КРАЇНА ЩЕ НЕ ВТРАЧЕНИХ МОЖЛИВОСТЕЙ

Останнім часом Україна все активніше просувається на ринки держав, котрі традиційно були торгово-економічними партнерами СРСР, чи відіграють все більшу роль у новому глобальному економічному просторі.

Україна поступово відходить від орієнтації на торгівлю з економічно розвинутими країнами Західної Європи та Північної Америки, розуміючи, що українських технологій та ноу-хау значто більше потребуть країни Азії та Африки, що переживають економічний злет. Ці регіони відкривають перед Україною найпривабливіші можливості. Однією з таких держав, котрі переживають економічне зростання після призупинення санкцій ООН, є Лівія — одна з найбагатших, насамперед на енергоносії, країн Африканського континенту.

Економічний потенціал Лівійської Джамагирії визначається найперше вражаючими запасами нафти (до 29,5 млрд. барелей). За цим показником Лівія посідає перше місце в Африці, що забезпечує їй до 98% валютних надходжень. Запаси газу становлять 46,4 трлн. кубічних футів (3-тє місце на континенті). Є значні поклади залізних руд —3,5 млрд. тонн (місткість заліза 55–70%), магнезійних, калійних солей, фосфоритів та гіпсу.

Після призупинення дії санкцій ООН щодо Лівії з метою відновлення співпраці з Джамагирією докладають максимум зусиль Канада, європейські, азіатські та латиноамериканські країни, які вбачають у Лівії потужного перспективного торгово-економічного партнера. Лівія, у свою чергу, сприяє розвитку такого співробітництва, намагаючись позбутися негативного іміджу у світі, домогтися остаточного скасування санкцій РБ ООН, а також вивести країну на світовий технологічний рівень. Тим паче що коштів для цього у країни достатньо. Отож і українським компаніям не варто гав ловити — слід розпочати співпрацю з Лівією і зайняти власну нішу на її ринку.

Інвестиції —
в технології
та інфраструктуру

Враховуючи величезний потенціал Джамагирії, насамперед щодо наявності енергоносіїв, вона приваблива для багатьох країн світу. Міцні позиції у нафтогазовому секторі економіки цієї країни історично посідає Італія; дуже прагнуть закріпитися на лівійському ринку та забезпечити лівійськими енергоресурсами національні економіки Німеччина, Великобританія, Франція, Іспанія, Португалія, Греція, Швейцарія, Канада, Росія тощо.

Яскравим прикладом може слугувати те, що нинішнього року італійська нафтова компанія «ЕНІ» уклала контракт з Лівією (на 1,2 млрд.дол.) на будівництво нафтопереробного заводу. Подібний контракт на суму 200 млн.дол. отримала корейська «Деу». Італійська нафтогазова компанія «Ажип» розпочала реалізацію проекту вартістю 5,5 млрд. дол., яким передбачено видобування природного газу з родовищ на заході Лівії та його транспортування до Сицилії через 540-кілометровий газопровід, який буде прокладено по дну Середземного моря. (Субпідрядниками «Ажипу» при здійсненні цього проекту є французька компанія «Bourgues Offshore of France» та італійська компанія «Saipem»). Китайські компанії China Petroleum Pipeline Bureau та China Petroleum Engineering Construction Co. розпочали будівництво газопроводів у Лівії загальною вартістю 230 млн.дол. Російська компанія «Зарубежнефтегазстрой» отримала контракт на будівництво компресорних станцій і трубопроводу Хомс—Тріполі.

У червні нинішнього року ННК уклала угоду з італійською компанією Agip Gas B.V. на суму 580 млн. євро на спорудження протягом наступних трьох років найбільшої у регіоні Середземномор’я платформи для шельфового видобутку газу потужністю до 6 млрд. кубометрів газу на рік.

У сільському господарстві (4,5% ВВП) використовується не більше 2% угідь. Для зрошення додаткових земель реалізується проект підведення води з родовищ на півдні країни на узбережжя Середземномор’я. Вартість цього проекту, що отримав назву «Велика штучна ріка», оцінюється у 25 млрд. дол. Першу його чергу будувала компанія «Деу».

Важливим етапом розбудови лівійської економіки є також започаткування у 2000 році проекту з будівництва залізниці. Лівійський уряд виділив на це 10 млрд. дол.

Головним завданням лівійського уряду на сучасному етапі залишається створення належних умов для забезпечення розвитку місцевого виробництва та орієнтованих на експорт підприємств із тим, щоб через декілька років державний бюджет Лівії формувався переважно з «ненафтових» надходжень. Велику увагу приділяють сьогодні у Джамагирії створенню власної виробничої бази та інфраструктури туризму й послуг.

Уряд Лівії розробив на 2002—2006 роки інвестиційну програму, яка передбачає залучення 35 млрд.дол. для активізації розвитку економіки країни та диверсифікації джерел надходжень до держбюджету, що нині значною мірою забезпечуються нафтогазовою галуззю. Із названої суми в подальший розвиток самого ТЕКу планується інвестувати 12 млрд.дол., ще 8 млрд. — у впровадження проектів із розробки водних запасів, розвитку транспортних комунікацій (насамперед будівництво залізниць, розбудову повітряних та морських сполучень), розбудову цементної промисловості та сфери охорони здоров’я.

Лівія та Україна

Вагомим чинником, здатним вплинути на переведення намірів ділових кіл України та Лівії у практичну площину, можуть стати відповідні політичні кроки і сприяння цьому урядів обох держав. Цей чинник дуже важливий для просування торгово-економічної співпраці з урахуванням специфіки розвитку Лівії.

Сьогодні можна констатувати сприятливе ставлення офіційних кіл Джамагирії до присутності українських компаній на лівійському ринку. Більше того, після призупинення дії санкцій щодо Лівії ця країна інтенсифікувала пошук партнерів «без імперських амбіцій», до яких зараховують і Україну. Ви будете здивовані, але в Лівії сьогодні важко знайти людину, яка б не знала про Україну. Молодь знає про нашу країну завдяки Андрію Шевченку, адже лівійці дуже люблять футбол. Сааді Каддафі — один із синів лівійського лідера — є провідним гравцем лівійської збірної команди. Старше покоління сприймає Україну як країну, в якій можна отримати якісне медичне обслуговування за помірними цінами. Рік у рік зростає кількість лівійців, що відвідують Україну. Якщо 2000 року посольство України у Лівії надало понад 1000 віз, то нинішнього — вдвічі більше.

Важливим свідченням доброзичливого ставлення до України з боку лівійського керівництва є поновлення роботи створеної 1995 року спільної українсько-лівійської міжурядової комісії зі співробітництва. Українську сторону в ній очолює перший віце-прем’єр-міністр України О.Дубина. У рамках роботи комісії відбуваються засідання галузевих робочих груп, зокрема з питань промисловості, транспорту, будівництва та водного господарства, нафтогазового комплексу та геології, торгівлі та сільського господарства, науки, праці та охорони здоров’я. Третє засідання комісії має відбутися у Києві наступного року. Наявність великого потенціалу з обох сторін і бажання розвивати партнерські відносини засвідчують також результати останніх офіційних візитів.

Поступово розширюється договірно-правова база двосторонніх відносин. З Лівійською Джамагирією вже підписано Угоду про торгово-економічне співробітництво (Київ, січень 1995 року); Угоду про сприяння та взаємний захист інвестицій (Тріполі, 23 січня 2001 року). На сьогодні поки що не ратифікована Україною (але ратифікована Лівією) Угода про повітряне сполучення (Тріполі, 23 січня 2001 року). Опрацьовуються й інші важливі двосторонні угоди. Таким чином, попри жорстку конкуренцію іноземних компаній у Лівії, Україна має значні шанси, і наші можливості в Лівії значно сприятливіші за всіх цих обставин, порівняно з багатьма іншими партнерами.

Слід зазначити, що самого бажання розвивати співробітництво і сприятливого ставлення до цього лівійської сторони замало. Згідно з лівійським законодавством, необхідна постійна присутність і активна праця в Лівії представників іноземних підприємств та компаній, відкриття ними своїх представництв. При цьому слід мати на увазі, що зараз іде жорстка конкурентна боротьба за лівійський ринок, і якщо Україна не встигне протягом найближчих 2–3 років закріпитися на ринку Лівії, ця країна може бути втрачена для нас як вигідний торговий партнер. Опрацьовуючи зовнішньоекономічну стратегію, вітчизняні бізнесові структури повинні враховувати важливе місце Лівії на цьому континенті. Фактично Лівія могла б стати для України «вікном у Африку». У Лівії створено спеціальні інвестиційні фонди і компанії, які працюють на Африку, і тут для нас відкриваються унікальні можливості залучення лівійських коштів у здійснення українських проектів на Африканському континенті, що означає вихід на нові ринки Африки.

Перші кроки до завоювання позицій в Лівії з боку українських підприємств вже зроблено. На початку листопада Тріполі відвідала офіційна делегація НАК «Нафтогаз України», де відбулися переговори про початок видобутку нафти в Лівії спільно з Національною нафтовою корпорацією (ННК). До компетенції цієї компанії належать розробка державних нафтових покладів, видобуток на постачання нафти.

Необхідно зазначити, що ННК розробила на найближчі десять років генеральний план розвідки запасів нафти та газу в Лівії, який передбачає залучення 9,6 млрд. дол. інвестицій та сучасних технологій. На даному етапі іноземним компаніям пропонується взяти участь у розробці нафтогазових родовищ у Гадамеському і Мурзукському басейнах, поклади нафти в яких оцінюються у 170 млн. барелей і розробка яких потребує 750 млн. дол. інвестицій.

Ці плани викликали надзвичайне зацікавлення найбільших нафтових компаній світу. Навіть американські корпорації, котрі не можуть працювати в Лівії безпосередньо внаслідок односторонніх американських санкцій щодо цієї країни, засновують дочірні компанії в Болгарії та республіках колишньої Югославії, що дозволяє їм долучитися до лівійського нафтовидобутку через посередників. Сьогодні в Лівії працюють більше двох десятків іноземних компаній. Найвагоміші серед них — Agip-ENI (Італія), Canadian Occidental, Lundin Oil (Швеція), Nimr Petroleum (Саудівська Аравія), OMV (Австрія), Pedco (Південна Корея), Petronas (Малайзія), Red Sea Oil (Канада), Persol (Іспанія), TotalFinaElf (Франція), Veba и Wintershal (обидві з Німеччини).

Їх приваблює не тільки близькість Лівії до міжнародних ринків, внаслідок чого витрати на доставку нафти споживачам є мінімальними. Головними імпортерами лівійської нафти є Італія, Німеччина, Іспанія, Франція, Великобританія, Греція й Швейцарія. Справа ще у тому, що лівійська нафта — одна з найякісніших у світі і практично не містить сірки, а собівартість її видобутку не перевищує 2,5 дол. за барель.

До того ж, лівійські запаси знаходяться на початковій стадії розробки. На цей час у Джамагирії розвідано 12 нафтоносних районів, запаси кожного оцінюються у 1 млрд. барелей (131,3 млн. тонн), та ще два ємністю від 500 млн. до 1 млрд. барелей кожен.

До клубу шанувальників лівійських нафтових багатств найближчим часом приєднається й український «Нафтогаз». Як заявив голова «Нафтогазу України» Юрій Бойко, компанія дуже серйозно ставиться до можливостей, котрі відкриваються для неї у Лівії, і вже до кінця року завершить процес регістрації і відкриття свого представництва в Тріполі.

Наявність власного офісу в країні є обов’язковою умовою для початку повноцінної роботи в Лівії, оскільки це передбачено національним законодавством. Представництво візьме на себе аналіз геологічної інформації та відбір найбільш перспективних для розробки «Нафтогазом України» ділянок надр.

Із відкриттям представництва «Нафтогаз України» планує розпочати роботи у Лівії з надання сервісних послуг щодо капітального ремонту свердловин та інтенсифікації нафтогазовидобутку лівійським та іноземним компаніям, котрі вже працюють у країні.

До перспективних напрямків роботи «Нафтогазу України» належить укладання угоди про розподіл продукції з Національною нафтовою корпорацією для проведення робіт із розвідки, розбурювання та облаштування вже відкритих нафтових родовищ з їх подальшою спільною експлуатацією. На сьогодні лівійська сторона пропонує іноземним компаніям близько 140 нафтогазоносних та перспективних на нафту та газ блоків на суші та в Середземному морі.

Іншим перспективним напрямком для «Нафтогазу» може стати створення спільних підприємств з лівійськими компаніями з метою розконсервування та введення в експлуатацію відкритих родовищ (близько 40); розбурювання, облаштування та початок видобутку з родовищ, котрі ще не експлуатувалися (близько 90); проведення робіт з буріння свердловин, ремонту підземного та наземного обладнання видобутку та транспорту нафти.

Активна позиція й практично безумовний успіх «Нафтогазу України» в Лівії може стати прикладом для інших підприємств, в першу чергу машинобудівної та низки інших галузей. А також будівельних організацій.

Поки що Лівія залишається для нас країною ще не втрачених можливостей, і цим неодмінно слід скористатися.

Редакція вдячна за надану інформацію посольству України в Лівії та НАК «Нафтогаз України».