Кардинальні зміни світової і національних економік, та й життя людей, зумовлені виникненням інформаційного суспільства, ще більше поглиблюються його наступною фазою - суспільством, побудованим на знаннях, як найдосконалішою його формою.
Оскільки знання перетворилися на найважливіший фактор суспільного розвитку, авангардні країни з передовою економікою створили для себе благодатне замкнене коло, де результати наукових досліджень і якісної підготовки кадрів забезпечують створення нових багатств, які є основою для подальшої підтримки власної науки та освіти. За всіх існуючих труднощів наша країна також повинна прагнути підвищити роль освіти і науки у своєму соціально-економічному розвитку.
З метою забезпечення доступу громадян України до вищої освіти, підвищення якості підготовки фахівців з вищою освітою, зміцнення автономії вищих навчальних закладів та активізації участі господарюючих суб'єктів у забезпеченні себе кваліфікованими кадрами, на наше переконання, систему вищої освіти слід кардинально реформувати. МОН поки що зосередилося на вирішенні проблем шкільної освіти, а щодо вищої, то обійшлося "ямковим ремонтом", що, як відомо, проблем не вирішує.
Наші пропозиції міністерству було направлено ще у 2016 р. Їх, як свідчить лист за підписом тодішнього директора департаменту О.Шарова від 20 квітня 2016 р., було розглянуто департаментом вищої освіти, а на урядовому рівні відбулося обговорення реформування системи державного фінансування вищої школи. Проте суттєвих змін вищі навчальні заклади (ВНЗ) поки що не відчули, а наші пропозиції потонули у міністерських паперах.
Як відомо, у нашої держави на освіту та науку, як і на культуру, охорону здоров'я, фізкультуру та спорт, охорону й оздоровлення навколишнього природного середовища тощо, коштів завжди не вистачає. Тому до них застосовується переважно залишковий метод фінансування.
Однак зародження інновацій розпочинається в освітянській сфері. Незважаючи на дефіцит фінансових ресурсів, наші школярі і студенти часто показують гарні результати на різних міжнародних змаганнях, конкурсах тощо. Очевидно, ці результати були б іще вищими, якби освітянська і наукова сфери отримували належну фінансову підтримку.
На наш погляд, у стислому вигляді реформування вищої школи має відбуватися шляхом переведення ВНЗ на госпрозрахункові засади діяльності. Для цього навчання в усіх ВНЗ для всіх осіб має бути платним. Зараз студентів поставлено у нерівні умови: одні здобувають освіту безплатно, та ще й переважно отримують стипендію; інші мусять платити за навчання. Здобуття вищої освіти майже недоступне для дітей із незаможних верств населення, до яких належить сьогодні більшість населення України.
Рівень плати повинен установлювати сам ВНЗ. Він має бути досить високим, щоб забезпечити ВНЗ необхідною матеріально-технічною базою, а його працівників - гідною заробітною платою. За таких умов посилиться конкуренція між ВНЗ щодо залучення молоді на навчання, і не буде спроб установлювати надмірної плати за навчання. Водночас рівень плати за навчання значно обмежить вступ до ВНЗ тих, хто не може чи не хоче навчатися.
Плату за навчання потрібно запровадити й для осіб, на яких поширюються державні пільги. Пільгові виплати їм мають установлюватися у розмірах, які забезпечують гідний рівень життя пільговиків, у тому числі оплату навчання. Пільговик сам має обирати, на що йому витратити отриману державну допомогу.
За підготовку фахівців для бюджетної сфери плата за навчання на умовах державного замовлення має здійснюватися з державного чи місцевих бюджетів.
Кожен студент не пізніше, як з другого семестру навчання, повинен мати свого майбутнього роботодавця, який на засадах позички оплачує його навчання і виплачує йому стипендію у розмірі, достатньому для нормального життя. Якщо такого роботодавця студент не отримав, то оплачувати навчання він мусить сам, у тому числі за рахунок пільгового кредиту.
Роботодавець, окрім зазначеного, має видати студентові завдання на поглиблене вивчення окремих дисциплін і проблем, забезпечити його умовами для проходження виробничої практики і стажування на передових вітчизняних чи зарубіжних підприємствах, може брати участь у роботі державних екзаменаційних комісій під час захисту випускником дипломного проєкту чи дипломної роботи.
У договорі між студентом і майбутнім роботодавцем необхідно зафіксувати термін, протягом якого молодий фахівець зобов'язаний відпрацювати на підприємстві, а також за який він має погасити заборгованість за отриманою під час навчання позичкою. При цьому роботодавець повинен диференціювати розмір заборгованості, що підлягає погашенню, залежно від якості диплома випускника ВНЗ. Наприклад, власників дипломів із відзнакою мають повністю звільняти від повернення позички. Якщо молодий фахівець досить позитивно зарекомендує себе на роботі, роботодавець може частину боргу списати. Запропоноване стимулюватиме молодих людей до наполегливого здобуття знань під час навчання і до добросовісного виконання своїх обов'язків у практичній роботі. Адже навчання у зарубіжних ВНЗ порівняно з нашими відрізняється переважно тим, що там треба знати, а у нас - треба здати.
Кредитувати студентів можна зобов'язати один із державних банків. Під кінець існування Радянського Союзу були намагання цю функцію покласти на Ощадбанк. У 2000 р. в Україні було прийняте урядове рішення про державне кредитування студентів. Однак на цю мету щороку виділялися дуже мізерні асигнування або й зовсім не передбачалися. Тому, на нашу думку, для цього необхідно заснувати державний Освітянський банк, який кредитуватиме студентів, аспірантів і докторантів, самі ВНЗ та їх працівників. Статутний капітал банку можна сформувати за рахунок бюджетних коштів, які вивільнятимуться в міру переходу ВНЗ на госпрозрахунок і самофінансування. Згодом банк слід приватизувати. Його акціонерами будуть ВНЗ, їх працівники й інші юридичні та фізичні особи. І кошти повернуться до бюджету.
Реалізація наших пропозицій оптимізує попит на фахівців певних спеціальностей, зменшить потік молоді, що виїжджає на навчання до інших країн, забезпечить ВНЗ реальну автономію. Відпаде необхідність ділити цивільні ВНЗ на державні і приватні. Окрім надходження плати за навчання, ВНЗ будуть більше зацікавлені у покращенні науково-дослідної діяльності, отриманні на неї вітчизняних і міжнародних грантів, про які чітко наголошується у Програмі діяльності уряду, та у пошуку інших джерел фінансування.