Кількість випущених пластикових карток поки не привела до якісного стрибка. Переможні заяви вітчизняних банкірів і представників міжнародних платіжних систем (МПС) про бурхливий розвиток даного ринку поки ще лунають, але дедалі менш переконливо. Проблем накопичилося досить. По-перше, картки за 15 років так і не стали в нашій країні повноцінним платіжним і кредитним інструментом. По-друге, здійснюваний МПС перехід на випуск карток із чіпом сприймається українськими банкірами без належного ентузіазму, що може залишити наш ринок на задвірках світових процесів розвитку кредитних карток або навіть призвести до штучної ізоляції. Крім того, останні законодавчі ініціативи НБУ цілком можуть змінити розстановку сил на ринку не на користь МПС, чиї картки перебувають на руках переважного числа українців.
Оманлива масовість
На перший погляд, ринок пластикових карток справді демонструє вражаючі успіхи. На початок нинішнього року в Україні було випущено понад 32 млн. платіжних карток, для їхнього обслуговування встановлено близько 77 тис. одиниць термінального обладнання. Власниками платіжних карток сьогодні є понад 30 млн. наших співвітчизників, а обороти по картках за минулий рік перевищили 150 млрд. грн. Однак 97% цих операцій — примітивне зняття готівки у банкоматах. Зростання ринку відбувається насамперед за рахунок дебетних карток, частка яких на вітчизняному ринку становить близько 75%. Левову частку пластику випущено в рамках зарплатних проектів. До того ж близько 20% карток випущено на один картковий рахунок, а близько 10% карток можна віднести на рахунок вибулих клієнтів або на випадки перевипуску картки. Вагому частку становлять також картки, котрі видають клієнтам як додаток до депозитного рахунку, причому дуже часто ці картки дозволяють лише перевірити стан рахунку, що при строковому депозиті без права поповнення і зняття взагалі не має сенсу. Таким чином, частка пластикових карток, випущених із метою надати клієнтові банку універсальний платіжний і кредитний інструмент, виявляється мізерно малою.
У результаті чимало банкірів твердять, що практично не заробляють на картках або навіть зазнають збитків. На банкоматних транзакціях, з огляду на специфіку наших співвітчизників, які воліють знімати гроші в банкоматах біля прохідної підприємства, банки справді заробляють небагато. Невеликими є й доходи від торгової комісії (у системах VISA і MasterCard вона становить 2,5—3% від суми покупки). Непогано заробляють наші банки тільки на залишках коштів на карткових рахунках. Середньорічні залишки становлять близько 6 млрд. грн.
POS-термінальна мережа: торговці не квапляться обслуговувати пластик
Без зміни ідеології використання пластику і кардинального зростання оборотів за картковими рахунками подальший розвиток ринку пластикових карток в Україні став практично неможливим. Щоправда, банкіри ще два роки тому дуже вдало пролобіювали зміни до ст. 14 Закону «Про платіжні системи». Всіх торговців законодавчо зобов’язали не лише забезпечити розрахунки картками трьох платіжних систем (VISA, MasterCard і НСМЕП), а й придбати касові апарати, об’єднані з POS-терміналами. Масове встановлення карткових терміналів відповідно до постанови уряду почалося з Києва у червні минулого року. Насамперед планувалося охопити столичні супермаркети, великі торговельні комплекси та гастрономи. Постанова прописує встановлення терміналів на підприємствах роздрібної торгівлі з оборотом понад 5 млн. грн. або з торговельною площею від 400 кв. метрів. Однак протягом року вражаючих успіхів кампанія з установлення терміналів не досягла. З допомогою карток досі практично неможливо розплатитися під час купівлі продуктів і товарів щоденного користування. Навіть ті торговельні заклади, які виконали вимогу постанови КМ, зробили це досить формально: встановивши один-два термінали. У результаті черги, які виникають до обладнаних терміналами кас, нівелювали основну перевагу використання пластику — швидку й комфортну покупку для покупця і скорочення часу обслуговування для продавця. Ніяк не вплинули встановлені термінали і на обороти торговельних точок.
Магнітні картки стають історією. Україна знову відстає
Міжнародні платіжні системи в рамках боротьби із шахраями остаточно ухвалили рішення про перехід із традиційних магнітних карток на чіпові. Формально пластик із магнітною смугою можна використовувати паралельно з чіповими картками необмежений час, однак уже 2005 року в країнах Західної Європи було запроваджено нові правила безпеки під час проведення операцій із картками (в Україні, Росії, Центральній і Східній Європі, Африці та на Близькому Сході вони набрали чинності в січні нинішнього року). Зокрема набирає чинності правило про «перенесення відповідальності» (Liability Shift) — тепер за всі збитки від шахрайських транзакцій відповідальність нестиме та сторона (емітент чи екваєр), яка не завершила перехід на «чип».
Якщо західноєвропейські банки вже практично всі здійснили перехід на «чіпи», то українські банкіри поки лише придивляються до нових технологій карткового бізнесу. Тільки деякі вітчизняні фінансисти заявили про початок випуску карток із чіпом (як правило, він присутній на картках паралельно з магнітною смугою). Освоєння чіпових технологій відбувається неквапом і, певно, забере у наших банків близько п’яти років. На початок року близько 30 банків перебували на різних стадіях сертифікації або етапах упровадження чіпових проектів. Імовірно до кінця 2007 року переважна більшість українських банків пройдуть відповідну сертифікацію в МПС на емісію та екваринг платіжних карток, сумісних із стандартами EMV (скорочено від Europay, MasterCard, Visa), однак приступити до випуску карток із чіпом планують одиниці.
З погляду безпеки та функціональності, чіпові картки однозначно прогресивніші. Вони краще захищені від шахрайських операцій, у них більше можливостей. З другого боку, банкам важко наважитися на те, щоб відразу перейти на чіпові картки. По-перше, це зажадає масштабної заміни обладнання, призначеного для обслуговування карток, — банкоматів, карткових терміналів, що дуже дорого. Звідси випливає друга причина, через яку банки побоюються різкого переходу на чіпові картки — поки існує замало банкоматів і терміналів у торговельних точках, які приймають такі карти. Якщо банк раптом вирішить видавати клієнтам лише чіпові картки замість карток із магнітною смугою, йому не уникнути невдоволення клієнтів, яким не хочеться бігати містом, розшукуючи підхожий банкомат чи платіжний термінал.
Частково окупити витрати на впровадження нових платіжних карток можуть лише додаткові неплатіжні додатки до чіпових карток. Наявність мікросхеми на картках дозволяє надавати їхнім власникам низку додаткових сервісів, таких як бонусні схеми, грошові і товарні гаманці, програми лояльності. Причому реалізувати можна не тільки програму банку-емітента, а й інших організацій (наприклад, програми лояльності бензозаправок, авіаперевізників, операторів мобільного зв’язку, мереж супермаркетів тощо).
Розстановка сил
Із 32 млн. пластикових карток, які знаходяться на руках українців, близько 2 млн. припадає на одноемітентні системи (тобто картки обслуговують лише в конкретному банку). 1,4 млн. — картки Національної системи масових електронних платежів (НСМЕП). Інші — карти Visa та MasterCard. З більш ніж 28 млн. карток МПС усього близько 800 тисяч (2,5%) працюючих платіжних карток із чіпом стандарту EMV.
Лідерство у застосуванні чіпів сьогодні належить НСМЕП — внутрішній українській системі, яку створювали під більш захищені чіпові технології. Промислова експлуатація системи почалася з листопада 2004 року. До 1 січня 2007 року кількість емітованих карток НСМЕП сягнула 1,4 млн. Обороти по картках цієї системи в середньому вдвічі перевищують аналоги для МasterСаrd і VISA.
Однак поки НСМЕП не зажила особливої популярності серед українських банків. Поки її карти приймають тільки 25 невеличких банків, найбільші з яких — Експрес-банк і одеський Імексбанк.
Утім, враховуючи, що банки не дуже давно почали емітувати картки НСМЕП, півтора мільйона карток — це досить вражаючий результат. Досі залишається проблема нерозвиненості мережі приймання карток НСМЕП. Сьогодні дедалі більше великих торговельних точок приймають картки однієї або кількох міжнародних платіжних систем — а для приймання НСМЕП на цих терміналах потрібна їхня модернізація, що коштує грошей.
НСМЕП займеться соціальними виплатами
Утім, тут на допомогу своєму дітищу прийшов Національний банк. У НБУ вирішили, що подальше впровадження НСМЕП — одне з найважливіших стратегічних завдань держави, і для повноцінного її розвитку за нею слід законодавчо закріпити відповідний статус. На це було спрямовано пропозиції Нацбанку до законопроекту про розвиток ринку платіжних карток в Україні, що були сприйняті банкірами як спроба нормами закону закріпити монополію НСМЕП на ринку.
НБУ пропонує виплачувати зарплати бюджетникам і субсидії знедоленим із допомогою особливих «соціальних» карток, створюваних, звісно, на базі платіжних карток НСМЕП. Законодавчими пропозиціями чиновники НБУ не обмежилися. Відповідно до постанови НБУ, у вересні 2006 року в ряді вузів України вже стартував експеримент із впровадження НСМЕП. Першими власниками «соціальних» карток стали студенти Київського політехнічного університету, Національного транспортного університету, а також черкаський, львівський інститути і Сумська академія банківської справи.
Зважаючи на все, цей рік має стати роком появи на світ «соціальної картки киянина», розмова про яку точиться вже близько десяти років. Принаймні чиновники як міського, так і державного рівня налаштовані дуже рішуче. За задумом розробників цієї ідеї, таку картку повинен мати кожен житель Києва, щоб розраховуватися з її допомогою за комунальні послуги, телефон, проїзд у транспорті, паркування, штрафи за порушення правил дорожнього руху, а також мати соціальну допомогу. Ідея, звісно, хороша. Проблема в тім, що дану картку передбачається також створити на базі НСМЕП. Якщо ідея НБУ реально втілиться в життя, це може серйозно вплинути на розклад сил на ринку платіжних систем. МПС можуть не просто втратити темпи освоєння українського ринку, а й навіть частково згорнути свої програми.