У тому, що регуляторна політика нашої країни потребує істотного коригування, сумнівів немає. Про це свідчать не лише численні соціологічні дослідження всередині країни, а й світовий досвід. Свої регуляторні системи неодноразово реформували не тільки країни, що розвиваються. Їх шліфували й ті, хто міг би похвалитися віковими ринковими традиціями. Тому учасників круглого столу, які зібралися для обговорення проекту закону «Про захист прав суб’єктів підприємницької діяльності при здійсненні державного контролю та нагляду у сфері господарської діяльності», цікавила практика реформування системи перевірок у деяких країнах СНД і колишнього соцтабору.
— Проблеми, з якими зіштовхуються країни, багато в чому схожі, — підкреслила у своєму виступі фахівець з інвестиційної політики Міжнародної фінансової корпорації (МФК) Сандра Путніна. — Але вирішувати їх має кожен по-своєму. Ті держави, яким вдалося створити ефективні служби нагляду, істотно поліпшили економічну ситуацію, зменшили тиск на підприємців і при цьому гарантували безпеку споживачам.
У Латвії вдосконалювали роботу контролюючих органів упродовж п’яти років. Наприкінці 90-х там дійшли висновку, що головним чинником, який перешкоджав розвитку сприятливого бізнес-середовища, є система перевірок. Уряд ухвалив план дій із розробки законодавства, яке б регулювало діяльність органів контролю, і накреслив шляхи їх реорганізації. Більшість реформ провели у 2000—2001 роках і досягли значних успіхів на загальнонаціональному рівні. Щоправда, на муніципальному проблеми залишилися. Однак уже до 2003 року й на місцях із проблемами впоралися, зменшивши кількість перевірок на 7—10%.
Організатори обговорення проекту закону оприлюднили дані соціологічного дослідження, проведеного фахівцями МФК. Спираючись на думку трьох тисяч бізнесменів з усіх регіонів України, експерти дійшли висновку, що діюча система контролю істотно гальмує розвиток підприємництва. Наприклад, торік 80% українських бізнесменів перевіряли по дев’ять разів. Причому кожні відвідини збирача податків коштували підприємству до 1700 гривень. Узагалі ж, за рік в Україні було проведено майже 1,5 млн. ревізій, які обійшлися у 637 млн. грн. У перевірках брали участь 91 тис. контролерів і працівників фірм, що ревізуються. Щоправда, і порушень виявили досить багато (на кожному другому підприємстві), що, з одного боку, свідчить про необхідність контролю, а з другого — про його неефективність.
— У тому, що вітчизняну дозвільну систему слід реформувати, не сумнівається ніхто, — заявила на круглому столі народний депутат Ксенія Ляпіна, яка очолює Раду підприємців при Кабінеті міністрів. — Перегляд чинних нормативних актів із метою скасування тих, які перешкоджають розвитку підприємництва, був ініційований президентським указом. Нещодавно концептуальне рішення прийняв і Кабмін, узявши курс на викорінення платних державних послуг, спрощення системи відводу земельних ділянок і узгодження будівництва, відмову від численних експертиз та перегляд застарілих стандартів.
Проте все це стосується в основному процедури входження в бізнес. Але ж у нас не знають спокою й ті, хто давно вже став на цей шлях. Їм теж можна допомогти, тільки реформувавши діючу систему контролю. Та виявляється, її (системи) в нас немає. Принаймні так стверджує заступник голови Держкомпідприємництва Сергій Іголкін. Є лише указ президента, підписаний ще на початку 90-х років. Решта — нормативні акти контрольних органів із досить широкими повноваженнями. Саме тому й потрібен базовий закон, який систематизував би ревізії і підвищив їхню ефективність, істотно зменшивши кількість та тривалість перевірок. Але водночас і підсилив би відповідальність суб’єктів господарювання за результати своєї діяльності, а контролерів — за порушення прав підприємців.
Слід сказати, законодавчі спроби вирішення проблеми фіксувалися неодноразово. 2003 року свої законопроекти подали народні депутати Катерина Ващук і Микола Онищук. У 2005-му було ще два варіанти: нова редакція Онищука і законопроект Держкомпідприємництва, Ради підприємців при Кабінеті міністрів і Міжнародної фінансової корпорації. Саме останній документ і представив за круглим столом голова Конгресу приватних підприємців Олег Івченко.
— Головне завдання нашого законопроекту — визначити основи державного контролю та нагляду у сфері господарської діяльності, прав, обов’язків і відповідальності як суб’єктів підприємництва, так і органів державного контролю, — підкреслив він. — Оскільки тотальні перевірки неефективні в боротьбі з правопорушеннями, ми пропонуємо класифікувати підприємства за рівнем ризику й, відповідно до цього, визначати періодичність перевірок та їх тривалість.
У проекті врегульовано процедуру перевірки. Визначено повноваження ревізорів і встановлено відповідальність органів державного контролю та нагляду за порушенням закону з боку їхніх працівників. Відкритість перевірок забезпечується впровадженням інституту громадського контролю (участь третіх осіб у процесі перевірок) і оприлюдненням планів-графіків та результатів ревізій...
Запропонований проект закону «Про захист прав суб’єктів підприємницької діяльності...» обговорювали і бізнесмени, і чиновники. Наприклад, Тетяна Кравцова, член Ради підприємців із Сум, вважає, що цей документ суперечить іншим законам і є декларативним. На її думку, він не врегульовує, а лише захищає права підприємців у ході перевірок. Це те ж саме, як коли б у Кримінальному кодексі виписали не процедуру арешту підозрюваного, а правила його поведінки.
Інші оратори були менш категоричні, хоча в чомусь і солідарні. Наприклад, заступник голови ДПА Григорій Оперенко теж вважає, що проект розроблений не зовсім у рамках чинного законодавства. Він не до кінця уявляє, як можна погоджувати перевірки з Держкомпідприємництвом, а тим паче — із Кабміном.
Заступнику міністра охорони здоров’я Сергію Бережнову сподобалася ідея закону, а не його зміст. Він пропонує доопрацювати документ, наголосивши на відповідальності підприємця за результати своєї діяльності. Тоді тотальний контроль не знадобиться.
Розробники законопроекту не заперечують проти його зміни й урахування думок опонентів. Власне, заради цього й організували круглий стіл. Крім того, спільно з профільним парламентським комітетом вони планують ініціювати громадські слухання з цього питання. Автори закону також готові створити міжвідомчу робочу групу для вдосконалення документа, щоб провести його через Кабмін і визначити як першочерговий для затвердження у Верховній Раді.