«Зібралася якось фірма, що запускає космічні кораблі, відремонтувати бабусі радіо» — приблизно так можна розпочати історію одного наклепу… Коли представники компанії «Софтлайн» збиралися налагодити роботу державного електронного реєстру для ЗАГСу, вони і не підозрювали, у що виллється начебто нескладна робота.
Як це було
Трохи історії. В Європі про ЗАТ «Софтлайн» дізналися завдяки запуску українцями біржової системи CR, побудованої відповідно до загальноєвропейських біржових стандартів. Таким чином, Україна одержала можливість вести торги з продажу квот парникових газів. Завдяки проданим квотам бюджет країни збільшився на 300 млн. дол.
«Сьогодні в Україні падає виробництво і внаслідок цього знижується викидання в атмосферу парникових газів. А скорочується викидання — активніше продаються квоти, — каже Жанна Єрмоленко, керівник напрямку екології ЗАТ «Софтлайн». — Перед нами було поставлено завдання розробити або знайти таку систему, за якої можна було б ефективно проводити моніторинг підприємств, які здійснюють викиди, і їхній вихід на електронні торги. Методом мозкового штурму і тривалих дискусій таку систему було вибрано та адаптовано. Це система з відкритим кодом, якою володіє держава. Адже системи, створювані для держави, залишаються в її власності. Стартувавши пізніше за інші країни, що працювали над аналогічними проектами два роки, наші програмісти виконали такий само обсяг робіт усього за два місяці».
«Існує два види розрахунків за надане програмне забезпечення, — зазначає Костянтин Щербина, котрий кілька років очолював представництво Microsoft в Україні. — З допомогою передачі ліцензій і з допомогою наступної виплати роялті, що чимось нагадує абонплату. В Україні відомі випадки одержання роялті від держструктур приватними структурами, і це нормальна практика. Це буває нечасто, оскільки держструктури на тендері рідко вибирають такий вид розрахунку».
У 1996 році Кабінет міністрів зобов’язав Міністерство юстиції створити Єдиний реєстр нормативних актів. Мін’юст створив інформаційний центр (ІЦ). Його директор В.Добжанський укладає договори з ТОВ «Арт-Майстер» і ТОВ «3-Т» про створення комп’ютерних програм, необхідних для роботи реєстрів Мін’юсту. При цьому права власності на програмне забезпечення (ПЗ) приватники лишили за собою.
Удійний бізнес
Не менш знакова ситуація склалася і на іншому держпідприємстві, що так само, як і ІЦ Мін’юсту, веде державні реєстри. Відповідно до «правильно» складених договорів, держпідприємство «Інформаційно-ресурсний центр» (ІРЦ) при Держкомпідприємництва зобов’язане виплачувати в приватні кишені по мільйону гривень щомісяця!
Експерти Інституту кібернетики при НАН України, які проводили перевірку разом із СБУ на ДП «ІРЦ» у липні, дійшли висновку: «Виявлено і зафіксовано несанкціонований обмін інформацією зі сторонніми серверами, заборона якого призводить до неможливості ведення ЄДР. Цей факт становить загрозу національній безпеці і може бути пояснений тільки діями розробника програмного забезпечення».
Потрапивши у поле зору правоохоронців, керівники ТОВ «Арт-Майстер» і «3-Т» зважуються на безпрецедентний хід: обвинувачують у всіх своїх гріхах... конкурентів по ринку встановлення і продажу ПЗ. І це при тому, що на сьогодні зазначені компанії є єдиними в Україні, хто одержує роялті від держструктур!
«Арт-Майстер» і «3-Т», у принципі, те саме, — каже Володимир Лєпьошкін, директор ДП «ІРЦ», — тому що все вирішує одна людина. Всі мої розмови з цими компаніями відбувалися при панові Дерев’янко (був №94 у виборчому списку «Нашої України» в 2006 році. — А.В.). З того моменту, як ми оголосили тендер, ми вже з ним не зустрічаємося».
Ху із містер Гуреєв?
Взяти коментар у Юрія Дерев’янка автору статті не вдалося. У вищезгаданих фірмах ніхто з опитаних Юрія Богдановича не знає. Коментарів стосовно ситуації з Мін’юсту також не надійшло — прес-служба вимагає письмового звернення на ім’я Миколи Оніщука. Та все ж таки нам вдалося почути думку іншої сторони.
«У цій історії більше надуманого, ніж правди, — вважає Василь Гуреєв, депутат від Партії регіонів. — Дві компанії хочуть поквитатися, і до цієї боротьби підключилися народні депутати з кількох сторін. Одна компанія — з іноземними засновниками зі Сполучених Штатів Америки, інша — українська. Це питання конкуренції двох компаній, в яку втрутилися кілька народних депутатів. Йдеться про «Арт-Майстер» і «Софтлайн». У «Арт-Майстер» — українські засновники, у «Софтлайн» — американські».
Факту знайомства з Юрієм Дерев’янком регіонал не заперечує, але своє ставлення до питання пояснити не поспішає: «Почитайте мою біографію — я всю країну знаю». А про те, що Юрій Богданович сидить навпроти в розкішному офісі по вул. Ковпака, Василь Миколайович вирішив не говорити.
ТОВ «Арт-Майстер», як і ТОВ «3-Т» в українських реєстрах знайти не вдалося. Їхній засновник «Софтвер трейдинг енд інвестмент лімітед» та «Ассетсмен холдинг лімітед» зареєстровані на Кіпрі, підтверджують офіційні джерела. З приводу ЗАТ «Софтлайн» відомо, що воно зареєстроване в Україні, але один із його акціонерів — іноземець. Що ж мав на увазі пан Гуреєв?