Український бізнес гарячково шукає можливостей вижити у кризовий час. Одні закривають чи призупиняють свою діяльність, інші шукають порятунку на Заході. Найчастіше підприємці з України обирають Польщу, Німеччину, Чехію, Словаччину, прибалтійські країни, розглядаючи їх як транзитні пункти на шляху в інші держави Європи та Північної Америки. При цьому практично ніхто з них не пориває зв'язків зі своєю країною.
Ефект доміно
Новини з промислових підприємств нагадують зведення з фронту. За словами голови Асоціації власників малого та середнього бізнесу м. Києва Руслана Соболя, лише за два місяці 2015 р. у столиці припинили роботу близько 4 тис. суб'єктів господарювання. Не всі з них закрилися, оскільки ця процедура досить дорога. Загалом, як він вважає, в Україні на межі зникнення перебувають близько 80 тис. з понад 400 тис. малих підприємств.
Проте ця тенденція - не лише "столичний" ефект. Наприклад, в Одеській області торік припинили діяльність 13 тис. підприємств. Як повідомив директор департаменту економічного розвитку Одеської міськради Д. Радулов, у 2014 р. обсяги промислового виробництва впали майже на 50%.
За даними Державної служби статистики, спад промислового виробництва в Україні у січні-лютому 2015 р. (без врахування тимчасово окупованих територій), порівняно з відповідним періодом 2014 р., становив 21,7%.
Активи тікають з України
Складна економічна ситуація в країні, війна та незрозумілі для бізнесу реформи примушують український бізнес шукати кращої долі за кордоном. Мета в кожного - різна. Хтось хоче відкрити філію, щоб зареєструвати машину і потім їздити на ній. Когось зривають із місця міркування безпеки бізнесу. Вважається, що коли фірма міжнародна, то шансів захистити її більше. Але є ключова: дуже багато українських підприємців, особливо з Донбасу, шукають нові шляхи збуту своєї продукції на ринках ЄС. Навіть незначні заробітки у валюті, з огляду на її курс до української гривні, вигідні.
Наприклад, лише за рік діяльності проекту Business in Malopolska - Partnership Network, який спільно реалізовують Львівська торгово-промислова палата і Малопольське воєводство, подано 55 заявок про співпрацю. Правда, допомогли тільки 10 особам. Решта або не зацікавили польських партнерів, або ж погано склали заявки.
У Польщі відкрити власний бізнес нескладно. Громадянство - не обов'язкове. Мінімальний статутний капітал для відкриття бізнесу становить 5000 злотих (приблизно 1200 євро). Така сума вважається цілком прийнятною навіть для новачків. Щоб відкрити банківський рахунок у будь-якому місті, достатньо пред'явити закордонний паспорт. Ще кілька років тому відкриття підприємства в Польщі потребувало маси документів і процедур. Тепер діє так зване "одне віконце". Але насправді реєстрація фірми - тільки початок, найважливіше - як протриматися на ринку.
Поляки зацікавлені в інвестиціях в свою державу. Держава дає пільги на землю, на робочу силу. Тому легше отримати кредити, діють чіткі закони. Якщо підприємець бере на роботу інваліда, а з чотирьох працівників одного він мусить брати точно, то отримує пільги при сплаті податків.
У Чехії найпоширеніший варіант розвитку малого бізнесу - все, що пов'язане з індустрією гостинності (готельний бізнес, кафе та ресторани, екскурсійні бюро, продаж сувенірів). Другий варіант - індустрія краси, торгівля і т п. Третій варіант - купити в Чехії нерухомість і здавати її в оренду. Привабливість Чехії як місця ведення бізнесу обумовлена тим, що в цій країні іноземні фізичні та юридичні особи, реєструючи підприємства, мають такі ж самі права, що й чеські. Особливість чеського бізнесу полягає в тому, що кожен вид підприємницької діяльності регулюється ліцензійним законом. Щоб отримати ліцензію, необхідно принести установчі документи і заплатити адміністративний збір.
Скільки грошей потрібно, щоб відкрити бізнес у Чехії? Для початку буде достатньо 10 тис. євро. За ці гроші можна взяти в оренду невелике кафе, магазин, бар і через півроку отримувати непоганий прибуток.
Найдешевше відкрити бізнес у Словенії (за підсумками перепису 2009 р., тут проживало близько
2 млн людей). Серед плюсів - безпека, вигідне географічне розташування, щоденний побутовий комфорт. Прижитися й адаптуватися тут набагато легше, ніж, скажімо, в Німеччині. Словенія оптимальна для людей із дітьми або пенсіонерів із обов'язковим постійним доходом за межами цієї держави.
Проте тут, як і скрізь, є свої мінуси. Дуже обмежений ринок, від працевлаштування і до сфери послуг. Багато галузей (наприклад, медицина) абсолютно закриті для "новачків" і "сторонніх" людей, тому кар'єри тут не зробиш. Отримати роботу за фахом майже неможливо. Не забуваємо про економічну кризу в Словенії, - словенцям самим нелегко в пошуку роботи. І, при інших однакових умовах, роботодавці завжди віддадуть перевагу місцевим, хоча б тому, що домогтися дозволу на роботу для іноземця занадто складно й довго (хоча можливо).
Вчаться працювати
Своєю чергою, вдома український бізнес нерідко звинувачують у тому, що він вивозить капітал за кордон. "Але малому бізнесу зазвичай нічого вивозити. Ці активи в Україні можна просто закрити або заморозити. У нього не такі великі обороти, щоб їх ховати за кордоном. Це можуть робити лише великі компанії. Малі й середні там заробляють", - каже Юрій Булик.
Інша річ, що не зовсім зрозуміло, як ми прийдемо до тієї Європи. Хоча всі розуміють, що легше не буде. Там є свої правила, і вони набагато жорсткіші, ніж в Україні. Іноземці, котрі відкривають бізнес в іншій країні, дуже рідко поривають із власною країною. Те ж саме й з українцями.
Донедавна все, що вироблялося в Польщі, перевозилося в Україну. Найчастіше у підприємств на території Польщі і в Україні - один засновник. Це особливо практикувалося в таких галузях, як переробка м'яса, деревообробка, виробництво меблів, вирощування овочів. Польщі це вигідно. Так вона підтримує свою робочу силу, одержує податки, а товар - вивозиться з держави. У цій сфері практично нічого не змінилося.
Бізнес тепер шукає бодай найменшої можливості, щоб відкрити підприємство в країнах ЄС. Це - вивезення капіталу. Багаті українці найчастіше відкривають у Польщі фешенебельні салони краси, готелі, заклади торгівлі. При цьому в Україні вони нерідко працюють на державних посадах, а отримані тут гроші вкладають у чужу державу.
"У відкритті бізнесу за кордоном немає нічого поганого, - вважає регіональний менеджер західноукраїнського офісу ЄБА Мар'яна Луцишин. - Важливо, що ці підприємці заробляють для себе гроші, а не крадуть чи просять у держави дотації. При цьому набувають досвіду роботи в ЄС, що не так легко. Щойно в Україні буде створено належні умови для їхнього бізнесу, вони зможуть повернутися і збудувати схожий бізнес в Україні. Але для цього тут слід створити хороше середовище, заохочувати підприємців працювати на своїй землі. А ще - слід змінювати власну ментальність. Бо коли ми перетинаємо український кордон, то стаємо іншими людьми. Починаємо шукати смітники, щоб викинути сміття. Це ж саме стосується і бізнесу".
"Для зростання експорту потрібні стабільна і передбачувана економічна політика уряду та доступні кредити. Тепер же нічого з цього бізнесові очікувати не доводиться", - вважає виконавчий директор Європейської бізнес асоціації Ганна Дерев'янко.
На її думку, наразі уряд України насамперед зайнятий вирішенням поточних завдань, тому йому не до стратегічних планів підтримки експортерів.
Як зауважує один із польських підприємців, Західна Європа - це місце, де українці вчаться працювати згідно з правилами. Там вони здебільшого встановлені й зрозумілі. Там простіші й прозоріші умови для роботи бізнесу. Дуже добре працює судова система. Людина там може захистити в суді свої права. Водночас там так само, навіть ще більше, ніж в Україні, забюрократизована система.
І труднощів також не бракує. Зокрема, спосіб нарахування податків - несправедливий. Власники малого та середнього бізнесу платять такі ж самі податки, як і великі торговельні мережі... Але, крім грошей, є й інші - не менш дошкульні - перешкоди. "Найважливіші - податки, але важливі й однозначні правила. У Польщі часто буває так, що кожне управління або навіть чиновник може інтерпретувати один і той самий закон по-різному. На жаль, польське законодавство - непрозоре й неоднозначне. А це дуже заважає бізнесові".
На переконання представника SalesCapital AG в Україні Володимира Ломійчука, ЄС відчинив Україні двері, але в них ще треба зуміти увійти. Виробник має бути готовим до того, що місце на цьому ринку доведеться завойовувати так само, як і на будь-якому іншому. Успіх в експортній діяльності можливий, тільки якщо ви давно і серйозно на нього працюєте.