Тарифи на послуги зв’язку змінюються в більшості країн так само природно, як ціни на нафту, продовольство й курси валют. У всьому світі частину тарифів на зв’язок, забезпечуваний природними монополістами, регулює держава, а частину тарифів на послуги зв’язку, надані конкуруючими один з одним операторами, — ринок. Головне, що до цього там усі звикли. А в нас розцінки на фіксований зв’язок не змінювалися вже понад три роки, на відміну від розцінок на зв’язок мобільний, які постійно знижуються в результаті конкуренції. Тому рішення Національної комісії регулювання зв’язку (НКРЗ) про затвердження нових граничних тарифів на загальнодоступні телекомунікаційні послуги викликало переполох. Хоча воно й було прийняте відповідно до законодавства та ринкових реалій.
Утім, ні для кого не секрет: проект цього рішення готувався фахівцями «Укртелекому» й багато в чому «заточений» під цю компанію. Котра переживає нині, попри високі темпи зростання ринку, не найкращі часи.
Говорячи про запропоновані НКРЗ зміни граничних тарифів, найлегше відзначити соціальний аспект: зростання на 30—50% абонплати й вартості секунди розмови. Це означає, що хвилина місцевого зв’язку для населення замість 5,4 коп. коштуватиме 7,3 коп. (з ПДВ, бо тарифи вперто вказуються без нього, що може ввести в оману абонента), а абонплата становитиме 13,43 грн. замість 8,82 грн. (це цифри для населення, для підприємств — вищі). Звісно, за телефон доведеться платити більше, причому це збільшення витрат стане найвідчутнішим саме для тих абонентів, які розмовляють небагато і є малозабезпеченими. Утім, за Федерацією профспілок України, куди НКРЗ направила лист про затвердження нових тарифів, залишається право внести свої пропозиції.
Прогнозувалося збільшення витрат користувачів dial-up-доступу в Інтернет, котрі платять і за доступ, і за зайнятий телефон. Коли рахунок часу йде на години, підвищення цін буде більш значним і сподвигне «діалапників» знижувати час перебування в мережі. Але, по-перше, переважна більшість великих провайдерів надають послуги call-back, тобто беруть оплату з’єднання на себе. Витрати провайдерів зростуть, можливо, дехто з них дещо підніме тарифи на доступ. Проте навряд чи користувачі різко обмежать себе в часі, проведеному в мережі: звичка в цій справі, як відомо маркетологам, відіграє важливу роль. До того ж ті, хто справді багато користується Інтернетом, як правило, переходять на економічніші (дорожчі, але з меншою вартістю трафіка) підключення з допомогою виділених ліній, ADSL та інших технологій.
Крім потенційного падіння доходів від дорожчих, а тому потенційно менш використовуваних послуг місцевого зв’язку, критики нових тарифів прогнозують падіння надходжень і від послуг «міжміста» й «міжнародки», які подешевшали. Частка цих послуг у загальних доходах телекомунікаційного ринку країни становить майже чверть (618 млн. дол. із 2,5 млрд.). Із іншого боку, хоча здешевлення це й не таке значне, як подорожчання місцевого зв’язку, — лише 13—17% (із 1,2 грн. за хвилину до 1 грн.), виходячи з досвіду зниження тарифів мобільними операторами можна припустити: до зростання трафіка, а отже, і доходів телефонних компаній воно все-таки призведе. Правда, рентабельність при цьому також знизиться.
Відповідно, дешевшають дзвінки з фіксованих телефонів на мобільні, що тарифікуються, як міжміські. За ідеєю, мобільні оператори отримають можливість знизити плату за переадресацію з прямого номера на основний (для абонентів, котрі послуговуються прямими номерами). Проте останніми роками кількість таких абонентів помітно скоротилася, а для багатьох із них (приміром, користувачів безлімітних тарифних планів) таке зниження не вельми актуальне.
Крім цього, до міжміської «гривні за хвилину» були прив’язані й тарифи на взаєморозрахунки операторів. Відповідно до діючого порядку, при дзвінку з фіксованої мережі на мобільну половину залишає собі місцевий оператор, половину забирає мобільний. Відповідно, тепер вони одержуватимуть по 40 копійок за хвилину, і нарощувати доходи їм також доведеться за рахунок трафіка.
Потрібно також нагадати, «міжмісто» буває внутрішньообласним і міжобласним. Отож, зниження тарифів стосується лише останнього. Послуги міжміського зв’язку в межах області дорожчають разом із місцевими тарифами. Правда, лише на 8—11%, до 50 коп. на хвилину.
До речі, у міжнародних тарифах з’явилися два нові пункти: «Решта світу» (країни з високою собівартістю здійснення дзвінка, конкретний список не розшифровується) й «Мобільні мережі закордонних операторів». Дзвінок у «решту світу» (далі Австралії-Океанії й Південної Америки, які мають самостійні тарифні зони, — тільки Антарктида, але там користуються «Інмарсатом» і «Іридіумом») обійдеться втричі дорожче, ніж у найдорожчий тихоокеанський регіон, — 1,8 дол. за хвилину. Дзвінок іноземним мобільним операторам коштуватиме 77 центів за хвилину незалежно від країни. Зате різниця між дзвінком у Польщу й у Нову Зеландію тепер мінімальна: 52 і 60 центів за хвилину. Усі ці цифри — у бізнес-час, а ввечері та вночі тарифи приблизно на третину дешевші. А от країн СНД окремим рядком у нових міжнародних тарифах немає.
Відомо, що за ухвалення нових тарифів на загальнодоступні послуги найпослідовніше виступав «Укртелеком». Кілька місяців тому компанія зверталася з відповідним проханням до НКРЗ. Кажуть, сам проект нових тарифів також готували фахівці держоператора. І НКРЗ пішла йому назустріч.
Проблеми «Укртелекому» добре відомі. За півроку доходи компанії помітно впали — на 18,7%, до 344,6 млн. грн. При цьому на 4,6% скоротилися доходи від міжміського зв’язку. І сталося це в основному через відплив найприбутковішого міжнародного й міжміського трафіка до мобільних операторів. «Послуги мобільного зв’язку стають доступніші для споживачів з урахуванням нерівних умов тарифного регулювання... Тарифи на послуги місцевих мереж, міжміські й міжнародні розмови регулюються державою і тривалий час не переглядалися, тоді як оператори мобільних мереж постійно змінюють тарифи», — скаржився «Укртелеком» на конкурентів. Нагадаємо: відповідно до чинного законодавства, державному регулюванню підлягають тарифи на «загальнодоступні (універсальні) послуги», до яких належить місцевий, міжміський і міжнародний фіксований зв’язок. Саме ці послуги й надає «Укртелеком». Тарифи ж на мобільний зв’язок державному регулюванню не підлягають.
Правда, злі язики назвали низький прибуток компанії за півроку «PR-ходом»: будь-якому бухгалтеру відомо, що у цей період згаданий важливий показник можна варіювати в дуже широких межах без шкоди для загального фінансового становища компанії. Зате з’явився привід заявити: «Укртелеком» втрачає прибуток, давайте щось робити».
Мобільні оператори, перебуваючи в жорсткішому конкурентному середовищі, набагато динамічніше знижують ціни. Так, «Київстар» на початку серпня запропонував нові міжнародні тарифи, які за окремими напрямками виявилися нижчі від «укртелекомівських». Правда, лише в рамках послуги «СтарСвiт», що є різновидом IP-телефонії. Непогані міжнародні тарифи пропонують невеликі й нові мобільні оператори (як показує практика розмов, також часто з використанням маршрутизації через IP-канали). Хай там як із IP, телефонувати з мобільного в інші країни однаково зручніше: не треба купувати телефонні картки, набирати багато цифр різноманітних кодів...
Проте повернімося до «Укртелекому». Відомо, що в компанії діяв так званий принцип крос-субсидування, коли за рахунок прибутковіших і рентабельніших послуг міжнародного й міжміського зв’язку підтримувалися низькі тарифи на збитковий місцевий зв’язок (і особливо збитковий у селі). Природно, із падінням доходів у прибуткових бізнесах можливості для крос-субсидування помітно знизилися. А позаяк самостійно «Укртелеком» тарифи підняти не може, йому довелося звернутися по допомогу до держави.
Нові тарифи, на думку НКРЗ, підвищать привабливість фіксованого зв’язку в цілому, незалежно від форм власності. Проте потрібно відзначити, приватні оператори (для котрих ці тарифи також обов’язкові), непогано заробляють і без них, в основному за рахунок роботи в прибутковіших сегментах ринку: бізнес-зв’язок, інтегровані послуги «телефонний зв’язок плюс Інтернет з одних рук», продаж номерів тощо. Хоча й на «міжнародці» також, тому відплив трафіка до «мобільників» зачепив і їх. «Голден Телеком», приміром, надає послуги мобільного зв’язку, за рахунок чого в компанії має місце своєрідна форма крос-субсидування. Правда, у цьому разі доходи від мобільного зв’язку спрямовуються не на підтримку низьких тарифів, а на розвиток фіксованої мережі. А низка телефонних компаній, не маючи мобільних ліцензій, надає послуги рухомого зв’язку з допомогою стандарту CDMA, причому працює саме за «граничними тарифами» — їхні послуги також зміняться в ціні.
Інша проблема, із якою зіштовхнувся «Укртелеком», — брак коштів для розвитку своїх мереж, насамперед цифровізації регіонів і телефонізації сел. Фінансувати ці напрями компанія збиралася за рахунок кредитів, проте рентабельність проектів в очах кредиторів залишала бажати кращого (особливо в світлі ринкового становища компанії, яке погіршується). Збільшення тарифів дасть змогу коли не підвищити привабливість цих проектів, то бодай показати: будівництво місцевих мереж в Україні — не безнадійне вкладання. Ну й, нарешті, на «Укртелеком» чекає приватизація, і покупцеві буде приємніше знати, що його майбутні абоненти платитимуть йому трохи більше, ніж зараз.