За всю багатотисячолітню історію броварства майстри всіляко намагалися поліпшувати смакові якості виробленого ними напою. Хміль, припускають деякі історичні дослідження, першими почали застосовувати східні фіни й татарські племена, і лише в епоху переселення народів його стали повсюди використовувати в пивоварінні. А перед тим, щоб надати пиву гіркості й поліпшити смак, додавали різні трави та прянощі — квіти вереску, верхівки рокитника, полин, ягоди лавра, плюща тощо. Застрільниками ж пивоварства в середньовіччя були ченці, які демонстрували між постом та молитвою дива винахідливості. Особливо значних успіхів у цьому досягли чернечі ордени бенедиктинців, францисканців та августинців. Не відставали від своїх західних колег і буддійські ченці, котрі готували для монастирської знаті міцне пиво, а для рядової братії — слабше. Чи не звідти прийшла в Україну приказка «Що попові можна, то дякові зась»? Хоч би там як, а боротьба за якість бурштинового напою триває відтоді, як цар Вавилона Хаммурапі (1792—1750 рр. до н.е.) передбачив у виданому ним зводі законів суворе покарання броварникам, які розбавляють пиво водою. Їм навіть давалося право вибору: або бути втопленими в бочці з зіпсованим напоєм, або пити його, аж доки не впадуть мертві. Можливо, вслід за броварниками якості своїх продуктів почали приділяти увагу й інші виробники?
З огляду на це, неважко уявити, яку відповідальність беруть на себе сучасні арбітри, присуджуючи певному товару статус кращого. Адже від того, наскільки їхня оцінка відповідає дійсності, залежить як хороший настрій, а то й здоров’я споживачів, так і процвітання виробника. Та й самим суддям несправедлива оцінка загрожує втратою репутації. А в їхній справі нічого гіршого бути не може. Чудово це розуміє й організатор недавнього міжнародного фестивалю-конкурсу «Вибір року». Неупередженість суддів забезпечувала розроблена маркетологами компанії методика комплексної оцінки якості й популярності товарів та послуг, що витримала випробування на об’єктивність у багатьох країнах. Їхній висновок після всебічного дослідження 15 основних сортів хмільного напою був однозначний: «Славутич» — пиво №1 в Україні.
У давнину в Чехії, відомій своїми броварними традиціями, якість напою перевіряли так: розливали його на дубовій лавці, на яку потім садили броварника в шкіряних штанах. Якщо за кілька хвилин штани прилипали до лавки так, що вона піднімалася разом із «випробувачем», — пиво вважалося хорошим. Членам журі «Вибір року» шкіряні штани не знадобилися. Для визначення рівня якості продуктів, виставлених на номінацію, організатори фестивалю-конкурсу запросили експертів із державних, комерційних та громадських структур, безпосередньо причетних до визначення якості товарів в Україні. Інакше кажучи, тих, хто добре обізнаний у цій сфері й може давати фахову оцінку. Це представники держкомітетів, випробувальних центрів, центрів стандартизації та сертифікації, науково-дослідних інститутів, Міністерства аграрної політики України тощо. Паралельно велися маркетингові дослідження споживчих переваг, під час яких здійснювалося пряме анкетування понад 1600 респондентів — споживачів із різних регіонів України. Дослідження проводила компанія Taylor Nelson Sofres. Анкета містила перелік товарів та послуг, представлених різними торговими марками, а також запитання до споживачів: «Який товар у даній категорії ви вважаєте найкращим?»
Результати конкурсу, що базуються на думках споживачів, висновках експертів про якість продукції, висновках рекламістів щодо торгової марки й ін., перевірила та підтвердила аудиторська компанія Deloitte&Touche.
Те, що ВАТ «Пивобезалкогольний комбінат «Славутич» другий рік поспіль удостоюється визнання, пов’язано, на думку експертів, із високими споживчими характеристиками його продукції, які відповідають рівню світових стандартів. Світлі сорти пива «Славутич» вирізняють золотаво-солом’яний колір, густа стійка піна, чистий, витончений смак і аромат. Поруч із вдалою рекламою та «інтелігентним» іміджем, це й дозволило «пиву найкращих часів» додати до вже наявного титулу ще один — «№1 в Україні».