Український інвестиційний саміт
Великою подією в економічному житті країни стала 2-га щорічна конференція «Український інвестиційний саміт», що відбулася наприкінці травня у Лондоні. Форум зібрав як представників української ділової еліти, так і державних чиновників найвищого рангу, банкірів, юристів, економістів та дипломатів. Українці становили переважну більшість публіки. Навіть видалося дивним, що потрібно було їхати за тисячі кілометрів для спілкування одне з одним. Втім, як пояснив один із організаторів форуму, такі заходи в Києві залучають набагато менше перших осіб від бізнесу та державного сектора.
Тематика конференції була досить розмаїта й охоплювала всі сфери фінансово-економічної діяльності у країні, такі як оцінка інвестиційного клімату в Україні, розвиток фінансового сектора, енергетики, транспорту, металургії та гірничодобувної промисловості.
Особливу увагу було приділено питанням початкового розміщення акцій (IPO) українських підприємств та злиття і поглинання компаній (M&A). Обговоренню цього питання присвятили один із трьох днів конференції.
IPO, або Початкове розміщення акцій
Абревіатура IPO тепер досить популярна не лише на Заході, а й на пострадянському просторі. Проте, як неодноразово відзначалося на форумі, далеко не всі розуміють смисл цього способу залучення капіталу. Навколо нього існує своєрідний «інформаційний вакуум».
Якщо говорити простою мовою, IPO — це один зі способів фінансування підприємства: компанія отримує капітал у результаті публічного розміщення своїх нових акцій на фондовій біржі.
Українські IPO
На Українському інвестиційному саміті відзначалося, що нині відбувається зміна філософії вітчизняного бізнесу і зародження нових компаній. Фірми шукають нові довгострокові й ефективні джерела фінансування і зацікавлені в публічних розміщеннях. 2005 рік став роком початку IPO-руху в Україні.
Торік відразу три українські компанії провели первинні розміщення акцій на альтернативному майданчику Лондонської фондової біржі.
Компанія Ukrproduct, яка працює в молочній промисловості, залучила 6 млн. англійських фунтів у лютому 2005 року.
Компанія Cardinal Resources, представник нафтового і газового сектора, випустила акцій на суму 10,6 млн. фунтів у квітні 2005 року.
І, нарешті, корпорація XXI Century Investments, девелоперська компанія, залучила 139 млн. дол. США у грудні 2005 року.
Передбачається, що 2006 року ще три компанії вийдуть на IPO. А в 2007—2008 роках прогнозується збільшення до 12 кількості міжнародних лістингів.
Російські IPO
Наші сусіди вперше вийшли на міжнародні IPO 1996 року, коли «Вымпелком» залучив 110 млн. дол. через початкове розміщення акцій на фондовій біржі Нью-Йорка.
Відтоді кількість російських IPO зростає щорічно, завдяки високому попиту серед інвесторів і благословенню великих інвестиційних банків, таких як Morgan Stanley, Credit Suisse First Boston і UBS. Загалом, 24 російські компанії вже залучили 7,6 млрд. дол., розмістивши свої акції на фондових біржах США і Великобританії.
Рекордним розміщенням вважається IPO телекомунікаційної компанії «Система», яка випустила акцій на суму 1,56 млрд. дол. на Лондонському основному майданчику. Найменшим російським розміщенням є IPO на Лондонському альтернативному майданчику (AIM) компанії Zirax plc, яка залучила 13,7 млн. дол.
Лондонський альтернативний ринок
Лістинг на Лондонському альтернативному ринку був найкращим вибором для українських IPO. AIM історично призначався для розміщення менших компаній, тому вимоги до звітності і корпоративного управління там більш лояльні. Водночас якість інвесторів на альтернативному майданчику наближається до таких на основному ринку.
Ідея залучення капіталу на фондових ринках дуже приваблива для українських компаній із багатьох причин, включно з тим фактом, що історично вони фінансувалися за рахунок кредитів та власних коштів власників. А IPO — це спосіб залучення довгострокового капіталу не влізаючи в борги.
При цьому розміщення на міжнародних торгових майданчиках має такі переваги:
— можливість одержання великих премій до чистої вартості активів;
— якісні інвестори;
— висока ліквідність акцій;
— низькі ризики;
— поліпшення міжнародного іміджу компанії;
— високі вимоги до звітності передбачають велику фінансову й операційну дисципліну на підприємстві.
Однак найголовніше – розвиток ринку IPO сприяє зростанню економіки України в цілому. З допомогою IPO залучаються значні інвестиції, що стимулює загальне економічне зростання. Масове проведення IPO допомагає переливу капіталу в економіці, структурній перебудові, розвитку переробних і наукоємних галузей.
Розвиток ринку IPO сприяє розвитку венчурного фінансування, оскільки створює ефективний спосіб виходу венчурного інвестора з бізнесу.
Перешкоди на шляху до IPO
Процес IPO потребує багатьох структурних, управлінських, а головне – культурних змін бізнесу. Репутація компанії, прозорість її фінансової й управлінської системи – наріжний камінь будь-якого успішного IPO.
Щоб вийти на міжнародний ринок, компанія повинна змінити систему корпоративного управління, включно з фінансовою та управлінською звітністю.
Серйозними перешкодами для здійснення IPO можуть стати висока вартість лістинга і можлива нестабільність цін на акції. Крім того, нинішнє законодавство не дозволяє компаніям виходити на міжнародні ринки під українським прапором. Для української юридичної особи акції повинні випускатися в національній валюті. Також українська компанія не може випустити понад 25% акцій за кордоном.
У таких умовах доводиться шукати іноземний «дах» для IPO, що серйозно подовжує тривалість і знижує ефективність процесу.
Як знизити перешкоди?
Для ефективного розвитку ринку первинних розміщень важливо створити стабільні й передбачувані правила відносин бізнесу і влади, законодавчу основу для захисту прав власності.
Не менш важливою умовою для розвитку IPO буде створення ефективної інфраструктури українського фондового ринку.
Ну і, нарешті, необхідно завершити формування сприятливого правового середовища фондового ринку, в якому проведення IPO буде ефективним для емітентів і привабливим для інвесторів.
Український бізнес потребує довгострокових капіталовкладень, необхідних для розвитку економіки і підвищення інвестиційного іміджу країни. А ринок первинних розміщень, із цього погляду, є одним із нових і перспективних способів залучення іноземного капіталу.
Слід відзначити при цьому, що вихід українських компаній на ринок первинних розміщень – дуже складний і тривалий процес, пов’язаний із певними енергоінвестиційними витратами та вкладеннями. Для окремих компаній — це просто виснажливий процес, як результат певних взаємовідносин із пресою й інвесторами, котрі висувають жорсткі вимоги до компанії та її досягнень, серед них – відкритість і високий рівень «прозорості» бізнесу, і навряд чи це буде до вподоби деяким компаніям. «Ціна», яку треба заплатити компанії, за деякими мірками – просто колосальна. Однак ці витрати варті того, і «ціну» не можна не заплатити.
Світовий капітал шукає собі застосування на нових ринках. Україна, у свою чергу, — це величезний ринок, який ще чекає свого відкриття. Є можливість показати західним інвесторам колосальний економічний і виробничий потенціал країни. Чи скористається цією можливістю Україна? Чи готова вона відкрити свої ринки?…
Мільйонер за одну ніч
Своїм історичним корінням IPO сягає початку XVII століття, коли в Англії і Голландії акціонерні компанії вперше запропонували власні акції на біржі приватним інвесторам. Сучасна історія IPO розпочинається із 70-х років XX століття, після лібералізації світового фінансового ринку.
Відтоді ринок IPO переживав злети і падіння. Найвідчутнішим було його зростання під час «бичачого» періоду 1995—2000 років. Рекордного 1999 року, у період навального розвитку IT-компаній, на світовий ринок IPO вийшли близько 2000 компаній, які залучили приблизно 200 млрд. дол. США.
Одним із цікавих прикладів того періоду є IPO компанія Agilent Technologies, що входить у групу Hewlett-Packard. Зазначене розміщення було рекордним в історії Силіконової долини. 1999 року воно залучило 2,1 млрд. дол. Це сталося рівно через 59 років після того, як Білл Х’юлетт і Дейв Пакард розпочали бізнес у власному гаражі, спочатку інвестувавши у нього всього лише 538 дол.
Тими роками у США почали створюватися компанії, що розраховували на швидкі прибутки «бичачого» періоду. Вони часто фінансувалися венчурними капіталістами і дуже швидко виходили на IPO. Зазвичай ціна акцій таких компаній різко стрибала вгору після початкового розміщення. Попит із боку інвесторів, які шукали новий Microsoft, був надзвичайним.
Засновники бізнесу часто за одну ніч ставали мільйонерами.
Цей феномен не обмежувався ринком США. Приміром, у Японії була схожа ситуація: компанії створювалися з однією основною метою — вихід на IPO.
Ринок IPO пережив істотне зниження у період спаду на фондових ринках у 2001—2003 роках. 2003 року через IPO було залучено всього близько 50 млрд. дол. Проте вже 2005 року на ринок вийшло понад 1500 компаній, які залучили в цілому 168 млрд. дол.
А в серпні 2004 року унікальний підхід компанії Google до первинного розміщення своїх акцій викликав безліч дебатів серед інвесторів та аналітиків. Google використав нетрадиційний метод відкритого аукціону для продажу своїх нових акцій. Традиційний підхід до IPO передбачає, що інвестиційні банкіри (андерайтери) визначають початкову ціну на акції компанії, а також список клієнтів для їх купівлі.
У результаті відходу від традиції компанія зарезервувала за собою право регулювати ціни на акції залежно від реакції ринку. Аукціон дозволив компанії Google продати акції широкій аудиторії за доброю ціною. Цей інноваційний підхід багато хто пов’язує з початком процесів демократизації IPO.