Конфлікт між Іллічівським портом і приватною компанією «Укртрансконтейнер» триває. Керівництво порту разом з міністерськими чиновниками, як і раніше, попри все, ігнорують права інвестора та останні судові рішення, що відновили його статус-кво. Справа дійшла до вищої судової інстанції: 29 грудня злощасний спір розглядатиме, вже вкотре, Вищий господарський суд України.
Компанії «Укртрансконтейнер», яка вклала у розвиток контейнерного термінала порту 56 млн. дол., залишилося пройти ще один етап боротьби за право управляти своїми інвестиціями, котрих її позбавили. Приватні вкладення дали очевидну користь Іллічівському порту. Проте договір про спільну діяльність, укладений понад п’ять років тому між портом і «Укртрансконтейнером», чиновники дотепер зважують на терезах правосуддя, завдаючи шкоди порту, інвестору і насамперед державі.
Затяжне протистояння
Як уже писало «Дзеркало тижня», 18 жовтня цього року Одеський господарський апеляційний суд скасував усі попередні рішення господарських судів і відновив дію договору про спільну діяльність. Інвестор міг би спокійно повернутися в порт, і на цьому можна було б поставити крапку у тривалому спорі. Та ба. Порт вирішив оскаржувати вердикт суду.
Хоча наступного дня після судового рішення «Укртрансконтейнер» звернувся з листом до керівництва порту і підтвердив свою готовність розпочати роботу в рамках договору про спільну діяльність, запропонувавши створити спільну групу для запуску процесу. А саме: повідомити клієнтам контейнерного термінала про відновлення договору і поновлення діяльності ПП «Укртрансконтейнер» на причалах порту, організувати переукладання договорів з клієнтами, оформити переведення працівників контейнерного термінала з порту в приватне підприємство і, нарешті, видати перепустки співробітникам і керівництву ПП «Укртрансконтейнер» на територію порту. Як це було колись, під час дії договору. І як передбачено його умовами.
За два місяці, що минули після прийняття судового рішення, «Укртрансконтейнер» іще кілька разів звертався до керівництва порту з нагадуваннями і законними вимогами виконати рішення суду. Та все безрезультатно.
Іллічівський порт спочатку зволікав. Як сказано в його відповідному листі до інвестора, «порту потрібен час для вироблення та узгодження з державними органами юридично можливих і дозволених дій». Хоча цих погоджень було стільки, що можна було давно і надійно залатати усі тріщини в непростих взаємовідносинах між обома сторонами. Аби було бажання. Та його немає.
Саме з цієї причини Одеський господарський апеляційний суд був змушений направити на адресу Кабміну окрему ухвалу, якою вказав на необхідність урегулювати конфлікт з інвестором. При цьому суд звернув увагу на незаконність дій керівництва порту і негативні наслідки розірвання договору.
Проте навіть після нагадування суду чиновники продовжували (і продовжують) демонструвати свою бездіяльність, викликану небажанням розв’язати конфлікт з урахуванням судового вердикту. Більш того, Мінтрансзв’язку теж звернулося з касаційною скаргою на рішення одеського суду до Вищого господарського суду України.
Розплачуватиметься держава
У цій ситуації своє занепокоєння висловило лише Міністерство юстиції. 4 листопада на адресу віце-прем’єра Тігіпка було надіслано попереджувального листа з нагадуванням про те, що 16 жовтня минув термін для мирного врегулювання спору між компанією-засновником ПП «Укртрансконтейнер» і Державою Україна. І що інвестор зберігає за собою право звернутися з позовом у міжнародний арбітраж.
Зазначимо, що ПП «Укртрансконтейнер» уже звернулося до Європейського суду з прав людини, вимагаючи від держави компенсацію за порушення своїх прав у розмірі 1,4 млрд. дол.
Крім цього, Мін’юст із посиланням на пункти договору про спільну діяльність зазначає, що поважною причиною для розірвання договору з інвестором вважається негативний фінансовий результат, отриманий від спільної діяльності.
Однак у тому-то й біда, що погані показники посипалися саме після розірвання договору. «ДТ» про це докладно писало в публікації «Іллічівський порт проти «Укртрансконтейнера». Витрати несе держава»
(№36 від 2 жовтня 2010 року). Нагадаємо, після розірвання нібито «неефективного» договору податкові відрахування порту впали практично вдвічі. Тільки за минулий рік державна скарбниця недоодержала як мінімум 150 млн. грн. Це — дані податкової.
Зауважимо, що цей аргумент і став вирішальним при прийнятті судом рішення, що відновило дію договору про спільну діяльність.
Далі. Мін’юст зазначає, що за умовами договору порт зобов’язаний не пізніше тримісячного строку з дня його розірвання повернути інвестору кошти, вкладені ним у будівництво, реконструкцію і модернізацію об’єктів порту. У разі невиплати компенсації розірвання договору може розглядатися іноземними судовими інстанціями як експропріація інвестицій. Тому міністерство висловлює стурбованість, що подача позову до міжнародного арбітражу може призвести до виплати Україною компенсації та визнання держави порушником прав іноземного інвестора.
У листі йдеться, що виплата компенсації і повернення вкладених коштів ПП «Укртрансконтейнер» унаслідок розірвання договору набуває особливої ваги в контексті дотримання Україною її зобов’язань за міжнародними договорами.
Словом, Мін’юст мусив звернутися до віце-прем’єра, щоб він дав доручення Мінтрансу відновити переговори з «Укртрансконтейнером» у рамках міжвідомчої робочої групи. Вона була створена 25 червня для врегулювання цього конфлікту. Про її «ударну» роботу «ДТ» теж писало.
У результаті Тігіпко дав указівку Мінтрансзв’язку. Міністерство, у свою чергу, — Іллічівському порту. А порт далі по ланцюжку направив листа на адресу «Укртрансконтейнера». В остаточному підсумку — пшик.
Судячи зі змісту цих циркулярів, враження таке, ніби у міністерстві і в порту взагалі не обізнані з останнім рішенням суду, що відновило дію договору і права «Укртрансконтейнера», який погоджується сісти за стіл переговорів за умови, що порядок денний стосуватиметься термінів і порядку передачі контейнерного термінала в управління інвестору.
Що скаже нове міністерство?
Після початку так званої адміністративної реформи 10 грудня, «Укртрансконтейнер» направив листа вже в нове Міністерство інфраструктури на ім’я віце-прем’єра Колеснікова. Укотре інвестор звернув увагу високопосадовців на проблемну ситуацію, яка склалася в Іллічівському порту. І попросив ужити заходів.
Відповіді поки що немає. Прийшла лише відписка з Генпрокуратури. Відомство повідомляє, що зобов’язало обласну прокуратуру відповісти на скаргу «Укртрансконтейнера». Зауважимо, інвестор просив вартових закону відреагувати на недотримання законодавчих норм керівництвом порту.
Сьогодні інвестор сподівається, що Вищий господарський суд поставить крапку в цьому шкідливому для всіх і насамперед — для держави конфлікті, який триває майже два роки. Тим самим ще раз буде підтверджено законність і вигоду договору про спільну діяльність між «Укртрансконтейнером» і портом.
Про його переваги «ДТ» докладно писало в публікації «Неугодні інвестиції, або Чиї інтереси захищає керівництво порту?» (№40 від 30 жовтня 2010 року).
Отже, що стосується інтересів, то, нагадаємо, до боротьби проти інвестора приєдналася одна з профспілок порту, яка організувала акції протесту з метою захисту інтересів трудового колективу. Хоча «Укртрансконтейнер» за працівниками порту зберіг усі робочі місця, всі права і гарантії, передбачені трудовим законодавством. І це попри те, що компанія впроваджувала у виробництво найсучасніші технології, які дають змогу значно скоротити кількість робочих місць.
Сьогодні ж, як стало відомо, загроза для колективу виходить не з боку інвестора, а з боку адміністрації підприємства. 19 листопада начальник порту підписав наказ про зміни в організації виробництва і праці. У зв’язку з ліквідацією ряду структурних підрозділів портовиків очікується масштабне скорочення. Але лідер профспілок Сергій Бризгалов, який піднімав колектив на боротьбу проти інвестора, про це мовчить. Чому?..
У зв’язку з цим нагадаємо ще раз, що являв собою нібито кабальний договір про спільну діяльність. Він був укладений у червні 2005 року терміном на 30 років. І передбачав рекордні 500 млн. дол. інвестицій для створення сучасного контейнерного термінала. Він був схвалений Мінтрансом і пройшов усі необхідні узгодження. Проте інвестору дали можливість виконати свої зобов’язання лише в рамках першого етапу.
У модернізацію термінала «Укртрансконтейнер» уклав 56 млн. дол. У результаті учетверо збільшилася його пропускна здатність і в 2,5 разу — вантажооборот.
Після освоєння інвестицій, коли порт одержав можливість обробляти набагато більше контейнерів, керівництво підприємства і Мінтрансу, яке змінилося на цей час, почало виживати інвестора з причалів Іллічівська. В результаті, за рішенням господарського суду, у 2009 році договір про спільну діяльність було розірвано, і контейнерний термінал передано в управління порту. На цьому його розвиток припинився.
Увесь цей час порт продовжував перевалювати вантажі, використовуючи безплатно майно, придбане за рахунок внеску інвестора. При цьому інвестор, який вклав мільйони доларів в інфраструктуру та обладнання порту, понад півтора року не мав і не має доступу до свого майна.
Звичайно, навряд чи знайдуться нові охочі інвестувати в країну, де керівники держпідприємств можуть безкарно забирати майно інвестора і безоплатно його використовувати.
Керівник представництва Фонду Конрада Аденауера в Україні Ніко Ланге у своїй статті «Недемократична політика коштує українським громадянам багато грошей» пише, що Україна відлякує серйозних інвесторів. «Резолюції і заяви Ради Європи, Європейської народної партії, ЄС, послів та експертів — це не просто політичні сигнали на адресу України. На них звертають увагу західні підприємці та інвестори. Тому до позиції партнерів України в ЄС і США з приводу демократії і принципів правової держави усе ж таки варто поставитися дуже серйозно. Мова йде не тільки про імідж. Йдеться про дуже великі гроші», — пише Ланге.
Нині президент країни вживає заходів щодо реалізації в Україні пакета економічних реформ. Зрозуміло, що їхній успіх залежатиме від створення привабливого інвестиційного клімату, від реального, а не
показного захисту прав інвестора. Та про які гарантії його прав можна говорити, якщо в нашій державі дотепер можливі такі кричущі порушення українського законодавства і міжнародних зобов’язань?