2013 рік, що завершується, став одним із найпохмуріших років для української економіки. Падіння вітчизняного промвиробництва офіційна статистика фіксує вже 17 місяців поспіль, тобто з травня 2012 р. Без структурних реформ, без інфляції й без економічного зростання Україну очікує затяжна економічна депресія, та й то за оптимістичного розкладу. Песимістичний результат може призвести до внутрішнього й зовнішнього дефолту, неконтрольованого обвалу гривні й соціальної катастрофи.
І все-таки вони падають
Державний бюджет України на 2013 р. передбачає зростання реального ВВП на рівні 3,4% й інфляцію - 4,8%. Уже тепер ясно, що вказаних показників під кінець року не досягнуть ані інфляція, ані тим більше ВВП. За даними Держстату, інфляція в Україні - жовтень до вересня 2013 р. - становила 0,4%. Споживчі ж ціни з початку року знизилися на 0,2%. Про це свідчить офіційна статистика і підтверджують зведення з гуртовиків. Найдинамічніше поводяться ціни на харчові продукти, які займають у статистичному споживчому кошику понад 50% його вартості й тому істотно впливають на поведінку індексу інфляції.
І якщо, за даними Держстату, в жовтні сезонно подорожчали яйця, овочі, молоко й молочні продукти, то одночасно подешевшали фрукти, соняшникова олія, продукти переробки зернових, рис, макаронні вироби, м'ясо й м'ясопродукти, риба й продукти з риби. Ціни на алкогольні напої та тютюнові вироби підвищилися на 0,5%. Зростання цін (тарифів) на житло, воду, електроенергію, газ та інші різновиди палива зафіксовано на рівні 0,1%.
Безперечно, є різниця між офіційною і реальною статистикою. Крім того, відвідуючи магазини, покупець психологічно схильний загострювати свою увагу на подорожчанні, наприклад, тієї ж "сезонки" - яєць, масла, молочної продукції...
Зі свого боку, великі оптовики й ритейлери зазначають, що і протягом минулого року, і року поточного ціни на основні продукти якщо й зростають, то або неістотно, або точково. При цьому виробники й імпортери багатьох продуктових позицій зривають фінплани своїх компаній і тому час від часу змушені відверто демпінгувати на ринку.
За прикладами далеко ходити не треба. Одну з найпопулярніших марок заварної кави у 250-грамовій упаковці за стандартної ціни 30–32 грн іноді дистриб'ютор викидає в опт по 17-18 грн. Відповідно, навіть після роздрібної накрутки ціна в маркетах відчутно знижується. Основні виробники шоколаду ще рік тому розпочали перегони з обвального зниження цін. У результаті стандартна 100-грамовая плитка подешевшала в опті з 7–8 грн до чотирьох. Час від часу за відчутно зниженою ціною "викидають" на полиці й окремі позиції високоякісних м'ясних виробів.
Почали боротьбу за виживання й підприємства, що торгують соками: у результаті літрова упаковка подешевшала в середньому на 2 грн. Падає в ціні олія й окремі різновиди консервів. Періодично проводять розпродаж зі знижками до 20% навіть виробники вершкового масла, яке сезонно подорожчало.
Звичайно, акційних цін на постійній основі у прайс-листках жодна з компаній назавжди не фіксує, а знижки й акції діють конкретно обмежений час. Проте вся вітчизняна торгівля в останній рік-два тільки й виживає завдяки драйверам акцій, розпродажів і знижок.
І хоча вітчизняні експерти й прогнозують поновлення зростання споживчих цін до початку зими - насамперед за рахунок подальшого зростання тієї ж таки "сезонки", підвищення вартості транспортних послуг і теоретично можливого зростання послуг ЖКГ, загальні тенденції не зміняться. Дефляція якщо й перейде в інфляцію, то в кожному разі остання фіксуватиметься на безпрецедентно низьких для нашої країни рівнях.
Правда, парадокс у тому, що гроші в значної частини населення все-таки є, про що свідчать регулярні звіти банкірів. На 1 жовтня 2013 р. українські банки залучили на депозитні рахунки від населення 422,5 млрд грн. Це на 18,8% більше, ніж на рік раніше. У результаті фінустанови мають надлишкову ліквідність.
Тож чому населення воліє накопичувати, а не витрачати?
Грошей багато не буває
Навіщо витрачати зароблені гроші, якщо ціни на товари народного споживання сьогодні нижчі, ніж учора? Навіщо напружуватися, якщо можна їх віднести в банк і розмістити під високі відсотки?
Навіщо банкам заморочуватися, просуваючи кредитні програми для населення й підприємств під реальні відсоткові ставки, якщо ті ж таки відсотки платить держава, пропонуючи свої облігації? Навіщо підприємствам нарощувати обсяги виробництва продукції, якщо вона не знайде свого покупця?
Побічними результатами надмірної консервації курсу національної валюти й цінових індикаторів, а також викачування банківської ліквідності в безрозмірний ринок ОВДП стала економічна стагнація промисловості й економіки загалом.
Населення й суб'єкти підприємницької діяльності позбавлені достатніх фінансових ресурсів, а банки не хочуть, та й не можуть залити економіку доступною дешевою гривнею. І споживчий, і діловий оптимізм згасають. Менше оптимізму - менше стимулів до розвитку в підприємств, менше особистих інвестицій населення і, відповідно, менше надходжень у бюджет. Порочне коло замкнулося. Грошей бракує всім - і громадянам, і фірмам, і бюджету.
Кількісне пом'якшення по-українському
Найцікавіше, що грошовий верстат ані на хвилину - ні вдень, ні вночі - своєї роботи не припиняє. Та тільки кількісне пом'якшення по-українському, на відміну від європейських і американських аналогів, працює не на кишеню звичайних підприємців чи простих співгромадян. Свіжоспеченою гривнею, ОВДПешками й фінвекселями заливають дефіцит бюджету. Все це - як лікувати занедбану хронічну хворобу аспірином-анальгіном. Тимчасово допомагає, симптоми хвороби притлумлюються, температура падає, жар відступає, але перспектив одужання - жодних.
Усе, що лікар прописав, тобто свіжа гривня не доходить до економіки, вся ліквідність іще на далеких підступах пилососиться на покриття дефіциту держбюджету.
Вітчизняне кількісне пом'якшення (англ. Quantitative easing, QE) лише тимчасово підтримує на плаву неефективну й безнадійну економічну модель, не вирішуючи головного завдання - створити драйвери запуску економіки.
Водночас і американці, і європейці політикою дешевих грошей, схоже, домоглися поставлених цілей. За попередніми даними, валовий внутрішній продукт США в третьому кварталі 2013 р., порівняно з попереднім кварталом, зріс на 2,8% у перерахунку на річні темпи. Вийшла з рецесії і Європа.
17-річчя гривні
Україна - аж ніяк не світовий емісійний центр, і ніколи таким не стане, тому існувати відносно довго в умовах перманентного дефіциту не зможе. Якщо не напнути рятувального тенту, рано чи пізно і гривня, і ціни зірвуться з гальм. Тричі ми таке вже пережили. Фінансово-економічна катастрофа початку 90-х, 1996–2000 рр. (гривня стрибками девальвувала з 1,82 до 5,50 грн за дол.), 2008-й (стрибок з 4,80 до 9 грн із відкотом до 8). Наступним може стати 2014-й.
За таких розкладів уже благополучно витрачено мало не половину золотовалютних резервів країни. Нагадаємо, станом на 1 вересня 2008 р., тобто в переддень першої хвилі економічних неприємностей резерви становили близько 38 млрд дол., потім вони "підсіли" й частково "осіли" в кишенях валютних спекулянтів, але завдяки 13-мільярдним уливанням МВФ знову зросли практично до докризового рівня.
На початок 2013 р. резерви НБУ докотилися до 24,546 млрд дол. Тепер їх усього трохи більше ніж 20 млрд, і за традиційним критерієм (який використовується для визначення мінімального обсягу покриття імпортом) така сума близька до надзвичайної. Нинішній обсяг резервів забезпечує фінансування імпорту майбутніх періодів протягом менше ніж
2,5 місяця.
Є й прогнози експертів із цього приводу. Золотовалютні резерви НБУ знизяться до
12,9 млрд до кінця 2014 р. Такий прогноз озвучив директор групи з питань європейських країн, економіка яких розвивається, міжнародного рейтингового агентства Fitch Чарлз Севіль.
Під пресом симптомів
З другої половини 2012 р. українська економіка скорочується, що вже вдарило по надходженнях у бюджет. У січні-серпні 2013 р. доходи бюджету впали на 1,3% до суми, що надійшла за аналогічний період минулого року. Україна одержала на 1,1% менше податку на прибуток підприємств і на 2,5% - ПДВ. Ці два податки забезпечують дві третини бюджетних доходів. Водночас витрати бюджету збільшилися на 7,7%, а дефіцит - удвічі - до 34,8 млрд грн (4,3 млрд дол.).
Економіка змушена боротися відразу з кількома проблемами, серед яких - значний дефіцит бюджету, зростання торговельного дисбалансу, схудлі валютні резерви й наближення виплат за черговими боргами.
Економічна система України дуже прогнулася під впливом комплексу внутрішніх і зовнішніх чинників. Несприятливе зовнішнє тло складається з довгострокової рецесії в Єврозоні, сповільнення темпів економічного зростання Росії та інших країн СНД, охолодження світової економічної кон'юнктури, а також експортно-митних проблем.
Внутрішні ж чинники у вигляді нерозумно великих витрат на об'єкти єврочемпіонату, постійного субсидування Пенсійного фонду, "братньої" ціни на імпортовані енергоносії, казково неефективної й непродуктивної системи ЖКГ, відсутності прогресу на даному етапі переговорів з міжнародними фінансовими донорами визначають негативну динаміку основних макроекономічних показників.
1. Падіння промвиробництва. Ситуація в цій сфері в нас - найгірша серед країн СНД. Поглиблення спаду демонструють ключові галузі промисловості. Скорочується виробництво в харчовій промисловості й машинобудуванні. Позитивну динаміку показують лише галузі, які неістотно впливають на загальний показник. Найбільш різку корекцію відчуло сільське господарство, яке є основним драйвером економіки цього року. За місяць кумулятивні темпи зростання в галузі сповільнилися з 13,3 до 3%. Продовжує гальмувати й роздрібна торгівля - її зростання тепер становить лише 9,8%, а спад у будівництві поглибився з 15,1 до 16,2%.
2. Від'ємна динаміка ВВП. Вітчизняна економіка вступила в 2013-й уже в стані рецесії, оскільки падіння валового внутрішнього продукту в країні зафіксувалося протягом двох кварталів 2012 р. поспіль. Цього року спадна економічна динаміка отримала розвиток - ВВП знижується вже останні п'ять кварталів! Тим часом держбюджет-2013 побудований на прогнозі зростання ВВП 3,4%.
3. Дефляція за підсумками січня-серпня становила 0,6% і стала результатом монетарної політики, за якої хибним пріоритетом і досі залишається жорстке регулювання валютного ринку. Жорстка монетарна політика придушує економічне зростання у країні.
4. Скорочення золотовалютних резервів відбувається стахановськими темпами - у жовтні "непорушний запас" схуд іще на 4,7% - до 20,63 млрд дол.
5. Зростання державного боргу (69,2 млрд дол. станом на 1 серпня 2013 р., що майже на 20 млрд більше, ніж на рік раніше), погіршення показників торговельного балансу, втрати на важливих зовнішніх ринках, хронічне зниження прямих іноземних інвестицій. Вартість обслуговування державного боргу України загрожує вийти за межі так званої зони комфортності.
У полоні
дефляційної спіралі
Тим часом дефляція набагато небезпечніша за інфляцію, оскільки деморалізує виробників, знищує стимули до економічної діяльності взагалі.
Довідка DT.UA
"Дефляційна спіраль - самопідтримувальний процес, у якому падіння економіки викликає дефляцію (падіння цін). Остання викликає подальше падіння економіки й іще більше зниження цін.
Дефляційна депресія рано чи пізно призводить до повної деградації економічної системи. На якомусь етапі система проходить "точку неповернення", за якої - неконтрольований обвал національної грошової одиниці, зовнішній і внутрішній дефолти, падіння банківської системи й різке зниження соціальної планки.
Рецепт одужання - зростання внутрішнього споживання. Причому альтернатив у нас небагато.
1. Україна підпише Угоду про асоціацію та зону вільної торгівлі з Євросоюзом, відчинить двері для європейських та американських грошей і стане частиною цивілізованої Європи.
2. Країна повернеться до феодалізму зі зруйнованою інфраструктурою, ЖКГ у напівпритомному стані, юрбами різношерстих і чомусь вічно голодних чиновників, із податковими пільгами для багатих і прошарком середнього класу, що скорочується не по днях, а по годинах.
Тому, якщо співробітництво з МВФ буде відновлено, після створення "подушки" фінансової безпеки і гривня, і ціни не злетять у космос, але будуть відпущені в контрольоване вільне плавання. Економіка перестане задихатися від безгрошів'я. Помірна інфляція пожвавить внутрішнє споживання, і воно, на тлі слабкої зовнішньої кон'юнктури, можливо, й стане тим рятувальним кругом, що виручить економіку, повернувши їй висхідну динаміку.
Одним із драйверів внутрішнього споживання, безперечно, стануть і кредити.
Ліворуч підеш...
Благотворний результат від асоціації й співробітництва із цивілізованою Європою в кожному разі не може настати миттєво. Однак переважна частина населення все-таки готова потерпіти (як свого часу терпіли громадяни країн колишнього соцтабору зі Східної Європи), якщо побачить хоча б на обрії високі духовні, політичні й економічні стандарти європейського співтовариства.
Оптимізму додає й прогноз комісара Європейського Союзу з питань розширення та європейської політики сусідства Штефана Фюле про те, що режим вільної торгівлі з Євросоюзом, який запрацює в разі підписання Угоди про асоціацію України і ЄС, забезпечуватиме щорічний приріст української економіки не менше ніж на 6%. Тобто європейська модель демократичного капіталізму, фундаментом якої є середній і малий бізнес, здатна підняти підупалу на силі українську економіку.