Розгубленість, що поступово переростає в ледь стримувану лють. Приблизно так сприймалося урочисте відкриття 3 квітня в Дніпропетровську нового лакофарбового заводу «Поліфарб Україна» працівниками Дніпропетровського лакофарбового заводу (ВАТ «ДЛФЗ»). А як би ви реагували на їхньому місці, якби в двох хвилинах ходьби від вашого рідного й дотепер найпотужнішого лакофарбового заводу, який випускає 25—30% усієї фарбувальної продукції в Україні, з’явився зарубіжний конкурент, спроможний випускати до 20 тис. тонн різноманітних фарб і емалей на рік. Це майже стільки, скільки дає ДЛФЗ.
Зрозуміти працівників процвітаючого підприємства можна. Адже лише в Дніпропетровську офіційно зареєстровані 27 лакофарбових підприємств-конкурентів ДЛФЗ, а сама область утримує перше місце з випуску фарб і лаків. А тут під носом ще й просунутий новачок — ТОВ «Поліфарб Україна», оснащений єдиною на території СНД промисловою системою автоматичної колеровки, що дозволяє випускати понад 100 стандартних кольорів алкідних емалей і водно-дисперсійних фарб. Крім того, ця сама система дозволяє протягом однієї робочої зміни за мінімального замовлення від 100 кг розробити й випустити продукцію за зразком кольору, наданого замовником. Менші, порівняно з Західною Європою, виробничі й транспортні витрати дозволять підприємству запропонувати споживачу продукцію європейської якості за нижчою, ніж у зарубіжних аналогів, ціною. Тут уже підготовлено до випуску продукцію трьох категорій якості — «Економ», «Стандарт» і «Люкс» — у розрахунку на різноманітні категорії споживачів.
Батьки ТОВ «Поліфарб Україна», зокрема президент міжнародного концерну «СигмаКалон» П’єр-Марі Де Лінер, не приховують, що збираються поширити на новому підприємстві модель бізнесу, яку вже успішно провели в 40 країнах світу, і стати передовим постачальником лакофарбових матеріалів в Україні...
Власне, біографія самого «СигмаКалон» дозволяє робити певні прогнози з цього приводу. Відомо, що 1 серпня 1999 року дві компанії, голландська група «Сигма Коутінгс» і британська група «Калон», злилися в міжнародний концерн, який об’єднує 10 тис. працівників та службовців, які працюють у 40 країнах світу.
До 1972 року голландська «Сигма» називалася «Петрофіной» і, розпочинаючи з 1960 року, поступово скупила бельгійські «Астролак», «Де Клерк» (вугільні покриття) і «Де Конінк» (захисні покриття), а також — голландські ЕРС і ICM, німецьку «Юнітект» і французьку IPA. Нарешті, 1990 року компанія купила британський «Фріман».
Британська «Калон» йшла тим самим шляхом, по черзі скуповуючи «Компанію фарб Лидса», «Карсон Хедфілдс. Промислові фарби», контрольний пакет акцій «Лейланд, фарби та шпалера», частку «Хенкеля» у «Нітроарсі» і ще кілька лакофарбових виробництв.
Об’єднані під новим ім’ям «СигмаКалон» підприємства стали функціонувати як потужне і глобальне співтовариство, що має у своєму розпорядженні великі виробничі потужності, які користуються широкими оперативними можливостями і розширеним ринком. До речі, першим «видобутком» об’єднаного концерну став 1999 року польський «Поліфарб»...
В Європі «СигмаКалон» має у своєму розпорядженні виробничі потужності в Нідерландах, Німеччині, Португалії, Великобританії, Бельгії, Франції, Угорщині та Польщі. В інших частинах світу компанія після злиття розширює своє виробництво в Південній Африці, США, Китаї та Саудівській Аравії. Вона має ліцензійні угоди з Австралією, Хорватією, Японією, Мальтою, Кореєю, Південною Африкою і Венесуелою.
Після настільки пізнавального екскурсу в минуле і нинішнє концерну очевидний безумовний його інтерес до Дніпропетровського лакофарбового заводу. Що характерно, генеральний директор «Поліфарб Україна» Едуард Комков свого часу дослужився до начальника цеху ДЛФЗ, потім став одним із провідних дистрибуторів підприємства. Нині, використовуючи власну добре налагоджену дилерську мережу, «Поліфарб Україна» зможе успішніше просувати свою продукцію на внутрішньому ринку. Одночасно, вважають фахівці, ДЛФЗ спробують «нагнути» цивілізованими, звичайно, методами. Досвід у «СигмаКалон» величезний...