Схоже, що навесні наступного року 17 тисячам молодих сімей, яким вдалося отримати пільгові кредити на будівництво і придбання житла, доведеться добряче посушити голову: якій же політичній силі віддати свої голоси? Міркуйте самі. Фонд сприяння молодіжному житловому будівництву був створений Леонідом Даниловичем 1998 року, набув статусу державного й активно почав працювати за прем’єрства Ющенка, відкрив комерційну програму часткової компенсації банківських відсотків за Януковича, з легкої руки пані Тимошенко забезпечив практично безвідсоткові банківські кредити молодим сім’ям із двома та більше дітьми, а під чуйним керівництвом Юрія Івановича поставив претендентів на кредит у залежність від безстороннього рішення комп’ютера. Про таку спадкоємність у державних підходах різних команд сьогодні можна тільки мріяти — от якби за всіма напрямами так влада працювала б. Та це дещо інша, напевне фантастична, історія.
Що ж стосується скромних, але реальних перспектив вищезгаданої установи, то тут справді є тема для розмови. І все більше тому, що «райдужна» місія опікуваної державою структури за час свого існування встигла обрости достатньою кількістю досить неприємних чуток, наприклад, про ту ж «справедливу» чергу й посередників-ріелторів, які роблять гроші з повітря під прикриттям державних чиновників.
З одного боку, може видатися, що майже два десятки тисяч сімей із пільговими кредитами від держави — це, певно, цифра... для якогось там дрібного районного центру багатомільйонної України. З другого — створення фонду все ж стало єдиним шансом хоча б для деяких молодих людей, які мали потребу в житлі. Спочатку бюджетне фінансування було мізерним — 25 млн. за перші два роки. Однак 2005 року це вже 200 млн. грн.
— До того ж із 2004 року ми почали тісно працювати з банками, адже сподіватися тільки на бюджет — утопія, — пояснює голова правління фонду Валерій Омельчук. — Таким чином, у нас діють дві основні програми — державна і комерційна. Яку з них нам цікавіше реалізовувати? У плані економії грошей клієнтів, звісно, більш раціональною є державна. У плані щадного підходу до бюджету — комерційна. Пояснюю: у першому разі кредит дається на 30 років на досить м’яких умовах — під 3% річних, якщо у вас немає дітей, безвідсотковий — сім’ї з однією дитиною, мінус 25% від вартості житла — за наявності двох чад, мінус 50% — сім’ї з трьома дітьми й більше. Серед плюсів цієї програми не тільки рекордні цифри народжуваності (у клієнтів фонду — 29 дітей на 1000 чоловік, що в чотири рази перевищує середній український показник), а й те, що ми будуємо житло за нижчими цінами, ніж сьогодні пропонує ринок. Десь відсотків на 25. У результаті суми виплат за кредитами виходять цілком доступні. Проте великі мінуси цієї програми в тому, що, по-перше, самі ми будуємо небагато, а по-друге, черга з бажаючих отримати житло за цією програмою розтяглася вже, приміром у тій же столиці, на три-п’ять років.
У другому випадку черги немає, однак є банківські відсотки, які фонд тільки частково компенсує на рівні облікової ставки НБУ. Нині вона становить 9%. Тобто в рамках комерційної програми клієнт бере звичайний іпотечний кредит і у разі позитивного рішення правління фонду отримує щомісячну компенсацію. Зауважу, що з 15 липня, відповідно до постанови Кабміну, для сімей із двома дітьми вона становить півтори облікові ставки, а з трьома і більше — дві. І тоді йдеться вже, як ви розумієте, про безвідсотковий кредит для молодої сім’ї. Ця програма досить популярна сьогодні. За нашими прогнозами, під кінець року 12 тисяч сімей отримають безвідсоткові банківські кредити, — резюмує Валерій Омельчук.
Зауважимо, що це тривожне «позитивне рішення» може бути й не прийняте. Адже фонд працює не з усіма банками і його влаштують юридичні гарантії не кожного забудовника. Схематично все має зійтися в таких точках: фонд — банк — забудовник — фонд. Тому, перш ніж наважуватися на іпотечний кредит, слід проконсультуватись у фонді. Звісно, знадобиться і стандартний пакет документів із паспортом, ідентифікаційним кодом, свідоцтвом про народження дітей і довідками про склад сім’ї та доходи.
Свої нюанси в процедурі витягування щасливого квитка на пільговий кредит є й у потенційних учасників державної програми. По-перше, у листопаді з’явилася показова інструкція молодіжного фонду, яка наказує вирішувати питання надання кредиту — комп’ютеру, а не, м’яко кажучи, зацікавленому чиновнику. В алгоритмі нового програмного продукту особлива увага — багатодітним сім’ям, молодим ученим, спортсменам, які мають найвищі досягнення, сиротам і соціально незахищеним сім’ям. Звісно, хтось має право посперечатися й з таким підходом, однак уже сьогодні регіональні управління фонду запрошують усі зареєстровані молоді сім’ї для заповнення додаткових анкет із документальним підтвердженням «видатних заслуг». За словами голови правління фонду, ці дані буде перенесено до комп’ютерної бази регіонів. Отже, кожен бажаючий на офіційному сайті фонду зможе дізнатися, як формується і просувається черга. Тим самим роль чиновника передбачається звести тільки до технічної функції і поставити жирну крапку в питанні боротьби з хабарами.
По-друге, ще одним тестом на прозорість діяльності фонду залишаються посередницькі ріелторські агентства, з якими клієнт ніяк не може розминутися. Погодьтеся, 2,5% від суми кредиту в кишеню оцінювача — гроші чималі. А ще коли врахувати, що найчастіше потрапити на консультацію до фонду можна тільки через звернення в агентство, то виходить така собі штучна монополія під державним дахом.
— Поділяю вашу іронію. Це з мінусів роботи фонду. Скарг із цього приводу безліч, — каже Валерій Омельчук. — Річ у тім, що штат нашої установи не дозволяє самостійно займатися добором і оцінюванням житла, тому укладено договори з низкою ріелторських агентств. Напевно, ми прогавили той момент, коли партнерство перетворилося на елементарну непорядність. Дотепер не було певної методики взаємодії з агентствами, не було систематизовано розцінки на послуги. Безумовно, підібрати житло і просто його оцінити — не одне й те саме. Тому й плата має бути адекватною. Сьогодні правління розробляє умови конкурсу з добору агентств нерухомості. Йдеться і про нову систему розцінок з урахуванням послуг різного рівня.
До того ж, за інформацією пана Омельчука, Міністерством у справах сім’ї, молоді та спорту і Фондом сприяння молодіжному будівництву направлено запит у прокуратуру з приводу перевірки фактів неправомірного завищення вартості послуг ріелторськими компаніями, які співробітничають із регіональним відділенням фонду в Києві і, крім того, надають сумнівні «послуги» у плані отримання кредитів і компенсацій. Реклами щодо цього у спеціалізованих виданнях і у вагонах метро предосить. Утім, як і сторонніх реплік про те, що всі порушення ріелторами здійснювалися, так би мовити, з благословення не останніх чиновників фонду.
Стосовно ж інших перспектив додамо: у планах фонду створення власного управління житлового будівництва з метою подальшого зниження цін на житло за молодіжними кредитами. А також можлива емісія цінних паперів. «Додаткові кошти нашій справі не завадять», — каже Омельчук. Така ініціатива, щоправда, поки не знайшла відгуку у фінансовому серці Кабміну. І резолюція «недоцільно» — красномовне того підтвердження. Тож найближчим часом — уся надія на мільйони бюджету і мільярди банків, які кредитують клієнтів фонду за комерційною програмою.
До речі, про бюджет. Молоді родини, «до скону зобов’язані державі за пільгове житло», усе ж таки бажають знати: а чому перерахування обіцяних компенсацій зазвичай затримується на три-чотири місяці? «У зв’язку з цим, — зізнається молодь, — дуже важко планувати свій і без того убогий бюджет».