Держава «тягне» кредитні ставки донизу, кон’юнктура їй заважає
Відколи вітчизняна економіка відчула себе впевненіше, спостерігається досить стійкий попит на кредити. Саме на цьому українські банки навчилися непогано заробляти. Кредитування банками реального сектора економіки торік зросло майже на 40% і дозволило їм отримати приблизно 70% своїх доходів. При цьому, що особливо вселяє надію, частка проблемних кредитів зменшилася з 11,4 до 6%. Заодно позики у гривнях, дарма що вони неухильно дешевшають і стають «довшими» (2001 року кредитна ставка знизилася у середньому на 10%, а обсяги довгострокового кредитування збільшилися на 157%), залишаються досить дорогими й невигідними. Тоді як для пожвавлення економіки необхідно домогтися зниження вартості кредитних ресурсів, особливо в національній валюті.
Потенціал для здешевлення є
Теоретично існують «тонкі взаємозв’язки» між поточним індексом інфляції, динамікою валютного курсу, зростанням ВВП, торговим балансом і відсотковою ставкою — «ціною на гроші».
З економічними показниками начебто все нормально. Попри розмаїття оцінок зростання ВВП (а різні банки оцінюють його від 4% до 10%, залежно від рівня свого оптимізму), ніхто не сумнівається, що зростання ВВП 2002 року триватиме і буде одним із найзначніших серед східноєвропейських країн.
Лютнева дефляція на 1,4%, усіх здивувавши, дозволила урядові навіть зробити заяву про можливість перегляду прогнозу рівня інфляції у бік його зменшення. Прогноз, швидше за все, переглянутий не буде, та сам факт такої заяви сприятливо позначився на фінансовій стабільності та іміджі української економіки.
Валютний курс як ніколи стабільний, і, здається, ніщо не може його похитнути. На сьогодні банкіри не сумніваються, що принаймні до квітня НБУ не допустить на валютному ринку жодних потрясінь.
Тобто, якщо виходити з економічних показників — вартість грошей сьогодні явно завищена й має серйозний потенціал для зниження. Проте банкіри добре розуміють, що різке зниження депозитних ставок з цілої низки причин нереальне.
Імідж не дозволяє, конкуренція заважає
Які ж чинники не дають можливості серйозно знизити депозитно-кредитні ставки? По-перше, усе ще недостатній рівень довіри до банківської системи, хоча банкіри й запевняють у протилежному, наводячи обнадійливі цифри зростання вкладів торік. При різкому зниженні депозитних ставок багато клієнтів не понесуть свої гроші до банків. Імідж банків ще далекий від ідеального. На тлі гучних скандалів навколо банкрутства банків «Україна» і «Слов’янський» активізувалися проблемні дискусії про стан справ в Ощадбанку. До того ж до підриву репутації фінансових установ доклали чимало зусиль податкові органи. Останнім часом податківці дедалі частіше акцентують увагу на різних зловживаннях банкірів. У відмиванні грошей на суму $1,7 млн. підозрюється в.о. голови правління банку «Андріївський» Охріменко. Ще $1,5 млн. були нібито незаконно перераховані через банк «Надра». Досить дивне «маски-шоу» податківці влаштували в офісі «Корал-банку». Свою руку до підриву іміджу банківської системи доклали й депутати, направляючи запити в прокуратуру щодо «злочинних зловживань» банкірів. Зокрема сьогодні розглядаються запити щодо державного «Ощадбанку» і «Приватбанку» (обидва банки «системоутворюючі» і залучили левову частку вкладів).
Другий за значенням чинник, хоч як це дивно, — конкуренція на ринку депозитних вкладів. Українці, через свій менталітет, несуть гроші у банки, які пропонують найвищі відсотки, не завжди цікавлячись їхньою репутацією. Втім, інформаційна закритість багатьох фінансових установ не дозволяє належним чином оцінити ризик таких вкладів. Великі стабільні банки, як правило, пропонують нижчі ставки по депозитах і втрачають потенційних клієнтів.
Третім чинником є ризики й необхідність формувати під них резерви. Не секрет, що в нашій країні кредитування поєднане з досить серйозними галузевими, системними, політичними та іншими ризиками, і від точності їх оцінки та вміння їх мінімізувати й залежить, по суті, успіх банку.
Де взяти 25% для села?
З приходом весни на порядок денний традиційно виступає питання кредитування весняно-польових робіт. За оцінками уряду, для їх проведення 2002 р. аграріям потрібно близько 4 млрд. грн. банківських кредитів. Щоб пожвавити процес залучення коштів, уряд запропонував банкам знизити відсоткові ставки по кредитах агровиробникам до 25%.
Сьогодні середня ставка по кредитах у банківській системі становить 29,4%. Вона поступово й неухильно знижується, та її неможливо «підштовхнути» адміністративними методами. Існує ринок депозитів. Середня ціна портфеля вкладів, приміром, банку «Аваль» (який на сьогодні є лідером у кредитуванні АПК) коливається від 20 до 21% річних. Збільшивши ризики й навіть мінімальну маржу, практично неможливо отримати ставку в 25%.
Проте голова НБУ пообіцяв, що підтримає уряд у його прагненні здешевити кредити. І таку заяву авторитетного для банкірів фінансового інституту вже було сприйнято всерйоз. Конкретні дії не забарилися. Основні важелі впливу НБУ на кредитний ринок — зміна норм резервування і рефінансування банків. Не дивно, що 11 лютого вийшла постанова Нацбанку, яка затверджує нові нормативи формування банками обов’язкових резервів. З 1 березня норми резервування по короткострокових депозитах фізосіб у гривнях знизилися з 10 до 6%, по довгострокових гривневих депозитах для юросіб норму зменшено вдвічі — із 8 до 4%, для фізичних — втричі (із 6 до 2%). Водночас глава НБУ висловив думку, що при нинішньому рівні інфляції кошти населення могли б бути залучені під ставку близько 12% річних. Звичайно, не всі банкіри погодилися з тим, що зменшення норм резервування значно знизить ставки на кредитному ринку. Проте більшість зійшлися на думці, що це як мінімум викличе збільшення обсягів кредитування. Таким кроком Національного банку стало березневе зниження дисконтної ставки на 1% (до 11,5% річних), що саме собою вже дозволило банкірам сподіватися на дешевші кредитні ресурси на міжбанківському ринку.
У проміжку між цими двома важливими рішеннями НБУ Л.Кучма своїм указом наказав Нацбанку протягом місячного терміну розробити механізм рефінансування банків, які погодяться прокредитувати сільгоспвиробників під відсотки, які не перевищують двох дисконтних ставок Нацбанку (тобто, на момент підписання указу, усе тих-таки 25% річних).
Інтрига рефінансування
Сьогодні головна інтрига й полягає у тій схемі рефінансування, яку НБУ запропонує банкам. Рефінансування під заставу державних цінних паперів, визначене на сьогодні інструкціями Нацбанку, не дуже популярне в банкірів через низьку дохідність ОВДП. Можливість же відкриття кредитних ліній під банківські гарантії здається поки що досить фантастичною. Втім, рішення може бути знайдене найближчим часом і напевно серйозно вплине на ринок кредитування не тільки в сільському господарстві. Поки що на зниження дисконтної ставки відреагував міжбанківський ринок, який гнучкіше реагує на дії НБУ та надлишок ресурсів.
На кредитний ринок також може вплинути відмова НБУ від продажу ОВДП. Це, по ідеї, повинно змусити великі банки додатково вкладати значні ресурси в кредитування. Для прикладу: у січні НБУ мобілізував кошти комбанків на суму 609,3 млн. грн. — досить солідні гроші, які вкладали в цінні папери найбільші банки країни. Є небезпека, що ці саме ресурси чинитимуть серйозний тиск на валютний ринок. Щоправда, у компетентності Нацбанку та його можливостях утримувати курс у потрібному руслі ніхто поки що не сумнівається.
Попри непевність щодо подальших кроків НБУ та їх визначальне значення у подальшій долі ціни на кредитні ресурси, попередній прогноз усе-таки можна зробити. Ставки по кредитах послідовно знижуватимуться, і найреальніше — середньозважена ставка знизиться протягом найближчих двох місяців на 2—3%. Зі зрозумілих причин, до виборів серйозного здешевлення кредитів чекати не слід. Швидше за все, це станеться до кінця квітня. Протягом же року відсоткові ставки, цілком ймовірно, подешевшають на 5—8%.