Нечасто пишуть нині про хороше, особливо коли йдеться про промисловість, де безліч підприємств «лежать» і ніяк не можуть підвестися. Проте є і такі, що все-таки знайшли друге дихання, оскільки інвестиції та реконструкція відродили до життя старі корпуси та застаріле обладнання. А от київський пивоварний завод «Славутич», який нещодавно став до ладу, на якому й побували ми, журналісти «Дзеркала тижня», — щасливий виняток, тому що він новенький, повністю побудований, як кажуть, з нуля. А основне — завод відповідає всім найсуворішим вимогам і нормам, держ- і євростандартам, які пред’являють сьогодні щодо сучасних промислових виробництв. Отже, все-таки можемо, якщо хочемо!
Дуже влучний слоган!
В не дуже далеке минуле відійшли часи, коли торговельні точки могли запропонувати любителям бурштинового напою лише два вітчизняних бренди — «Жигулівське» та несвіже. Нині ж від пивного розмаїття не завжди знаєш, на чому зупинити свій вибір. От чому виробникові досить лише трохи розслабитися, щоб безнадійно відстати від конкурентів. Пивобезалкогольному комбінату «Славутич» таке не загрожує. Постійне зростання і рух вперед стали головною формулою його існування. Колектив ставив перед собою завдання не стільки боротися з конкурентами, скільки максимально використовувати свою технологічну перевагу, професіональне вміння та досвід для того, щоб домогтися високих результатів. Пам’ятаю, ще давньогрецькі мислителі говорили: «Найкраща перемога — це перемога над собою».
Новий київський пивоварний завод «Славутич» — це підприємство з високим рівнем автоматизації технологічних процесів. Там установлено лише нове, передове устаткування лідируючих компаній пивоварної промисловості, що зумовлює виробництво продукції на рівні міжнародних стандартів.
От чому слоган «Славутич» — пиво найкращих часів» — не випадковий. Він символізує певну естетику життя. Адже за всіх часів пиво вважали символом згоди, порозуміння та конструктивного спілкування. На «Славутичі» переконані, що для кожної людини найкращі часи — це не минуле чи майбутнє, а теперішнє, нинішній день. Тому що тут і сьогодні ми маємо можливість зробити наше життя кращим, наповнити його новим змістом і людським теплом...
Саме тому торговельна марка «Славутич» зарекомендувала себе з найкращого боку — і високі нагороди, і звання лише відбиток цього. Так, «Славутич» визнано «Пивом №1 в Україні» у 2001 і 2002 роках, він став «Золотою торговельною маркою України» 2003 року. Є й багато інших високих оцінок праці броварників із «Славутича». Тому нікого не дивує, що армія шанувальників продукції цього підприємства постійно зростає. Останніми роками завод «Славутич» у Запоріжжі працював на повну потужність і, на жаль, не завжди встигав забезпечити пивом усіх своїх шанувальників. Життєва потреба підштовхнула до будівництва нового пивоварного заводу «Славутич» у Києві.
Завод, у якому втілені останні світові досягнення техніки та пивовиробництва, збудували у Києві менше ніж за два роки.
Закохані у свій завод
Існує думка, що харчові продукти ліпше тримати в руках у вже готовому вигляді, ніж, скажімо, спостерігати процес їх «народження». Мовляв, хочеш, щоб на віки вічні тебе не відвернуло від цього продукту, не дивися, як його виробляють. Під час екскурсії по київському пивоварному заводу «Славутич» упадає в око культура виробництва, скрізь панує разюча чистота. Та найголовніше — це люди, майстри своєї справи. Вони не приховують своєї гордості за завод і палко розповідають про його народження. Власне, не закохатися в це диво сучасного виробництва не можна. Кажуть, такого повного комп’ютерного управління всіма технологічними процесами немає навіть на багатьох найбільших пивоварних заводах Європи.
Хто вже бував на інших пивоварних заводах, не може не помітити особливостей, які відрізняють це підприємство від багатьох його побратимів у країні. Ми теж наочно побачили цю різницю.
По-перше, весь завод перебуває під одним дахом, він немов дуже великий цех, в одному кінці якого сировина надходить, а в іншому — готову продукцію вже вантажать в машини.
По-друге, обійшовши впродовж години весь завод та його служби, ми бачили скрізь, як сяє срібним блиском некорозійна сталь, із якої зроблено буквально все: гайки, муфти, крани, вентилі, труби, великі та малі ємності, а також східці та переходи... Враження таке, немов потрапив на космічну станцію.
По-третє, тут багато денного світла, суцільне вікно та «прозорі» стіни, все відкрито, все видно не тільки всередині служб і підрозділів, а й з вулиці. Виявляється, це не витвори сучасного промислового дизайну, а продумана політика компанії з відкритості та прозорості: мовляв, ми робимо дуже хороше пиво прямо у вас на очах — жодних таємниць у нас немає. Підприємство прозоре, починаючи з бухгалтерії та закінчуючи регулярними запрошеннями на завод споживачів, яким показують, як і в яких умовах виробляється продукція.
По-четверте, скрізь, куди сягало око, було дуже чисто — таких заводських цехів ніхто з нас іще не бачив.
По-п’яте, на заводі питання екології та захисту навколишнього середовища не просто прописані на папері (як це нині часто буває на промислових підприємствах), а є альфою й омегою всього технологічного циклу. Проте ті, хто знає принципи роботи комбінату «Славутич», не дивуються цьому, адже він був перший і залишається поки що єдиним підприємством пивної галузі України, яке за свої зусилля з охорони навколишнього середовища та створення екологічно чистого виробництва отримало міжнародне визнання.
По-шосте, «Славутич» не лише випускає високоякісну продукцію, а й бере участь у ряді соціальних програм. Не випадково в системі цінностей компанії золотими буквами записано: «Ми — частина суспільства. Турбота про добробут, культуру, здоров’я нації та екологію — наш громадянський обов’язок». До речі, будуючи завод, компанія «Славутич» виділила понад 25 млн. гривень на розвиток інфраструктури Голосіївського району.
По-сьоме, у цеху — жодної сторонньої душі. Усе автоматизовано та комп’ютеризовано. Ми бачили, як за допомогою комп’ютера, приміром, «заглядають» усередину сусловарних казанів, як старанно стежать за фільтрацією пива... Електронний «розум» уважно відстежує всі параметри процесу варіння пива, не допускаючи найменшого відступу від технології. У діях персоналу (у виробництві зайнято лише сто чоловік) відчувається висока професійна виучка. Не випадково саме «Славутичу» компанія Pepsi надала ексклюзивне право на виробництво та реалізацію всього асортименту своєї продукції, а датські броварники, відомі своєю вимогливістю до якості, передали тому ж «Славутичу» всі права на виробництво та реалізацію в Україні однієї з найвідоміших і найпрестижніших у світі марок пива — «Туборг».
Скажи, яке пиво ти п’єш, —
і я скажу, хто ти
Саме так, трохи з гумором, можна перефразувати старе добре прислів’я. І справді, скільки існує людська цивілізація, стільки існує пиво й культура пивоваріння. У пиві — все: золотий блиск сонця та багаті пахощі ячмінного поля, хмільна гіркуватість літа, що минає, і філософське умиротворення. Пиво «Славутич» це не пиття, а стиль життя і гарний привід для приятельських зустрічей і задушевних розмов.
...Багато підприємств «лежать», і тому розмови про те, що в наших важких умовах усе-таки можна відновити промисловість, сприймаються з недовірою. Замість дискутувати на цю тему ми б порадили з’їздити на київський пивоварний завод «Славутич». Така екскурсія була б дуже корисною, можна сказати, «тестовою».