UA / RU
Підтримати ZN.ua

Оригінальний механізм

Замість того, щоб контролювати доходи багатих, він стане способом тиску на бідних

Автор: Віта Форсюк

Зазвичай кожен новий уряд нашої держави починає свою роботу із заяв про реформування податкової системи, часто надалі забуваючи про свої обіцянки.

Власне, наймасштабнішою податковою реформою досі було прийняття Податкового кодексу, що, по-суті, на початковому етапі становило собою, швидше, компіляцію попереднього законодавства, ніж його якісне реформування. Однак прийняття такого кодифікованого акту позначило нову тенденцію в реформуванні - так звані "швидкі реформи", коли на час нових змін до податкового законодавства платники податків не встигали ще оговтатись від попередніх "дарів данайців", а стабільність законодавства стала просто утопією.

На жаль, останні пропозиції уряду до реформування Податкового кодексу, які були втілені в проекті Закону "Про внесення змін до Податкового кодексу та деяких інших Законів України (щодо податкової реформи)", продемонстрували, що наші урядовці, підтримавши й перевершивши кращі традиції своїх попередників, у гонитві за швидким наповненням бюджету намагаються запровадити систему "Великого Брата" для фізичних осіб.

Ідеться про запровадження непрямих методів контролю за доходами фізичних осіб у вигляді надання податковим органам права проводити новий вид документальних перевірок - перевірки із застосуванням методу контролю за витратами та доходами.

У числі підстав для її проведення будуть: 1) наявність у податкового органу інформації про те, що платник податків володіє активами чи здійснює витрати, не маючи документального підтвердження джерел походження коштів або майна, використаних для придбання таких активів чи здійснення витрат; 2) виявлення фактів недостовірності даних, повідомлених платником податків, щодо джерел походження коштів, майна або інших активів; 3) наявність у платника податків не задекларованих активів, доходів; 4) наявність у контрольного органу інформації про перевищення у звітному періоді суми витрат на придбання активів платником податків - фізичною особою над сумою доходів, отриманих таким платником податку у цьому ж звітному періоді, на більш ніж сорок мінімальних заробітних плат, встановлених законом на 1 січня звітного року.

Перевірці підлягатимуть доходи/витрати, отримані/зазнані не лише у період, що перевіряється, а й у попередні періоди. Тим часом проект закону не містить чітких обмежень податкових періодів, які можуть бути перевірені. Це розширює можливість для контрольних органів зловживати правом і перевіряти будь-які періоди, зокрема й ті, перевірки щодо яких уже проводились, адже прив'язки до строків давності, встановлені пунктом 392.10 статті 392 ПКУ, стосуються виключно визначення доходів та/або об'єктів оподаткування та/або бази оподаткування, не поширюючись на періоди, за які може бути здійснена перевірка

Унікальною "родзинкою" такої перевірки буде надання податковим органам права одночасно з проведенням документальної перевірки накладати адміністративний арешт на все майно платника. Запропонувавши наділити податковий орган такими фантастичними повноваження, автори законопроекту якось забули, що накладення адміністративного арешту на все майна платника податків, без прив'язки до суми потенційних податкових зобов'язань платника податків, м'яко кажучи, не зовсім відповідає принципам співмірності, оскільки адміністративний арешт майна (у тому числі коштів), як засіб забезпечення виконання платником податків своїх зобов'язань, має похідний характер. А тому може стосуватися лише того обсягу майна (коштів), який необхідний для виконання певних зобов'язань платника податків, зокрема щодо погашення податкового боргу.

Таким чином, через безпідставні перевірки фізичних осіб можна буде повністю заблокувати їхню можливість вільно розпоряджатися свої майном, а податковий інспектор стане ріднішим за тата й маму.

Фактично, зазначені повноваження податкового органу не лише порушуватимуть принцип рівності всіх платників податків перед законом, а й водночас будуть грубим порушенням ст. 1 Протоколу №1 Європейської конвенції з прав людини (захист права власності), створюючи значний перекіс у розумній пропорційності між втручанням у права фізичної особи та інтересами суспільства.

З метою забезпечення податкових органів необхідною інформацією, законопроект запропонував запровадити новий вид звітності про продаж на користь фізичних осіб товарів (робіт, послуг), вартість яких перевищує 10 мінімальних заробітних плат за неподільну одиницю. У результаті, звичайні фізичні особи просто не зможуть купити холодильник чи телевізор без паспорта, що зробить досить проблематичним продаж таких товарів через інтернет-магазини. А ось покупці "luxury" товарів завжди могтимуть домовитися з продавцем, щоб той просто забув про них у звітності.

Відтак, рівень тіньової економіки у країні підвищиться, оскільки юридичним особам дешевше буде платити штрафи за неподання відповідної звітності чи внесення до неї помилкових даних, ніж дотримуватися вимог закону в цій частині.

Варто зазначити, що, встановлюючи таку, здавалося б, всеосяжну систему контролю за витратами фізичних осіб, законодавець відразу передбачає шпарину розміром із тунель для обходу власних жорстких правил, а саме - використавши термін "вартість неподільної одиниці" при визначенні вимірника. Якщо для товарів його ще так-сяк можна визначити, то для послуг чи робіт - проблематичніше, а тому завжди можна буде "подрібнити" одну велику послугу на декілька маленьких.

Найцікавіше, що коли податковий орган за результатами документальної перевірки з використанням методу контролю за доходами і витратами все ж таки зловить платника податків на гарячому, то платити податки останньому доведеться за подвійно ставкою податку на доходи фізичних осіб у розмірі 30% чи 34%, звичайно додатково до штрафу у розмірі 25% занижених податків та пені за весь період заниження. У світлі таких перспектив давній жарт "сплатіть податки і спіть спокійно … в парку, на вокзалі" набуває для фізичних осіб реальних перспектив.

Варто все ж таки зауважити, що, бажаючи зробити запровадження описаної системи менш болючим, законодавець запропонував наділити фізичних осіб правом одноразового декларування коштів, майна та валютних цінностей. Механізм такий:з1 січня 2015 р. по 31 жовтня 2015 р. фізичним особам або їхнім представникам буде дано право податидо контролюючого органу за місцем своєї податкової адреси разову декларацію про кошти, майно та валютні цінності, при цьому вони звільняються від необхідності зазначати в декларації інформацію про джерела походження об'єктів декларування.

Якщо декларуються кошти у вигляді готівки на суму понад 200 тис. грн, то вони мають бути попередньо внесені на рахунки банківських установ в Україні до дня подання разової декларації, крім тих коштів, які перебувають на рахунках банківських установ за межами України, і мусять зберігатися на цих рахунках до кінця терміну проведення разового декларування.

У разі неподання разової декларації держава, визначаючи зобов'язання стосовно податку на доходи фізичних осіб із застосуванням методу контролю за витратами та доходами в майбутні періоди, поблажливо вважатиме, що платник податків апріорі володіє активами у розмірі 200 тис. грн або активами, які зареєстровані у встановленому законодавством порядку станом на 1 січня 2015 р.

При цьому наявні й не задекларовані активи не братимуться до уваги з метою підтвердження витрат чи доходів при застосуванні методу контролю за витратами та доходами.

Фізичній особі, яка подасть відповідну разову декларацію, держава гарантуватиме, що проти неї не порушуватиметься кримінальна справа, не розпочинатиметься провадження у справі про адміністративне правопорушення з підстав порушення податкового чи іншого законодавства у зв'язку з одержанням задекларованих об'єктів, та звільнення від обов'язку надати інформацію про джерела одержання задекларованих об'єктів.

На перший погляд, запропонований механізм - справжня податкова амністія, скориставшись якою, фізичні особи зможуть максимально убезпечити себе від такої небажаної перевірки з використанням методу контролю за доходами і витратами.

Але, чи то спеціально чи то просто з недогляду, так вийшло, що цим правом не зможуть скористатися громадяни України, які подалися на заробітки за кордон, адже суб'єкти одноразового декларування - лише резиденти України. Як наслідок, їм для подачі так даної декларації спочатку доведеться повернутися в Україну і пробути в ній, мінімум, 185 днів, що навряд чи для всіх прийнятно.

Загалом, не заперечуючи проти ідеї контролю за витратами певних верств населення, скажімо чиновників чи членів їхніх сімей, вважаємо, що, тоді як більшість заробітних плат в України виплачується у "конвертах", запропонований урядом механізм контролю за доходами фізичних осіб віддає певним цинізмом, адже він, по суті, стане не механізмом контролю доходів багатих, а чудовим способом тиску на бідних.