постанові Кабміну №358 сказано, що реєстрація в Єдиній базі має бути безплатною, а ФДМУ своїм наказом дозволив "майданчикам" стягувати плату з оцінювачів і нотаріусів. Тому оцінювачі на зустрічі в АМКУ запропонували з урахуванням чинного законодавства вилучити в бюджет цей неправомірний прибуток.
Думаєте, їх хтось послухає?
АМКУ каже, що вивчає ситуацію, це вивчення за наші податки триває вже третій місяць, а результатів поки що немає. Основне запитання - чи зможе АМКУ зупинити схему? І відповідь для нас усіх невтішна: ні, не зможе. Максимум, чого можна очікувати, - накладення штрафів на "майданчики". Але, на жаль, не руйнування схеми. Адже невиконання вимог законодавства - це не компетенція АМКУ. А чия це компетенція? Може, КМУ?
Зрозуміло, невдоволений розголос від запуску схеми дуже швидко дійшов і до прем'єра, який відреагував на нього і як справжній чиновник призначив зо дві наради ще наприкінці липня. Перша нарада відбулася в секретаріаті Кабміну. На ній були присутні оцінювачі, представники ФДМУ й інші чиновники, які успішно потанцювали з бубоном, не давши чіткої відповіді на запитання оцінювачів, чому фонд порушує постанову Кабміну №358 і дозволяє стягувати гроші за реєстрацію звітів у Єдиній базі. Представникам ФДМУ нічого не залишалося, як сором'язливо потупити очі.
Наступні танці бюрократів відбулися кілька днів по тому, коли на завдання тепер уже віце-прем'єр-міністра С.Кубіва відбулася інша нарада з цього ж питання. Туди перекірливих оцінювачів уже не запросили. Потанцювали ще раз - і все, результатів нуль.
Правда, після цього фонд спробував пропхнути зміни в постанову №358, які скасовували б безплатну реєстрацію, але через галас, зчинений ЗМІ, громадськими працівниками й оцінювачами, цей номер не пройшов.
При цьому оцінювачі продовжували писати в усі інстанції, зокрема прем'єр-міністрові, президентові, НАБУ, і отримували на ці звернення, як завжди, "радянські" відписки про направлення їхніх звернень на вивчення іншим бюрократам, зокрема тому ж таки Фонду держмайна, який і є головним порушником постанови №358. Хто порушив, той має себе покарати? Як унтер-офіцерська вдова, яка сама себе відшмагала?
Вдумайтеся: держорган порушує постанову вищого органу влади, і ніхто не може цього зупинити! Отак і написані в нашій країні закони й підзаконні акти: все зводиться до напівзаходів, до танців з бубоном на різних нарадах, під час оголошення про якісь дії. Принципово ж нічого не змінюється - "майданчики" кладуть у кишеню по мільйону щодня.
Збентежили ця ситуація і галас автора реєстрації звітів оцінювачів через посередників і фактичного автора схеми - депутата від БПП М.Курячого. Він вирішив, що раз оцінювачі такі великі збурювачі спокою, то давайте їх виключимо, мовляв, обійдемося без оцінки, а вартість визначатимемо якусь "середньоринкову". Мовляв, тепер ми хочемо так - і крапка. І запитувати, хто відповість за попередню схему, якщо вона була хибною, просто нікому.
Ця ситуація добре показує ставлення деяких депутатів до законотворчості взагалі: як хочу, так і поверну. І байдуже, що добре для держави і людей, головне - якось заткнути оцінювачів, щоб "стригти" громадян. Оцінювачів не буде - і все заспокоїться, а громадяни як зайчики платитимуть скільки скажуть.
Дуже цікаве запитання в цій ситуації - про "середньоринкову" вартість, поняття, якого немає ні в національних, ні в міжнародних чи європейських стандартах оцінки. У цивілізованому світі взагалі такого поняття немає, це ще один доморощений "лісапет". Адже якщо говорити про щось середнє, то воно неодмінно буде вищим, ніж вартість недорогих активів, якими користуються небагаті люди в нашій країні - бабусі й дідусі в селах; водночас середня вартість буде нижчою від ринкової вартості в Новопечерських Липках, тобто саме для багатіїв - депутатів, бюрократів і олігархів. Зрозуміло, що депутати саме цього й хочуть, але хіба можна це допустити?
І тут виникає запитання: якщо з різними схемами оцінки при купівлі-продажу нерухомості в Україні ми боремося з 2010 р., а вони все виникають після внесення нових змін до законодавства, то, може, вже настав час поміняти законодавство глобально? Треба подивитися на досвід розвинених країн і постаратися перейняти ліпші практики оподаткування нерухомості.
Чому?
В Україні оподатковуються земля (не ринкова вартість), квартири й комерційна нерухомість залежно від загальної площі (не ринкової вартості), і тільки при операціях купівлі-продажу стягуються платежі й збори та іноді податки від ринкової вартості.
Треба розуміти, що земля - це теж нерухомість, але якщо на землі є будівлі, то вартість нерухомості складатиметься з вартості землі й вартості будівель. Тому в разі переходу до оподаткування нерухомості треба міняти як законодавство про оподаткування землі, так і оподаткування квартир, офісів, складів і гаражів. При цьому Україна одна з небагатьох країн, яка не оподатковує виробничої нерухомості, а податок на землю під підприємствами зовсім мізерний. Такий стан речей не стимулює позбуватися зайвих квадратних метрів.
У розвинених країнах щорічним податком на нерухомість обкладаються всі об'єкти нерухомого майна, зокрема й виробничі. Цей податок є основним джерелом коштів для місцевої влади, бо кошти від податку не йдуть у держбюджет, а використовуються на потреби регіону, такі як дороги, парки, школи й лікарні. Причому жителі голосуванням самі вирішують, що для них є пріоритетом цього року.
Запровадження податку на нерухомість від ринкової вартості дозволить оголосити про ринкові ціни на всі об'єкти нерухомості, і тоді істотно занизити їхню ринкову вартість буде неможливо. Але для цього треба створювати серйозні бази/кадастри нерухомості у всіх містах, розбивати міста на невеликі зони й проводити щорічну оцінку кожного об'єкта. А нестандартні об'єкти оцінювати індивідуально силами оцінювачів. Податок на землю доведеться враховувати при оцінці об'єктів - не можна брати за те саме двічі.
Звичайно, всі податки пов'язані між собою, але фактично останнім часом держава намагається змусити підприємців і громадян платити більше податків, тоді як олігархи їх найчастіше не сплачують взагалі. Чому запровадженню податку на майно з ринкової вартості, зокрема й виробничого майна, депутати опираються протягом багатьох років? Саме тому, що ухилитися від цих податків набагато складніше, ніж від податку на прибуток або ПДВ, або ПДФО. Нерухомість - вона ось, перед очима, її складно вивести в офшор як прибуток підприємства. Водночас податки на зарплату в Україні дуже великі, неоподатковуваний мінімум у розмірі 17 грн не змінюється вже десятиліття! Це при тому, що мінімальна зарплата постійно зростає. То, може, перестати сподіватися, що зарплата вийде з тіні, припинити переслідувати нещасних ФОПів, а запровадити податок на майно від ринкової вартості, і не тільки для квартир і комерційної нерухомості, а й для майна підприємств - як в усьому світі?
За розрахунками фахівців, відрахування в Пенсійний фонд від операцій купівлі-продажу можуть сягнути 2 млрд грн на рік, а от податок на нерухомість може становити 30-40 млрд грн на рік і цілком зможе компенсувати подальше зниження як ЄСВ (єдиний соціальний внесок, з якого платять пенсії), так і ПДФЛ, який давно вже треба стягувати за прогресивною шкалою, істотно піднявши неоподатковуваний мінімум і запровадивши повернення переплаченого за результатами року. І це стане стимулом здавати річну декларацію.
У США неоподатковуваний мінімум становить 18 тис. дол. на рік. Тобто за результатами року кожен громадянин складає декларацію, яка має назву "Повернення податків" (Tax return) і вираховує 18 тис. дол., з яких податок не сплачується. Напевно, в Україні ця цифра має бути меншою, але ж 17х12=204 грн - це зовсім уже смішно.
Звичайно, депутати з олігархами не хочуть запровадження реального податку на нерухомість і зниження податків на зарплату. Ще б пак! Адже найбільші податки доведеться сплачувати саме їм. Наприклад, нещодавно оголосили про продаж ТРЦ "Гуллівер" за суму близько 17 млрд грн. Якби податок на нерухомість сплачувався від ринкової вартості й становив хоча б 1% (у США від 1 до 3%), то власники ТРЦ "Гуллівер" мали би сплачувати 170 млн грн на рік. 2017-го податок на всю житлову нерухомість Києва становив 78,8 млн грн. Як кажуть, відчуйте різницю.
Та повернімося до предмета цієї статті. Хочеться, щоб з усього сказаного читач зробив один висновок: не можна допускати, щоб законодавство весь час латали, як дороги в Україні, треба змінювати його кардинально, причому одночасно в багатьох напрямках.
Водночас не можна допускати, щоб депутати крутили законами, як циган сонцем. Закони слід обговорювати з громадськістю, а схеми знищувати без зволікання.