Ну яка нормальна людина, тим паче керівник компанії, піде на купівлю практично безвідсоткових облігацій із десятирічним терміном обігу? Адже це чиста втрата грошей. У такій угоді не може йтися і про дохід позикодавця, на нього чекають значні збитки — за десять років навіть помірна інфляція в 6—8% «з’їсть» понад половину внесеної суми. Здоровий глузд підказує, що такого не може й не повинно бути. Але реальність його спростовує.
Хочете переконатися самі? Жодних проблем. Лишень гляньте на вал оголошень із випуску облігацій вітчизняними підприємствами. Переважно такими емітентами виступають товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ). Втім, у їхньому арсеналі є й пропозиції іншого виду. Приміром, якесь ТОВ повідомляє про випуск семирічних облігацій із дохідністю 20% річних у національній, але не менше 15% в іноземній валюті. Начебто нічого. Але зверніть увагу, загальна номінальна вартість облігацій, що випускаються, становить 25 млн. грн. Серйозний підхід, нічого не скажеш. А тепер порівняйте запити з можливостями позичальника. Виявляється, величина статутного фонду самого емітенту — лише трохи більше 150 тис. грн., а чистий прибуток за рік — втричі менший, не кажучи вже про те, що роком раніше ця сама компанія мала збитки в розмірі сьогоднішнього прибутку. Крім того, дуже навіть може бути, що це ТОВ зовсім недавно з’явилося на світ. І, між іншим, ці та інші облігації нічим не забезпечені — якщо позичальник раптом збанкрутує, по гроші доведеться шикуватися в довгу й малоперспективну чергу. Не перехотіли позичити?
Найцікавіше, що охочі купити цей «неліквід» будуть. Щоправда, тільки один. І найпотішніше, що він наперед відомий емітентові. Принаймні в цьому переконували мене в одному з банків, який займається підпискою на облігаційні позики. Річ наразі не про реальну позику на ринкових умовах, а про «перекачування» коштів у межах групи підприємств, пов’язаних материнськими або іншими узами. Пригадую, один мій знайомий бізнесмен теж скаржився, що ніяк не може «завести» гроші у своє ТОВ, і шукав схему, як це дешевше організувати.
Ось і вирішуються питання з допомогою неринкових позик. І, до речі, не без вигоди. Ні фінансовим садизмом, ні мазохізмом тут і не пахне. Фахівці переконують, що переливання коштів у межах групи дружніх підприємств дозволяє успішно вирішувати питання, у тому числі й оптимізації податків. Схема з купівлею/продажем облігацій дозволяє рентабельному підприємству скидати свій прибуток на користь «дочки», перераховуючи відсотки за продані їй облігації. У цьому випадку ставка відсотків виступає таким собі податковим оптимізатором і нічого спільного не має з кон’юнктурою ринку. Гроші, замість державної скарбниці, опиняться на підприємстві, яке показниками дохідності не вражає. Скажете, витратно? А що вдієш, якщо інколи іншого виходу немає?..