UA / RU
Підтримати ZN.ua

Мінфін: гра в рулетку

26 квітня 2007 року до Верховної Ради було внесено законопроект Мінфіну «Про державні лотереї та інші азартні ігри»...

Автор: Василь Конюшенко

26 квітня 2007 року до Верховної Ради
було внесено законопроект Мінфіну
«Про державні лотереї та інші азартні ігри».
За ідеєю, всі мали б радіти

За оцінками соціологів, клієнтами грального бізнесу тією чи іншою мірою є близько 20% дорослого населення України. Вони витрачають на азартні ігри понад 5 млрд. гривень на рік.

Лише в Києві, де концентрація гральних закладів найбільша, налічується майже 15 тис. гральних автоматів. Це тільки законно встановлених. За оцінками правоохоронних органів, у столиці 30—40% із них працюють без патентів. По Україні цей показник ще вищий — 60%. За даними президента фонду «Українська фундація» Володимира Цендровського, власники гральних автоматів лише в Києві заробляють до 3 млрд. грн. на рік.

«ДТ» уже неодноразово писало про проблеми державного контролю над гральною галуззю в Україні (див. №28, 32 і 33 за 2006 рік і №10 за 2007 рік). Державі перепадає небагато. Попри те, що гральний бізнес у 2005 році перерахував до держбюджету понад 700 млн. грн. (420 млн. від продажу торговельних патентів і понад 300 млн. — поточних податків), це не більше 17% від його обороту. Вже неодноразово писали про міліцейські перевірки, за результатами яких з’ясовувалося, що дві третини гральних автоматів установлені нелегально і весь прибуток від них власники кладуть до кишені.

Як правило, варто було перевіряльникам піти — і автомати знову опинялися на колишньому місці. Причина — власникам цього бізнесу набагато легше домовитися з місцевими чиновниками, ніж з єдиним ліцензійним органом.

Усі ці проблеми можна розв’язати тільки прийняттям комплексного законодавства про гральний бізнес. Куди потрібно внести все: і визначення його різноманітних видів, і централізоване ліцензування, і відсоток виграшу, і механізми контролю.

У Верховній Раді нині зареєстровано близько десятка законопроектів, які тією чи іншою мірою стосуються регулювання грального бізнесу.

Першим, 11 листопада 2006 року, з’явився законопроект №2521 «Про державне регулювання діяльності з організації проведення азартних ігор», підготовлений народними депутатами Миколою Кравченком (КПУ) і Сергієм Матвієнковим (СПУ).

Потім 21 листопада було внесено законопроект №2521-1 «Про азартні ігри» Ксенії Ляпіної (НУ), а 24 листопада — законопроект «Про правове регулювання організації та проведення азартних ігор на території України», підготовлений молодим бютівцем Валерієм Писаренком.

І ось, нарешті, 26 квітня поточного року з’явився і законопроект №3491 «Про державні лотереї та інші азартні ігри», поданий Міністерством фінансів.

Така конкуренція законопроектів свідчить про те, що «покермувати» процесом регулювання азартних ігор хочуть чимало політичних сил. На жаль, настільки ж очевидно, що мінфінівський законопроект — майже найбільш сирий і недоопрацьований із них. Механізми регулювання азартних ігор у ньому найменше деталізовані й багато в чому повторюють норми чинного законодавства. Наприклад, вартість ліцензії на п’ять років становила всього 150 тис. євро. До чого це призведе?

Європейський досвід показує, що саме великі оператори формують цей ринок. Та й в Україні саме серйозні фірми забезпечують нормальний сервіс для гравців (зокрема, і їхню особисту безпеку), дотримуються високих стандартів у своїй роботі (гарантують високий рівень відсотка виграшів на автоматах, не пускають до залів неповнолітніх тощо). Ще менше компаній вкладають інвестиції в розвиток мережі гральних залів в Україні. За низького порогу доступу їм і надалі доведеться конкурувати з дрібними, зате «безподатковими» фірмочками.

Депутатський законопроект №2521 передбачає, що вартість ліцензії має становити мільйон євро. А фінансова стабільність організатора азартних ігор установлюється на рівні вимог до страхових компаній. Статутний фонд — не менш як 5 млн. євро, чисті активи організатора азартних ігор без урахування вартості нематеріальних активів — також не менш як 5 млн. євро. Пропонують встановити жорсткі вимоги до приміщень, де організовано таку діяльність, — казино і залів гральних автоматів.

У законопроекті №2521 міститься також вичерпний перелік обмежень на розміщення гральних закладів. Зокрема, для організації діяльності в залах гральних автоматів необхідно мати у власності не менш як 1000 таких автоматів.

Природно, за таких умов гральною діяльністю зможуть зайнятися тільки великі фірми. Це фактично виб’є з ринку дрібних ділків, які незаконно встановили десяток автоматів у пивних і біля ринків. Зате дасть можливість великим операторам цивілізовано розвивати в Україні гральний бізнес за європейськими стандартами.

До речі, Головне науково-експертне управління Верховної Ради відзначило ряд позитивних моментів, які містяться в законопроектах Ляпіної та Писаренка, і рекомендувало врахувати їх в основному документі.

Розробка ж урядового законопроекту відбувалася практично в абсолютно закритому режимі, продемонструвавши хіба що досягнення лобістів. Зокрема, практично не залучалися ні експерти галузі, ні учасники ринку, яким узагалі не надавали жодної інформації про підготовку цього документа.

Ця ситуація різко відрізнялася від роботи, яка мала місце при роботі над іншими законопроектами з цієї теми, підготовленими народними депутатами і зареєстрованими у Верховній Раді. Вони були публічні та відкриті для обговорення.

До останнього часу Мінфіном ходила лише інформація про те, що такий законопроект є, що він допрацьовується, до нього вносять зміни. Не лізьте...

Фактично розробкою законопроекту займаються фахівці, які прийшли в міністерство півроку тому й раніше ніколи не працювали над цією проблематикою. Що й позначилося на підсумковому документі. У частині регулювання ринку азартних ігор він виявився як слід неопрацьованим, повторює існуючі норми законодавства.

15 травня 2007 року мінфінівський і депутатський законопроекти з регулювання грального та лотерейного бізнесу розглядали на засіданні комітету Верховної Ради з питань промислової та регуляторної політики і підприємництва. Майже відразу з’ясувалося, що Кабінет міністрів узгодив тільки власний проект (№3491), тоді як решту обговорюваних проектів законів (№2681 і №3065) із Кабміном узгоджено не було. Іншими словами, із процедурної точки зору, комітет їх рекомендувати не може. До моменту одержання стверджувального висновку з боку уряду.

Отже, в основному обговорювали саме кабмінівський варіант. Під час обговорення виступаючі відзначили, що лотерейний і гральний бізнес — по суті, два цілком різні ринки. Тому вони мають регулюватися двома зовсім різними законами. І при доопрацюванні проекту Кабміну необхідно буде розділити його на два окремі проекти.

Власне кажучи, експерти від самого початку висловлювалися за те, щоб чітко розмежувати лотерейний ринок і гральний бізнес. Проте урядові розробники побажали піти своїм шляхом, набивши деяку кількість гуль і загальмувавши прийняття закону.

У результаті після обговорення комітет прийняв рішення рекомендувати Верховній Раді розглянути в першому читанні проект Кабінету міністрів (№3491). З огляду на детальне опрацювання механізмів організації лотерей у мінфінівському документі, доцільно виокремити норми, що стосуються інших видів азартних ігор, і залишити в чистому вигляді закон «Про державні лотереї». Найшвидше, проект Кабміну в результаті стосуватиметься тільки лотерейного бізнесу, а для грального бізнесу підготовлять інший законопроект.

За його основу члени комітету запропонували взяти вже згадуваний законопроект №2521 Сергія Матвієнкова та Миколи Кравченка. Завдяки йому, на базі великих операторів грального бізнесу буде створено фундамент саморегулювального, цивілізованого ринку азартних ігор. І від депутатів залежить, станеться це чи азартні ігри так і залишаться в Україні напівкримінальною годівницею.

Державі таке врегулювання вигідне. Чи вигідне воно чиновникам, покаже перебіг розгляду законопроекту.