Глобальна криза та світове падіння цін на нафту стимулюють бізнесменів із країн Перської затоки шукати нові проекти для інвестицій. До сфери їхніх інтересів потрапляє й Україна, яка, попри всі недоліки, має величезний потенціал у галузі інноваційних розробок. Інвестиційний форум, який пройшов у квітні в Дубаї, підтвердив високу зацікавленість арабських бізнесменів в українських проектах із найрізноманітніших сфер.
Залучення інвестицій — питання, яке хвилює сьогодні ледь не кожного українського бізнесмена. Світова фінансова криза та внутрішньополітичні чвари можуть звести нанівець надії вітчизняних підприємців на одержання фінансових вливань із-за кордону. За даними Держкомстату, обсяг прямих інвестицій в Україну за 2008 рік становив 6,18 млрд. дол. Експерти невтішні у своїх прогнозах щодо інвестування на 2009 рік: за різними оцінками, в Україну надійде максимум 4—5 млрд. дол.
Лідерами за обсягами інвестицій у нашу країну традиційно є країни Європейського Союзу (Кіпр, Нідерланди, Німеччина, Швеція, Італія), а також Росія та США. Та коли врахувати, що чимало країн зі списку інвесторів належать до офшорних зон, то більшість залучених коштів можна розцінювати як повернення українських грошей на Батьківщину. Як відомо, у зв’язку з глобальною кризою на останньому саміті G-20 у Лондоні більшість впливових політиків оголосили відкриту війну офшорам. У такому разі виникає запитання — де шукати реальних інвесторів для свого бізнесу?
Тим часом партнерство з країнами Перської затоки може стати неабиякою підмогою для виходу з кризи, зокрема й у рамках підготовки чемпіонату Євро-2012. Слід зазначити, що серед 50 найбагатших людей у світі — вісім громадян ОАЕ. Загалом капітал цих восьми становить 21,26 млрд. дол., що в три з половиною рази перевищує весь сумарний обсяг інвестицій в Україну за минулий рік.
Країни Перської затоки відомі своїми вражаючими курортами та величезними запасами нафти. Ці держави по праву вважаються лідерами економічного зростання і мають величезний інвестиційний потенціал. Наприклад, ОАЕ вкладають
1 млрд. дол. у фінансовий сектор Казахстану, 817 млн. дол. — у сферу житлового будівництва Грузії, і це далеко не повний перелік їхніх інвестиційних ініціатив у бік країн колишнього СРСР.
Традиційною перешкодою для розвитку партнерських відносин між Україною та ОАЕ вважають колосальні розбіжності в слов’янському та арабському менталітеті. На укладення ділових угод в ОАЕ та інших арабських країнах істотно впливає релігія. Чимало урядовців управляють бізнесом, так само, як і члени королівських сімей. Це сприймається цілком нормально, не так, як у Європі чи Америці. Накопичення багатства пов’язане з досягненнями і розглядається як ознака успіху, а про прибутки прийнято говорити відкрито.
До початку 90-х років араби всі свої договори навіть не фіксували на папері, а скріплювали рукостисканням у кальянній кімнаті. Такий підхід до інвестиційних рішень висловив правитель Дубая шейх Мухаммед Бін Рашид Аль-Мактум: «Ми інвестуємо не в проекти, ми інвестуємо в людей!» Арабські інвестори, на відміну від європейських і американських колег, приймають рішення багато в чому залежно від особистої довіри до потенційного партнера.
Однак крига скресла! З початком глобальної економічної кризи багато арабських бізнесменів призупинили або припинили повністю інвестування в традиційні галузі своїх країн через падіння цін на нафту. Та в їхньому розпорядженні залишилися величезні капітали, які потребують реалізації й освоєння. Свій погляд вони спрямували на ринки, що розвиваються, зокрема й на Україну. Попри фінансові негаразди, 12—13 квітня 2009 року українська компанія Prime Capital Group разом із компанією VIP Waterfront (ОАЕ) провели перший форум «Інвестиції в Україну» у форматі закритої зустрічі. У рамках заходу шість українських підприємств презентували потенційним арабським інвесторам свої проекти.
Невелика кількість учасників дала змогу максимально продуктивно та ефективно провести ділові переговори. Крім презентації проектів та особистого їх обговорення з інвесторами, шейх організував приголомшливий прийом у своєму палаці, який приємно порадував наших підприємців. Наступного дня в багатьох найбільших виданнях ОАЕ були опубліковані фотографії та статті, в яких йшлося про те, що шейх Нахаян Мабарак аль-Нахаян прийняв у своїй резиденції делегацію українських бізнесменів.
Часто кажуть, що перший млинець грудкою, але у випадку з форумом усе пройшло бездоганно. Саме тому було прийнято рішення проводити такі заходи на регулярній основі, і вже 26—27 травня 2009 року в Дубаї відбудеться другий бізнес-форум. Головна мета зустрічі — залучення інвестицій у найперспективніші та прибуткові бізнеси на території України. Встановлення особистих стосунків між українськими власниками проектів і потенційними інвесторами — найбільш правильний шлях партнерства, оскільки, як уже зазначалося, арабські бізнесмени приймають рішення про угоду, базуючись на особистих враженнях від спілкування. З боку інвесторів будуть присутні представники державних, приватних, акціонерних інвестиційних компаній, фондів і промислових підприємств, а також представники заможних сімей ОАЕ, Кувейту, Оману, Катару, Бахрейну і Саудівської Аравії.
Слід зазначити, що в сферу пріоритетних інвестиційних інтересів країн Затоки входять сільське господарство, виробництво будівельних матеріалів, металургія, енергозберігаючі та інноваційні технології, рекреаційні проекти на узбережжі, великі інфраструктурні проекти. Розмір інвестицій — від 50 млн. дол. Форум відкритий для всіх охочих, у кого є проекти в зазначених сферах і бажання співпрацювати з країнами Перської затоки.
Для участі в заході власник інвестиційного проекту має зробити реєстраційний внесок у розмірі 5200 дол. за презентацію одного проекту; при цьому склад делегації обговорюється з організаторами окремо. У тому разі, якщо компанія подає два та більше проекти, вартість презентації кожного наступного проекту знижується. Переліт і проживання оплачуються окремо. Орієнтовний бюджет на одну людину — близько 1200 дол.
Участь у таких закритих зустрічах дає українським бізнесменам унікальний шанс вийти з кризи, залишитися лідером ринку завдяки залученню інвестицій із країн Перської затоки.