Ось уже два тижні в Україні діють нові тарифи на електрозв’язок. Фінансовий результат, який вони принесуть, прогнозувати поки що рано, однак проаналізувати, хто з абонентів стане платити більше, а хто менше — можна і потрібно. Адже, хоча керівництво галузі намагається називати зміну тарифів «оптимізацією», для більшості абонентів, які користуються в основному місцевим зв’язком, це є саме підвищенням їхньої вартості. На загальну думку, зміна тарифів мала на меті зменшити перехресне субсидування в галузі зв’язку, коли за рахунок доходу від надання рентабельних видів послуг (насамперед міжнародного зв’язку) здійснюється дотація нерентабельних (місцевого і сільського зв’язку). Проте навіть побіжний погляд на нові тарифи засвідчує, що перехресне субсидування в галузі залишилося процвітати. Головний висновок — абоненти стануть платити за зв’язок більше, доходи підприємств зв’язку, і передусім «Укртелекому», зростуть. Розрахунок простий — міські абоненти за минулі роки стали більш платоспроможними і можуть дозволити собі не обмежувати час розмов.
Плюс мінус ПДВ
Коротку порівняльну характеристику старих і нових тарифів наведено в таблиці. Не ніяковійте, побачивши в ній цифри, що різняться від офіційно опублікованих і оприлюднених у відділеннях зв’язку. Адже примітку, що тарифи вказано без урахування ПДВ — а його відповідно до закону має сплачувати кожен покупець послуги — побачили далеко не всі, та й закон цей читав мало хто з користувачів телефонного зв’язку. Покупця послуги зв’язку цікавить не тариф, а реальна її ціна, яку ми й вирахували, щоб уберегти шановних операторів зв’язку від проблем із нетямущими абонентами. Варто зазначити, що зазначення ціни послуги без ПДВ, у результаті чого вона виглядає меншою, ніж у конкурентів, — поширений маркетинговий прийом. Не те щоб нечесний (покупець розраховує на одні суми своїх витрат, а одержує рахунок із помітно більшими), але на межі допустимого. Свого часу працівники абонентського відділу УМЗ удосталь поспілкувалися з «конкретними пацанами» (котрі становили левову частку користувачів мобільного зв’язку в перші роки його присутності на ринку). «Пацани» із розпальцівками намагалися отримати відповідь працівників абонвідділу за «гнилий базар»: УМЗ зазначало свої розцінки без ПДВ (про що повідомлялося дрібним шрифтом під вартістю хвилини розмови), і «пацани» «не врубувалися», чому ціну їм назвали одну, а вимагають іншу. Зазначення без ПДВ можна пояснити тим, що автори наказу писали в ньому саме ті цифри, які з відрахуванням ПДВ отримуватиме «Укртелеком» та інші оператори як дохід — тобто писали наказ із точки зору зв’язківців, а не споживачів. А керівники багатьох відділень зв’язку просто не здогадалися адаптувати цифри до потреб абонентів.
Безкоштовні хвилини, але по п’ять копійок
Отже, подорожчали всі місцеві дзвінки. У середньому на 30% збільшилася абонплата і вартість хвилини розмови. Для «похвилинників» зі 100 до 175 зросла кількість нетарифікованих хвилин. Як висловився на брифінгу заступник керівника Держкомзв’язку Олег Проживальський з приводу «безкоштовних хвилин» — які ж вони безкоштовні, коли за них сплачено, і не по 3,6, а по п’ять копійок за хвилину (поділіть абонплату з ПДВ на 175)? З другого боку, ці дві гривні двадцять п’ять копійок, на які збільшилася абонплата, і є вартістю додаткових 75 хвилин. За даними експертів Держкомзв’язку, 45% абонентів саме й говорять майже три години на місяць — звідси і цифра 175. А що ж робити тим, хто стільки часу не говорить? (Трохи більше години на місяць говорять, за тими ж статистичними даними, близько чверті абонентів.) Причому не пільговиків, а тих, хто, наприклад, поїхав у відпустку? До речі, послуга тимчасового відключення абонентської лінії на термін відсутності абонента теж дається лише при внесенні абонентської плати за період відключення! За що? Трохи втішає 30-відсоткова знижка для тих, хто говорить понад 1800 хвилин на місяць (замість 65 гривень вони платитимуть 48). Орієнтовано цю знижку в основному на тих, хто багато часу, більше години на день, проводить в Інтернеті за комутованим доступом (через звичайну телефонну лінію). Таких, за статистикою, у великих містах налічується до 20%. А щодо необережних формулювань, то «їх є» і в наказі. Чого вартий, наприклад, розділ «Плата за користування телефонним апаратом». Кому яке діло, як я використовую свій телефонний апарат? Раптом у мене в ньому хом’ячок живе! Хіба важко написати «плата за послуги телефонного зв’язку»?
Тарифи на міжміські й міжобласні дзвінки також збільшилися. При цьому введено три періоди тарифікації — день, вечір і ніч, замість наявних раніше дня і ночі, бізнес- і не бізнес-часу. При цьому вечірній тариф (із 18 до 23 години) хоч і нижчий за новий денний на третину, все-таки перевищує старий денний тариф. Та очевидно, що порівняно небагато міжміських дзвінків відбувається вночі! Телефонують в основному ввечері, по закінченні робочого дня, саме під час дії вечірнього тарифу. Виходить, абонентам або доведеться платити більше, або переходити на нічні розмови. Попри це, розподіл доби на три періоди тарифікації, безсумнівно, є перспективним і прогресивним кроком до гнучкіших тарифів. Приємне нововведення — розширення пільгового часу на суботу (раніше була лише неділя). У цілому, за статистикою, на пільговий час (вечір, ніч, вихідні) припадає 43% дзвінків.
Без змін залишилися тарифи на послуги сільського зв’язку, як і раніше, — найдорожчого в розгортанні й експлуатації. Не подорожчало й встановлення телефонів. Ось тут перехресне субсидування залишилося в повному обсязі, можна сказати, на соціальному рівні. Так, будь-яка юридична особа, як і раніше, має заплатити за встановлення телефону 800 гривень, тоді як фізична особа (у наказі названа «населенням») — 200. Але ж серед фізичних осіб, особливо у великих містах, чимало приватних підприємців! У котрих домашній телефон використовується саме як офісний, із підключенням факсу чи міні-АТС. Виходить, що юрособи в нашій країні (принаймні в галузі зв’язку) і далі дотуватимуть фізосіб без врахування змін у соціальному складі суспільства. Та ж ситуація й у похвилинних тарифах. Без змін залишилися і тарифи на розмови по монетних і жетонних таксофонах — нині телефонувати ними до інших міст дешевше, ніж із дому. Проте загадкою є тарифи на переговори універсальними картковими таксофонами. У наказі лише сказано, що нові тарифи на них не поширюються.
А ви телефонували коли-небудь на Таїті?
І, нарешті, міжнародний зв’язок. Тут тарифи трохи зменшилися, щоправда, за різними напрямками різною мірою. Так, на дзвінки в Східну Європу тариф залишився без змін, зате в Австралію й Океанію — став утричі дешевшим. Корисні нововведення — поява пільгового нічного часу (дзвінки на 20% дешевші) й ліквідація пільгових міжнародних тарифів для органів державного управління. Проте й щодо нових тарифів на міжнародний зв’язок залишається кілька запитань. Так, за статистикою, Росія посідає перше місце за кількістю дзвінків із неї й до неї. Як відомо, взаєморозрахунки з Росією відбуваються за симетричною основою, за міжнародними принципами. Тобто Росія й Україна оплачують одна одній асиметрію у вхідному й вихідному трафіку (за даними «Укртелекому», цього дисбалансу майже немає). Однак для дзвінків з України Росія поділена на дві тарифні зони — до 3000 кілометрів і понад 3000 кілометри (грубо кажучи, до Уралу і за ним). Тоді як у Росії кожен регіональний «телеком» має свої тарифи на міжнародний зв’язок, а отже, розцінки за розмови з Україною ще гнучкіші. Виникає запитання, як це враховується у взаєморозрахунках? До окремої, третьої тарифної зони ввійшли країни Закавказзя. Загалом до Росії, Білорусі, Молдови та інших країн СНД телефонувати стало дорожче.
На другому місці за кількістю дзвінків з України перебуває Німеччина і країни Східної Європи. Проте за розмови з ними тарифи майже не змінилися (з Німеччиною — знизилися на 2 центи). Чому так мало? Зате причину значного зниження тарифів на раніше дорогі розмови з далекими США, Канадою й Австралією (вони на третьому місці за кількістю дзвінків) слід шукати в спробах знизити величезну асиметрію трафіку, що мала місце в цих напрямках. Справді, українські абоненти, набираючи номери своїх американських і австралійських родичів, зазвичай швидко просили їх передзвонити і намагалися вкластися у хвилину розмови, що й так коштувала майже 12 гривень. Таким чином, вхідний трафік із цих країн помітно перевищував вихідний. Відповідно до міжнародних правил взаєморозрахунків, американські оператори мали компенсувати Україні цю асиметрію, і розміри компенсації доходили до 60 мільйонів доларів у рік. Така сама ситуація складалася з канадськими й австралійськими операторами. Природно, їх це не влаштовувало. За деякими даними, значне зниження тарифів саме на цих напрямках було спричинене їхнім тиском за міжнародними каналами на керівництво галузі. Із тим, щоб українські абоненти більше телефонували в країни традиційної дислокації нашої рідної діаспори. І, треба сказати, ефект очевидний: тепер замість однієї хвилини можна дозволити собі поговорити з Таїті і три, а де три там і п’ять...
Уранці тарифи, увечері гроші
Як ми вже зазначали, очікувані фінансові результати для галузі пророкувати поки що рано. За прогнозами Мінекономіки, лише до кінця року оптимізація тарифів може принести галузі 170 мільйонів гривень додаткового прибутку. 2003 року ця сума повинна становити 370 мільйонів гривень. Із цих сум у держбюджет має бути перераховано відповідно 70 і 150 мільйонів гривень, за допомогою решти коштів мусять забезпечуватися високі темпи телефонізації країни (600 тисяч номерів цього року, 800 тисяч наступного і мільйон номерів 2004 року). Однак представники операторів, серед них і «Укртелекому», дотримуються песимістичніших оцінок. Наприклад, коли розроблялися нові тарифи, нічого не було відомо про підвищення тарифів на електроенергію, також оголошене з 1 серпня. А електроенергія становить значну частину собівартості послуг зв’язку. З одного боку, люди можуть почати посилено економити і менше телефонувати. З другого, через те, що з подорожчанням електроенергії змінилася структура ціни на послуги зв’язку, «Укртелеком» та інші оператори зв’язку, навіть отримавши більше валового доходу, не отримають запланованого прибутку. А оператори, що спеціалізуються на наданні послуг міжнародного зв’язку, наприклад «Утел», можуть навіть зазнати втрат у доході. Реальна картина — будуть люди більше телефонувати чи ні, і чи вдасться одержати прибуток за рахунок збільшення трафіку — стане видно через півтора-два місяці.
Що ж стосується крос-субсидування, то, на думку керівництва галузі, для його остаточної ліквідації через якийсь час усе-таки доведеться піти на такі непопулярні кроки, як збільшення тарифів на сільський зв’язок, подальше подорожчання міського зв’язку і підвищення розцінок на встановлення телефонів (особливо в сільській місцевості). Проте навряд чи ці заходи призведуть до очікуваного результату — рентабельності всіх видів зв’язку. Незаможні абоненти сіл і малих міст через якийсь час просто будуть відключені за несплату. На думку експертів, одною лише тарифною політикою галузь не стабілізуєш, для цього потрібно задіяти й інші механізми. Одним із таких механізмів є введення так званої універсальної послуги зв’язку — мінімальної і доступної кожному. «Універсальна послуга» визначена в рекомендаціях ЄС щодо законодавства про телекомунікації і в проектах законів «Про телекомунікації», що будуть внесені на розгляд Верховної Ради цієї осені. Надання універсальної послуги має фінансуватися зі спеціального фонду, в який робитимуть відрахування всі оператори зв’язку. Саме такий механізм, на думку авторів законопроектів, дозволить одночасно за прийнятними цінами забезпечити базовим набором послуг зв’язку всі категорії абонентів і водночас зняти з найрентабельніших галузей зв’язку — мобільного, міжнародного, Інтернету — тягар перехресного субсидування.