Відображаючи загальний кризовий стан української економіки, непростим для ринку зайнятості видався минулий рік (майже півмільйона співвітчизників втратили роботу). Засмикані катаклізмами на ринку праці люди, що втратили роботу, все ж таки сподівалися на поліпшення ситуації. Але анонсоване урядом зростання промислового виробництва на 2016 р. насправді виявилося незначним, а загальні запевнення, що українська економіка оздоровлюється, - невиразними й непереконливими. Як результат - незадовільна ситуація з зайнятістю в тому ж таки промвиробництві, у банківській, юридичній та інших сферах.
"Стабілізація"
Офіційна статистика випромінює оптимізм - рівень безробіття в країні зменшується. Згідно з даними Державної служби статистики, станом на 1 серпня в Україні зафіксовано 369,7 тисяч безробітних. У Держстаті підрахували, що це на 19,2 тис. менше, ніж у червні (станом на 1 липня 2016 р. було зареєстровано 388,9 тис. безробітних). Отже, офіційний рівень безробіття в нас знизився до 1,4%.
Цифрам хочеться вірити. Та й авторитетні експерти ринку праці схильні до оптимізму. На прес-конференції, що відбулася (з онлайн-трансляцією) із досить промовистою назвою "Вибухове зростання ринку праці у першому півріччі 2016 р." директор з розвитку сайту пошуку роботи Work.ua С.Марченко зауважив, що сплеск активності на ринку праці в бік збільшення спостерігається вперше за кілька років. "Особливо тішить другий квартал цього року, оскільки в червні зростання кількості вакансій досягло 100%. Тобто ми бачимо дворазове зростання активності роботодавців на ринку праці", - наголосив експерт. Що стосується Києва, то він зазначив: тут зростання кількості вакансій менше, ніж у середньому по Україні. "Хоча все одно ключові регіони дають близько половини кількості всіх вакансій, які є в Україні", - сказав С.Марченко.
Експерти інтернет-порталу пошуку роботи "Труд" констатують, що ще однією позитивною новиною стало збільшення попиту на працівників виробничої сфери, і це - результат зростання показників промисловості. "Уся виробнича сфера активно приростає. Нині інженерові знайти роботу простіше, ніж юристові", - вважає HR-експерт компанії Rabota International LTD Тетяна Пашкіна.
"З початку року ринок праці демонструє стабільний приріст вакансій. За рік (червень 2016 р. порівняно з червнем 2015 р.) кількість пропозицій роботи зросла більш ніж на третину. Поряд зі зростанням активності роботодавців спостерігається зниження активності здобувачів, а це означає, що масові скорочення залишилися позаду, і на ринку немає великого напливу безробітних", - зазначають аналітики кадрового порталу Headhunter.
Однак… Роботи в Україні поменшало, констатують у Державній службі зайнятості. Станом на 1 липня цього року в їхній базі налічувалося 40,8 тис. вакансій, що на 6,3% менше, ніж на аналогічний період 2015 р. Причому кількість вакансій знизилася в більшості регіонів країни.
"За останній рік 490 тис. українців не стали платити у фонди соцстрахування єдиний соцвнесок. Це означає, що майже півмільйона людей втратили роботу", - повідомив журналістам на недавній прес-конференції в.о. голови Держслужби зайнятості В.Ярошенко. Таку ситуацію він пов'язує з воєнними діями в Донбасі, які призвели до великого дисбалансу на ринку праці.
Категоричний у своїй негативній оцінці стану вітчизняного ринку праці й президент Українського аналітичного центру О.Охріменко: "В Україні проблема знайти роботу залишається, та й зарплати, як і раніше, низькі. Офіційні дані Держстату не сходяться з реальним станом речей. Фактично багато українців не можуть знайти роботу в Україні і їдуть за кордон. Тільки до Польщі, згідно із заявою її посольства, на роботу виїхав 1 млн українців. Це дуже багато. Раніше кількість працюючих у цій країні була не більше
300 тисяч. Нині селами виїжджають на заробітки до Польщі, Росії, інших країн".
Близькість до столиці
Київська область - не найгірша за станом речей із працевлаштуванням населення. Адже позначається близькість до багатого столичного ринку праці й розвинена інфраструктура пристоличного регіону, зокрема й транспортна. Втім, і тут є свої нюанси.
Згідно з офіційними даними Головного управління статистики в Київській області, цього року кількість зайнятого населення віком 15-70 років, порівняно з аналогічним періодом 2015 р., збільшилася на
0,2 тис. осіб і становила 797,7 тис. Рівень зайнятості серед цієї вікової групи зріс на 0,3 відсоткового пункту (із 57,6 до 57,9%). А кількість безробітних у цій же віковій категорії на Київщині цього року, порівняно з таким самим періодом минулого року, зменшилася на 3,8 тис. (з 61,1 до 57,3 тис.). Рівень безробіття (за методологією Міжнародної організації праці) у відсотках до економічно активного населення відповідної вікової групи 2016 р. порівняно з аналогічним періодом 2015-го знизився на 0,5 процентного пункту (з 7,7 до 7,2%). Середньооблікова кількість штатних працівників по Київській області за червень 2016 р. збільшилася на 5920 порівняно з таким самим періодом і становила 346 318 осіб. А всього в січні-липні 2016 р. послугами обласної служби зайнятості скористалися 35,2 тис. безробітних, що на 10,2% менше, ніж торік.
Як повідомив на недавньому засіданні колегії Київської ОДА в.о. директора департаменту економічного розвитку і торгівлі КОДА В.Лисенко, на вільні й створені місця в Київській області цього року працевлаштовано 10410 незайнятих і безробітних, що на 2% більше, ніж торік.
Та є й інші цифри, що насторожують. У січні-липні цього року загальна потреба в робочій силі підприємств, розташованих у Київській області, зменшилася порівняно з аналогічним періодом минулого року на 1,04% (доволі відчутне падіння для провінції).
Або взяти, приміром, рівень працевлаштування безробітних на Київщині: у січні-липні цього року він підвищився порівняно з таким самим періодом минулого року на 2,6 відсоткового пункту і становив 26,9%. Позитивний чинник. Та от деталі... А вони такі, що тоді, коли найкращі показники рівня працевлаштування безробітних були в Таращанському (49,6%), Сквирському (44,8%) районах області, у Макарівському, Києво-Святошинському районах зафіксовано найнижчий рівень працевлаштування: 14 і 16,7% відповідно. Безперечно, на таку картину впливає близькість столиці з її привабливішими зарплатами та більшим, ніж в області, вибором на ринку зайнятості.
Скажімо, на 01.07.2016 р. на одну вакансію в середньому по Київщині претендували 6 здобувачів (торік - 7). І можна було б порадіти за таку, відносно благополучну, ситуацію. Адже ж немає нічого страшного в тому, що безробітний з області знайде собі роботу в столиці? (Правда, гроші потраплятимуть не в місцевий бюджет, а в столичний.) Навіть якщо доведеться витратитися на транспорт або оренду дешевої квартири, хороша ж робота того варта? А проте… У таких районних центрах зайнятості, як, наприклад, Згурівський, на одну вакансію в середньому припадає 24 особи, у Тетіївському - 31, Іванківському - 41 (!) претендент. Чи реально неконкурентоспроможному здобувачеві (який дискваліфікувався, вже немолодий або не має професії) влаштуватися бодай на якусь роботу, якщо роботодавець може вибирати майже з півсотні безробітних? Та й до Києва з того ж таки Іванкова не дуже-то наїздишся. Виходить, що далі від столиці живуть ті, кому потрібна робота, то важче їм її знайти…
Місія нездійсненна
Статистика - річ корисна, але й власний досвід чогось вартий. У зв'язку із цим подумалося: до теми працевлаштування доречно буде застосувати давній професійний підхід - "журналіст отримав завдання". Пам'ятається, у його рамках колеги перевтілювалися в кого завгодно, вивчаючи питання "зсередини", а одна з них навіть "виконала завдання"… народити, написавши відповідний репортаж. Але, виявляється, народити в застійні роки було значно легше, ніж у наш час знайти роботу тому, кому за 40.
Передбачаю запитання: чому увага акцентується на пошуках роботи саме літніми людьми, а не, наприклад, молоддю? Відповідь проста: такої без перебільшення дискримінації, якої зазнають нині при пошуку роботи здобувачі віком 40+, раніше не відчувалося. З одного боку, наявні потуги уряду до того, щоб люди передпенсійного віку працювали довше, а з іншого - ігнорування роботодавцями цієї категорії.
Щоб зрозуміти, наскільки "комфортно" літнім людям на нинішньому ринку праці, я заздалегідь, за три місяці до написання цієї статті, розіслала кілька варіантів резюме (журналіста, прес-секретаря, копірайтера тощо), всього - понад сто. Як ви гадаєте, скільки надійшло відгуків (не плутати з запрошенням на співбесіду, йдеться про просту реакцію на листи)? Ось отримана статистика: за три місяці на понад сто резюме отримано… чотири відгуки. З них у двох - ввічлива відмова, ще у двох - пропозиція виконати тестові завдання.
Першим з них було написати невеличку новину для одного з агросайтів. Після виконання завдання я удостоїлася дзвінка з захопленими відгуками представниці кадрової служби й запевненнями: "начальникові дуже сподобалося, і вас запросили на співбесіду". Така відбулося. Під час співбесіди юнак (за віком годиться мені в сини) пообіцяв подумати. Минуло три місяці: оголошення про цю вакансію так досі й висить в Інтернеті. Отже, фахівець реально потрібен, але, очевидно, не категорії 40+?
Та по-справжньому шокувала фірмочка, що надіслала друге запрошення і теж схвалила виконане мною завдання, - вона не сподобилася навіть на вивіску біля входу. Місцем для співбесіди була частина холу, обгороджена скляною стіною з такими ж дверима. Хазяїн скляного закапелка запропонував трохи почекати, і ми уважно одне одного розглядали. Результат такий: "Даруйте, вакансію закрито". Тобто кілька хвилин тому вона була відкрита, а після "розглядання" зникла… По суті, мені не дали й рота розкрити. Довелося продовжити знайомство зі "скляною" фірмою на її сайті, де особливо зворушили слова: "Люди - ось найголовніше". Треба думати, лише молоді люди?
Тим, хто вважає, що я згущую барви і що на нинішньому ринку праці немає жодної дискримінації за віком, можна рекомендувати вивчити звичайний номер тижневика "Пропоную роботу" (№32 за серпень 2016 р.), який є у вільному доступі мало не у всіх районних центрах зайнятості. Розгортаємо сторінку 13 - "рубрикатор". Отже, що написано пером? Потрібні: оператори ПК (вік 18-45 років), продавці (18-45 років), касири (18-45 років), менеджери продажів (20-40 років), фахівці перукарської справи і СПА-салонів (20-35 років), кухарі, шеф-кухарі (18-35 років), бармени, офіціанти (18-35 років), шоу-бізнес (18-30 років).
Пам'ятається, коли людей передпенсійного віку "готували" до того, що працювати доведеться довше, бо довгоочікувана пенсія відкладається, раз у раз щедро авансувалися урядові запевнення, що роботодавців, які допускають дискримінацію здобувачів за віковою ознакою, жорстко каратимуть. Ага… На ділі виходить так, що люди категорії 40+ залишилися беззахисними перед наймачами. Очевидно ж, що ті, хто клятвено обіцяв захищати на ринку праці літніх людей, не ходять ні до центрів зайнятості, ні на співбесіди.
Щоб мене не звинуватили в упередженості, змалюю сцену, яку спостерігала в одному з райцентрів зайнятості. У його холі, біля телефона для безплатного зв'язку здобувача з роботодавцем зупинився юнак. Усі присутні - мимовільні свідки. Отже: чоловік набрав номер, відрекомендувався, розповів про освіту, професію (виявився програмістом). І ось вона - вишенька на тортик: судячи з відповіді "мені 35", його запитували про вік. Подумалося: молодий, затребуваний… Ми не могли чути роботодавця, але яке ж було наше здивування, коли почули слова здобувача: "Як не підходжу за віком? Старий? Мені ж тільки 35?"…
Які ще потрібні коментарі?