У розмовах про те, що торгувати стандартизованим товаром треба на біржі та що біржовий ринок є, передусім, необхідною умовою для створення прозорого й ефективного аграрного ринку, Україна прожила п’ятирічку й уже доживає другу. А віз біржового зернового ринку, як то кажуть, досі на самому початку шляху. І ось знову з’явилися передумови, які можуть у найближчому майбутньому змінити ситуацію. Творці Української ф’ючерсної біржі та їхні колеги з Канади обіцяють наступного року розпочати торгівлю ф’ючерсними контрактами на зерно. Принаймні гроші в них для цього є.
Біржового ринку немає і не було
Історія створення біржового ринку продовольства почалася в Україні 1995 року: тоді на початку року в приміщенні НБУ відбулися перші торги щодо пшениці, організовані виконавчою владою. На них було зафіксовано ціну на пшеницю третього класу на рівні 73 дол./тонна. Саме цей рівень ціни став індикативом для сезону, як гучно хвалився уряд. А реально зерно продавалося-купувалося за іншими цінами і, ясна річ, не на біржі. Та хоч як там було б, так все починалося: перші торги гордовито назвали біржовими, хоча реально це був просто аукціон. Завершальним акордом численних аукціонів у стінах Нацбанку стало створення Української аграрної біржі. Гучна назва, але всі ті аукціонні торги зерновими, спроби розвивати й просувати біржовий рух за аналогією з Чиказькою товарною біржею закінчилися фіаско. УАБ залучила американський кредит під урядові гарантії, завезла в Україну американські комбайни Case — і на тому заспокоїлася.
Знаменно, що проект створення товарної аграрної біржі продовжує цікавити чиновників, і виконавча влада в рекомендаційно-примусовій формі допомагала в другій половині 90-х створенню бірж на регіональному рівні. І тепер по областях і селах є десятки так званих товарних бірж, бірж ресурсів, аграрних, агропромислових, діяльність яких зводиться до організації купівлі-продажу реального продовольства або звичайних спотових контрактів. Пік розквіту регіональних агробірж припав на час введення обмежень на вивезення зерна за межі регіону й за межі країни без наявності відповідного біржового контракту. Більше того, аграрне відомство одержало право надавати біржі сертифікат відповідності, просто кажучи, дозволяти їй ставити печатку на експортних контрактах або не ставити. Після цього біржі почали з’являтися, як гриби після дощу і їх прозвали кишеньковими. Такі торговельні структури, їхнє керівництво і вчора, і сьогодні залежали від настрою губернатора і, власне, створювалися під голову обладміністрації.
Ось приблизно в такому стані перебуває біржовий ринок продовольства на даний момент. Хоча правдивіше й чесніше буде сказати — ледь животіє, торгуючи замість зернових деревом, запчастинами, пестицидами, нафтопродуктами та й то винятково спотовими контрактами, іноді форвардом. Тобто біржового зернового ринку як не було, так і немає.
Довідка:
Спотовий ринок — це коли товари продаються за готівку й поставляються негайно.
Ф’ючерсний контракт (futures contract) — типова угода про купівлю-продаж товару відповідно до специфікації. Параметри контракту встановлюються біржами. У специфікації вказується кількість і сорт товару, термін і місце поставки, ціна визначається в процесі біржових торгів.
Ф’ючерс у допомогу
Новим етапом або черговою спробою налагодити в Україні біржову торгівлю продовольством можна вважати створення Української ф’ючерсної біржі. Її засновники вирішили не просто зайнятися біржовою торгівлею як такою, а запустити, нарешті, ф’ючерсну торгівлю зерновими. У січні поточного року 44 великі компанії створили товарну біржу «Українська ф’ючерсна біржа» (УФБ).
Довідка:
Президент біржі — екс-віце-прем’єр Леонід Козаченко.
Генеральний директор УФБ — Галина Шевченко, раніше виконавчий директор Національної асоціації бірж України.
Голова експертної ради — Анатолій Головко.
Голова спостережної ради УФБ — голова НБУ Сергій Тігіпко.
Заступники голови спостережної ради УФБ: заступник голови адміністрації Президента Павло Гайдуцький, міністр економіки Валерій Хорошковський.
Статутний фонд біржі — 7 млн. грн.
Вартість біржового місця, що надає право на створення брокерської контори, — 50 тис. гривень.
Засновники біржі: державна компанія «Хліб України», Українська зерноторговельна компанія, компанії Cargill, Toepfer, W.J. Export-Import, Louis Dreyfus, 14 товарних бірж, банки, аграрні підприємства.
Робота УФБ, за словами генерального директора Галини Шевченко, будуватиметься за технологією Чиказької товарної біржі (Chicago Board of Trade). Основні інструменти торгівлі — ф’ючерси на зерно, золото і срібло, а також ф’ючерсні опціони.
На початку року керівництво біржі оптимістично пообіцяло організувати ф’ючерс у найближчі півроку, але не вийшло. Можливо, заява не сподобалася Генеральній прокуратурі, можливо, ще комусь, але наприкінці березня президента УФБ Леоніда Козаченка заарештували, потім його обвинуватили в заподіянні державі шкоди в розмірі 1,5 млрд. грн. і сприянні необгрунтованому експорту зерна. Само собою, надія на швидке створення ф’ючерсу зникла.
Жовтень приніс світло в кінці тунелю. Нагадаємо, що пана Козаченка звільнили на поруки народних депутатів у червні нинішнього року, він відновив роботу зі створення ф’ючерсної торгівлі. Потім уряд Канади виділив Україні в рамках технічної допомоги 3,5 млн. канадських доларів на розвиток зернового й біржового ринку та реалізацію канадсько-українського зернового проекту, розрахованого на два роки. Одним із головних напрямів проекту є розвиток товарних бірж в Україні, зокрема допомога в розвитку та становленні ф’ючерсної біржі.
Старі мозолі
Крім шорсткостей в організаційних моментах, великою проблемою і, можливо, загрозою існуванню УФБ є нинішнє законодавство. Аби біржа почала роботу, законодавства вистачає, а що далі? Представники УФБ нині займаються тим, що готують необхідні проекти про внесення змін у закони, аби забезпечити необхідні правила роботи всіх учасників біржового ринку.
Також великою перешкодою для ф’ючерсу на зерно є адміністративне регулювання ринку. Будемо відверті, в умовах тотального втручання влади в аграрний ринок торгівля ф’ючерсами просто неможлива. Досить пригадати, що місцева влада на власний розсуд вилучає зерно в аграріїв, забороняє їм вивозити продовольство за межі регіону. І це лише мала дещиця «вигадок» влади. Тож вірити в те, що ентузіастам біржового руху вдасться здолати силу адміністративного регулювання вельми проблематичне. Адміністрування не зникне за помахом чарівної палички, радше, навпаки, посилиться, особливо на тлі зафіксованого в регіонах тотального підвищення цін на хліб, борошно, зерно.
Бичків у зал заводити чи як?
Проте найбільша проблема — це нерозуміння агровиробників. Селяни не можуть відповісти на запитання: навіщо потрібна біржа, у чому переваги біржового ринку порівняно з позабіржовим.
Почнемо з того, що саме поняття біржа в свідомості вітчизняних сільськогосподарських підприємств перекручене до невпізнанності. Адже їм ніхто виразно й дохідливо не пояснив різницю між біржею та базаром. Для багатьох виробників біржа — структура на кшталт базару, куди треба привезти товар. Розповідають, що коли в НБУ щойно починали проводити перші зернові торги, то в зал ввійшов агровиробник і запитав: це тут біржа, я бичків привіз, заводити їх у зал чи як? Годі перевірити правдивість цієї історії, але сьогоднішні реалії свідчать: відтоді мало що змінилося у розумінні хліборобів що таке біржа та ф’ючерс.
Крім цього, не слід забувати той факт, що біржі працюють сьогодні ледь не в кожному районі, виконуючи те, що вигідно керівникові району чи області. І часто виходить, що плани місцевої влади порушують плани й домовленості агровиробників. Яскравим прикладом може послужити літнє рішення губернаторів зобов’язати всіх торгувати тільки на біржі. Аграрії відразу ж оцінили такі рішення як незаконне й необгрунтоване втручання в їхню діяльність, але нічого з розпорядженнями вдіяти не можуть, оскільки правоохоронні органи, податкова приймають сторону губернаторів. Ось і виходить, що перспектива створення біржі й організації ф’ючерсу залежить від того, наскільки готові бути ринковими губернатори й агровиробники.
Правда, якщо сільське господарство й далі залишатиметься в полоні адмінресурсу, то УФБ планує замість зернового організувати ф’ючерс на енергоресурси...
Адмінресурс відправлять на курси... брокерів
Аналітики говорять, що, можливо, помилка ініціаторів й ідеологів біржового руху криється в їхньому прагненні та бажанні відправити всіх селян на біржу. Словосполучення «сільськогосподарські підприємства повинні прийти на біржу» вітчизняні аграрії сприймають буквально й не розуміють, куди та навіщо треба йти, якщо запросто можна продати вирощене зерно або майбутній урожай, сидячи в кабінеті голови агрофірми. І, власне, аграрії праві. За словами міжнародного експерта з товарних бірж Олександра Бєлозерцева, лише 10% агровиробників виходять на біржу як учасники торгів. Основна ж вигода біржі для виробника полягає в тому, щоб вона (біржа) і в нас стала індикатором ринку, а також дала можливість прорахувати, що ж вигідніше робити в новому сезоні.
І, нарешті, про оригінальне вітчизняне ноу-хау. УФБ планує провести серію тренінгів серед керівників райадміністрацій, агрогосподарств і спробувати із супротивників біржі перетворити цих людей на її прибічників. Безумовно, комусь у такий спосіб вдасться довести необхідність роботи ф’ючерсної біржі. Але навряд чи на це знадобиться лише рік. У Чикаго ф’ючерс формувався протягом десятків років. Українці, як завжди, у своєму стилі: прийшов, побачив, переміг? Або провалив...
P.S. В Україні зареєстровано понад 800 бірж, 47 із них спеціалізуються на торгівлі продовольством. Кабмін вважає недоцільним мати велику кількість діючих в Україні бірж і збирається посилити контроль над їхньою роботою.