Кількість проблемних кредитів в українських банках зростає рік у рік. 2010-й додав відразу 6%, і вже п’ята частина кредитного портфеля банківської системи стала проблемною. Побоювання банкірів викликає те, що в середовищі «неповерненців» зростає кількість позичальників, котрі розробляють напівлегальні схеми, які дозволяють їм не платити.
Ідентифікація клієнта
Українське законодавство відкриває широкі можливості для хорошого життя в борг не тільки спеціалістам із темних схем, а й звичайним громадянам. Навіть простий запит в інтернет-пошуковику на тему неповерненням кредитних коштів видає офіційні сайти компаній, котрі пропонують такі послуги. Їх перелік вражає: «знімемо арешти з майна підприємств, ліквідуємо підприємство, виключимо його з Єдиного реєстру підприємств і організацій України...». Такий сервіс існує в Україні абсолютно безкарно, хоча, на думку юристів, повинен викорінюватися карним правом. Адже, якщо позичальник не повертає борг, проблеми виникають і в інших клієнтів банку. Наприклад депозитотримачів.
У кредитному портфелі західної банківської системи безповоротних боргів у кілька разів менше, ніж в Україні, стверджують фінансові експерти. Працюючи з боржниками, банки частину їх перетворюють із проблемних на реструктуровані. Але це якщо клієнти не сплачують з об’єктивних причин: через фінансову кризу, природний катаклізм тощо. У нас же дедалі більше позичальників із самого початку налаштовані не повертати борг.
Експерти впевнені: розпізнати наміри клієнтів на початку співпраці неможливо. Але щойно схеми починають працювати, скоро стають очевидними реальні мотиви боржників. За словами генерального директора компанії European Capital Management Вадима Браїловського, ситуація з масовими неповерненнями істотно погіршує стан банків, які змушені списувати багато проблемних боргів, що веде до зниження їхньої ліквідності і створює умови для другої хвилі банківської кризи.
Керівник же Департаменту проблемних кредитів Укрсоцбанку Максим Кисельов вважає, що активність десятка-двох фінансових шахраїв істотно шкодить десяткам тисяч клієнтів. Оскільки банки вимушені перестраховуватися, перекладаючи ризики з проблемних кредитів на інших позичальників у вигляді додаткових відсотків.
Іпотечний лабіринт
Укрсоцбанк зіштовхнувся з кількома схемами, що їх фахівці назвали професійними. Свіжий приклад - неповернення кредиту групою компаній ТОВ «Інтелтрейд». Історія розпочалася ще 2007-го, але реальні наміри позичальників прояснилися тільки через два роки, коли «Інтелтрейд» і пов’язані з ним генеральною кредитною угодою ТОВ «Інт-Агро» та ТОВ «Ікар» перестали обслуговувати позики на 120 млн. гривень. Сума для банку не критична і навіть у разі повного неповернення, як запевняють банкіри, це жодним чином не позначиться на ліквідності фінустанови. Оскільки щодо кредитів створено відповідні резерви, та й банк, перебуваючи у п’ятірці найбільших в Україні, а також входячи до міжнародної групи Uni Credit Group, має у своєму розпорядженні значні ресурси для підтримки ліквідності.
Та річ не в тому, що багатомільйонний кредит став проблемним, а в тому, що таким він, зважаючи на все, планувався. За словами юристів компанії «Алексєєв, Боярчуков і партнери», яка захищає інтереси банку в судах, «Інтелтрейд», отримавши позику, практично відразу ж запустив схему з виведення іпотечного майна із застави. Гарантією забезпечення кредиту в договорі виступило зерносховище, яке розміщене в Миколаєві й належить «Інтелтрейду».
Уже через кілька місяців після передачі терміналу в іпотеку Укрсоцбанку позичальник, не повідомивши кредитора, зруйнував це зерносховище і побудував нове. Такий перебіг подій, за словами адвоката Сергія Алексєєва, є грубим порушенням Закону «Про іпотеку». Звісно, позичальникові можна було б вибачити цю помилку, якби він, побудувавши термінал, сповістив про це банк і вніс новий актив у заставу. Та все йшло за іншим сценарієм.
Спочатку «Інтелтрейд» домігся зміни фізичної адреси на новий об’єкт. Рішенням Миколаївської міськради новобуд отримав нову адресу - вул. Гражданська, 117 (замість вул. Даля, 72). Ось так термінал випав із реєстру заставного майна, а власник зміг внести його в статутний фонд компанії «Юніс». Очевидно, щоб не «світити» схему, угоди укладали без участі нотаріуса. Позичальник, за словами юристів, скористався законодавчою прогалиною. Річ у тому, що договори купівлі-продажу підлягають нотаріальній реєстрації. Проте донедавна був спосіб узаконити їх через суд, скориставшись ст. 220 Цивільного кодексу, яка гласить: якщо угоду не зареєстровано нотаріусом, але при
цьому хоча б одна зі сторін виконала частково або повністю свої зобов’язання, договір може бути легітимізований у судовому порядку.
Свого часу, за словами адвоката Сергія Алексєєва, суди масово розглядали такі угоди. У результаті Верховний суд підготував роз’яснення, яким дозволив проводити за 220-ю статтею тільки ті договори, котрі не підлягають обов’язковій нотаріальній реєстрації.
Проте роз’яснення ВСУ, зважаючи на все, не вплинуло на «Інтелтрейд», якому вдалося одержати три рішення (за 220-ю статтею) Господарського суду Миколаївської області. Перше узаконило угоду щодо передачі нового термінала до статутного фонду компанії «Юніс». Друге підтвердило законність договору купівлі-продажу об’єкта наступній фірмі - «Евері». І, нарешті, третє рішення, вже після того, як Укрсоцбанк про все дізнався і через Вищий госпсуд скасував перше рішення миколаївської Феміди, підтвердило право власності на термінал за компанією «Юніс». Як «контрольний постріл» з’явилася ще одна постанова вже Одеського апеляційного госпсуду, яка залишила в силі згадане «третє» миколаївське рішення.
Усі спроби зв’язатися з «Інтелтрейдом» і отримати коментар із приводу цієї судової тяганини не увінчалися успіхом. По трьох із п’яти телефонів, закріплених у довіднику за компанією, система «Укртелекому» відповіла, що неправильно набрано номер. Ще по одному озвався магазин автозапчастин, а п’ятий просто мовчав. Наче підприємство не існує. Хоча, за словами юристів Укрсоцбанку, на судових засіданнях представники позичальника все ж таки присутні. На жаль, розгляд справи в суді закритий для ЗМІ.
Партнер юркомпанії «Алексєєв, Боярчуков і партнери» Сергій Боярчуков упевнений, що схема виведення із застави іпотечного об’єкта, якою скористався «Інтелтрейд», шахрайська й підпадає під карне переслідування. Він нагадав, що Головним слідчим управлінням МВС України порушено кримінальну справу за фактом незаконного відчуження заставного майна. «Виконуються слідчі дії, слідчі виїжджали в Миколаїв, проводили допити, обшуки, вилучали документи. До речі, ТОВ «Інтелтрейд» уже відреагувало на розслідування й подало скаргу в Генеральну прокуратуру. Забравши попередньо справу до себе і розібравшись у питанні, Генпрокуратура повернула справу в ГСУ, залишивши в силі постанову про порушення кримінальної справи проти «Інтелтрейду», - розповів юрист.
Борг усе одно буде погашений
На думку юристів, є всі підстави розраховувати на об’єктивне вирішення проблеми. Можливо, позичальникові доведеться підписати з кредитором мирову угоду, оскільки відсотки за позикою, незважаючи на слідчі, судові та інші справи, продовжують нараховуватися, відповідно до умов контракту.
Юристи стверджують, що в практиці погашення проблемної банківської заборгованості є приклади, коли боржники повертали фінустановам і тіло кредиту, і відсотки, мало не втративши при цьому майно, яке виступило заставою. Мирову угоду зазвичай вдається підписати завдяки поступливості кредитора. Адже банк не зацікавлений володіти ні зерновим терміналом, ні мережею ресторанів, ні будь-чим іще. Тому фінустанови, як правило, йдуть на те, щоб залишити власність в управлінні боржника, передавши її в оренду. І реструктурувати борг так, аби проблемний позичальник міг продовжувати вести бізнес, погашати кредит і отримувати свій прибуток.