Високі податки на ввезення транспортних засобів із-за кордону роблять легальний імпорт автомобілів в Україну невигідним. Але якщо знати, як майже законно не сплачувати ввізних мит, можна не лише недорого привезти іномарку, а й добре заробити...
Невидима боротьба між законодавцями, що «латають» податкові діри, і заповзятливими громадянами, які ці діри знаходять, триває десятиліттями. Причому з перемінним успіхом. Наприклад, десять років тому всі їздили в автомобілях, завезених «тимчасово», без сплати будь-яких податків. Або ввозили легально, але значно занижували митну вартість, яка впливає на суму податків. Потім ці можливості прикрили, але з’явилася інша — ввозити машини поагрегатно — кузов і двигун окремо. Після того як мотори і кузови розмитнювати стало невигідно, цей вид імпорту зник. Але сьогодні деякі методи напівлегального ввезення знову активно використовують вітчизняні підприємці. При цьому, з погляду законності, у них начебто все гаразд, але хитрощі видно неозброєним оком.
Частинами дешевше, ніж у складеному вигляді
Один із методів економії на податках використовує принцип «поагрегатного ввезення», що працював кілька років. Фізично він майже такий самий, як і сім років тому: перед українським кордоном зі звичайного справного автомобіля знімають кілька деталей, і в такому вигляді авто перевозиться через контрольно-пропускний пункт. Різниця лише в кількості деталей. Якщо раніше з машини знімали тільки двигун і коробку передач, то сьогодні доводиться ще й підвіску. Автомобіль без цих агрегатів вважається для митників не транспортним засобом, а машинокомплектом для його складання. Крім того, раніше автомобіль при ввезенні оформляли на приватну особу, сьогодні — на підприємство. Адже для «приватників» розмитнити кузов буде дорожче, ніж весь автомобіль завезеної марки в найшикарнішому виконанні. Тому «машинокомплект» оформляють на юридичну особу, в якої у статуті записано вид діяльності «складання автомобілів». Попри гучну назву, таких «заводів» в Україні було кілька десятків, і всі вони мало чим відрізнялися від убогого сільського автосервісу. На них до машини прикручували раніше відгвинчені деталі, і виходив готовий автомобіль. У чому економія? Для складальних підприємств мито при ввезенні машинокомплектів мінімальне, і вартість повного розмитнення кузова становила близько 5—6 тис. гривень. А різниця між сумою ввізних податків на готовий автомобіль і «машинокомплект» становила близько 60—70%. У такий спосіб протягом 2006 року в Україну було ввезено тільки через західний кордон близько 3,6 тис. автомобілів. Утім, із нового року струмочок змілів. Адже за ввезення вживаних кузовів запровадили акциз на суму 4 тис. грн. До того ж під час першої реєстрації завезеної з-за кордону вживаної машини даішники теж вимагають сплатити кілька тисяч гривень. Тепер у такий спосіб вигідно ввозити лише дорогі автомобілі, де економія від несплати мита становить кілька тисяч євро. І цим активно користуються. Кажуть, такі «автозаводи» «склали» вже кілька Ferrari і Bentley.
Машина за ціною велосипеда
Другий давній але майже забутий метод зменшення суми оподаткування під час ввезення транспортних засобів «відродили» в Одесі — заниження митної вартості автомобіля. Ця величина прямо впливає на загальну суму нарахованих мит і податку на додану вартість під час розмитнення машин. Наприклад, якщо машина коштує 100 тис. євро, то мито на неї буде 20 тис., а ПДВ — близько 24 тис. Якщо на митниці зазначається ціна вдвічі нижча — приблизно удвічі зменшаться і податки. Сьогодні занизити митну вартість на готовий автомобіль практично нереально, адже українські митники володіють великою базою даних щодо звичайних цін як на нові, так і на вживані машини. Немає можливості занизити ціну, навіть змовившись із митником: підозріло низьку ціну відразу розпізнає комп’ютерна програма митниці і не дасть можливості легалізувати автомобіль. Але вітчизняні підприємці знайшли слабинку і в комп’ютері. З готових автомобілів (навіть нових), які ввозяться в Україну, вони знімають усього зо дві деталі. Причому в такому разі не роблять складних операцій, демонтуючи двигун або коробку передач. Вони відкручують зовнішні деталі, без яких машина втрачає товарний вигляд, — фари, крила, двері тощо. Зняті запчастини розмитнюють окремо, а на «недоукомплектований» автомобіль подають документи, що він на третину або вдвічі дешевший за аналогічний, але готовий. У такий спосіб переправляють в основному дорогі нові іномарки, які реалізовують потім через приватних осіб або на комісійних майданчиках. При цьому зекономлені на податках гроші не лише залишаються в кишенях ділків, а й дають можливість здешевити машину для покупця на кілька тисяч проти ціни машини, ввезеної офіційно.
Близнюки за номером
Існують також кримінальні методи ввезення автомобілів, які передбачають продаж крадених машин із фальсифікованими документами або номерними агрегатами транспортних засобів. Наприклад, останнім часом популярна схема «автомобілі-близнюки». На території однієї з європейських країн викрадають автомобіль певних марки та кольору, наприклад сріблястий BMW. Під неї в Україні підбирають документи такої ж моделі і кольору (наприклад, від битої машини), а на украденій підробляють номери кузова та двигуна. Потім документи вивозяться за кордон, й іномарку з ними ввозять в Україну, начебто вона звідти й виїхала. Підробку номерів можна відрізнити лише з допомогою спеціального устаткування, яке є не в усіх МРЕВ країни. А машину можна «продати» і за дорученням, без оформлення в ДАІ!
У цей та в інші способи до України потрапляють кілька тисяч автомобілів щорічно, причому як нових, так і вживаних. Тим часом на кожній машині, завезеній напівлегально, держава втрачає кілька тисяч гривень чи навіть доларів, які осідають у кишенях заповзятливих ділків, що навчилися вправно оминати недосконалі закони.