Суд заборонив Олександрові Герасименку
директорувати на КП «Київтрактородеталь»
Вишгодський районний суд Київської області своєю ухвалою від 2 квітня заборонив «Герасименку Олександрові Миколайовичу керувати КП «Київтрактородеталь», виступати від імені підприємства в державних, приватних та інших підприємствах, підписувати від імені колективного підприємства «Київтрактородеталь» договори, угоди, інші правові акти та документи, в тому числі доручення». А також заборонив йому «розпоряджатися відкритими рахунками підприємства в будь-яких банківських і фінансових установах, відкривати нові рахунки та розпоряджатися ними».
Так на сьогодні завершилася епопея із двома генеральними директорами одного й того ж підприємства. Один із них — Олександр Михайлюков, призначений на цю посаду 2006 року радою КП «Київтрактородеталь», остання, в свою чергу, обрана конференцією членів трудового колективу. Тобто так, як це передбачено статутом КП «КТД».
Інший — Олександр Герасименко, обраний 13 лютого «позачерговою конференцією власників», після того як інвестори, інтереси яких він представляє, скупили частину приватизаційних платіжних доручень.
Перший реально керує виробництвом і виплачує, незважаючи на зовнішній тиск, зарплати, хоча і позбавлений печатки та оригіналів реєстраційних документів після чергової спроби захоплення підприємства, яку ліквідували працівники міліції.
Другий перебуває за межами підприємства, проте має у своєму розпорядженні всі атрибути керівника КП «Київтрактородеталь» — печатка, статут, свідоцтво про реєстрацію... Швидше за все, ті самі, за фактом зникнення яких прокуратура Солом’янського району столиці порушила кримінальну справу.
Дворника призначають директором
Здавалося б, неможливо, оминувши чіткі положення статуту КП «Київтрактородеталь» (розділ 2. Управляння підприємством), сісти в крісло генерального директора. Специфіка колективного підприємства передбачає, що кожен із 25 членів його ради перебуває у трудових відносинах із КП «КТД», а генеральний директор, відповідно до пункту 2.7. статуту, «обирається Радою підприємства з числа його членів шляхом відкритого або таємного голосування».
Проте практика свідчить про інше. І дивуватися не доводиться. Адже якщо в нашій країні закутковому судові вистачає нахабності своєю постановою заборонити виконання указу президента України, то навряд чи для нього складає якусь складність провести потрібного генерального директора в обхід статуту, тим паче якщо це підприємство колективне. Нагадаємо — «колективне значить нічиє...»
Отже, 15 липня 2005 року робітники та керівництво «Київтрактородеталь» були поставлені перед фактом, що рішенням судді Цюрупинського районного суду Херсонської області їхнім новим генеральним директором (точніше, поки виконуючим його обов’язки) стає Олег Дворник, тобто раніше звільнений заступник генерального з економіки. Тільки-но державний виконавець покинула територію підприємства, Олег Дворник і група підтримки, яка прибула з ним, не чекаючи встановленого семиденного терміну для добровільного виконання судового рішення, блокували заводоуправління. Захопили кабінети гендиректора, його заступників й основних функціональних служб. Самовільно заволоділи печаткою, штампами та всією службовою документацією підприємства. Такий результат першого звернення до райсуду Ольги Плюскач, колишньої завканцелярії КТД, яка зажадала відновлення порушених прав на участь у керуванні справами підприємства й одержання частини прибутку шляхом розриву контракту з гендиректором (тоді на цій посаді був Геннадій Гершман).
Щоправда, перший наїзд легко парирували. Щоб відновити статус-кво, достатньо було зібрати раду підприємства, яка звільнила Геннадія Гершмана з його посади й відразу обрала його гендиректором і головою ради. Після цього загарбникам довелося ретируватися. А заводу нічого не лишилося, як відновити печатку та документи. Прокуратура Солом’янського району м. Києва порушила кримінальну справу за фактом крадіжки печатки.
Але затишшя не настало. Більш того, проти Геннадія Гершмана одразу було сфабриковано кримінальну справу, а його взяли під варту. В результаті,
59-річного директора більше трьох місяців протримали у слідчому ізоляторі. Після цього він вже за станом здоров’я не міг залишатися на посаді директора. Новим генеральним директором КП «Київтрактородеталь» трудовий колектив обрав Олександра Михайлюкова.
Тим часом лавина судових рішень із претензіями до КТД і на користь директорства Дворника збільшувалася. Різні суди (начебто підсудності вже не існує) весь час приймали рішення, потім їх скасовували через новоз’ясовані обставини й знову приймали... Білоцерківський міськрайонний суд Київської області, Новоукраїнський райсуд Кіровоградської області, Знаменський міськрайонний суд Кіровоградської області, Комсомольський райсуд м.Херсона, Деснянський райсуд м.Києва, Маловисківський райсуд... Тільки стислий перелік судових рішень зайняв би всю площу цієї статті. Їхній аналіз дозволяє констатувати, що відбиватися від них підприємству ставало все сутужніше, а самі рішення ставали дедалі жорсткішими. Почали здійснюватися арешти рахунків і майна як КП «Київтрактородеталь», так і підприємств, створених за його участі.
«Чорна» п’ятниця
Логічним продовженням моря судових рішень, у якому може потонути навіть юрист, став черговий штурм і захоплення підприємства. Він і цього разу відбувся по закінченні робочого тижня у п’ятницю 23 січня 2007 року, приблизно о 19.30 (саме час вершити правосуддя. — Ред.). Як зафіксовано в листі трудового колективу до Генпрокуратури, «невідомі озброєні особи кількістю близько 70 осіб на чолі з Олегом Дворником, Ольгою Плюскач та старшим державним виконавцем Державної виконавчої служби в Солом’янському районі м. Києва пані Пилипенко захопили приміщення заводоуправління та прохідної №1 КП «Київтрактородеталь», навіть не вручивши постанову про відкриття виконавчого провадження посадовим особам підприємства».
За традицією відразу були вибиті двері до кабінету гендиректора, до виробничо-диспетчерського відділу, а з сейфа зникли реєстраційні документи (устав, свідоцтво про держреєстрацію, довідка управляння статистики...), печатки та штамп підприємства.
Лише близько першої години ночі 24.01.2007 року помешкання заводоуправління та прохідна були звільнені від штурмовиків працівниками міліції.
Добрий дядько-інвестор
Невдалий штурм не зашкодив панові Дворнику цього ж дня, 24.01.2007 р., подати державному реєстраторові Солом’янської райдержадміністрації заповнену реєстраційну картку для зміни відомостей про керівника КП «КТД» в Єдиному державному реєстрі. Коли це було зроблено, зміни зафіксували постановою Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 29.01.2007 р., якою держреєстратору заборонялося вносити будь-які зміни до відомостей про КП «КТД» в Єдиному державному реєстрі. Так завдяки районним судам Олегові Дворнику вдалося де-юре стати генеральним директором КП «Київтрактородеталь» в обхід статуту підприємства.
Далі — простіше. З’являється добрий дядько-інвестор, який друкує листівки й повідомляє про свій намір виступити за робітників прибуткового підприємства, розташованого ледве не в центрі столиці на земельній ділянці в 33 га. Адже їх, на його думку, ображає керівництво. Починається скуповування приватизаційних платіжних доручень, які свідчать лише про те, що робітник вклав свій майновий сертифікат для викупу в 1993 році орендного підприємства «Завод ім. Лепсе».
А 14 лютого на прес-конференції агентства УНІАН юрист компанії «Гал-Інвест» повідомив, що «більше 50% КП «КТД» сконцентровано в інтересах двох фізичних осіб». Більше того, 13 лютого нові власники провели конференцію підприємства й прийняли рішення про нову редакцію статуту підприємства, змінили форму керівництва підприємством і обрали генеральним директором Олександра Герасименка. Разом із тим були переобрані всі органи керівництва підприємством. Чи варто дивуватися, що незабаром ЗМІ дружно повідомляли, що 16 лютого співробітники МВС запобігли черговій спробі силового захоплення заводу.
Але де-факто не вийшло. В хід знову йде де-юре. Даремно, чи що, раніше були захоплені печатка й оригінали установчих документів? Та й Маловисківський районний суд Кіровоградської області своєю постановою від 19 лютого раптом зняв свою ж заборону внесення змін до даних про КП «КТД» у Єдиному державному реєстрі. А Господарський суд м. Києва 26 лютого виносить постанову про заборону Солом’янській РДА перешкоджати державній реєстрації змін статуту, прийнятого на позачерговій конференції власників КТД, та зміні відомостей про нового керівника підприємства.
Навряд чи ці судові рішення збіглися у часі випадково. Так само не випадково відразу після внесення потрібних «новим власникам» змін до Єдиного держреєстру дію заборонної постанови Маловисківського районного суду Кіровоградської області було відновлено. На додачу й Деснянський райсуд
м. Києва заборонив Солом’янській РДА вносити зміни до відомостей про КТД, а також здійснювати держреєстрацію змін установчих документів. Зрозуміло, все це не було ініціативою діючого керівництва «Київтрактородеталі». Навпаки, такими судовими маніпуляціями зроблено все, щоб справжні власники підприємства, які працюють на ньому, не могли повноцінно захищатися.
Власники платіжних доручень
Яка конференція власників, хто вони й відкіля взялися, на якій підставі вважають себе такими та як підрахували, що більше 50% підприємства належить їм? Питань безліч. Переконливих відповідей немає.
І звідки вони можуть узятися, якщо йдеться не про якесь там ТОВ, частки в якому можна викупити, а про колективне, тобто народне підприємство. Тут усі основні питання вирішує трудовий колектив. (Так записано в статуті, який є конституцією підприємства.) Саме на таких умовах у 1993 році Фонд держмайна здійснював приватизацію орендного підприємства «Завод ім. Лепсе».
Після приватизації державна власність заводу не стала приватною, а перетворилася на колективну. Швидко ж забули про специфіку колективного сьогоднішні інвестори підприємства, створеного 75 років тому і яке пропрацювало більше 60 років у СРСР, де все було народне.
Нагадаємо, із колективної власності так само, як із державної (різниця лише в масштабах), не можна просто так виділити власність конкретного індивіда. Пригадайте всім відомий приклад колективного господарювання — колгоспи. Смішно подумати, що хтось, виходячи з колгоспу, міг продати свій не виділений у натурі пай у ньому або вимагати для себе якусь матеріальну компенсацію. Зате, працюючи в колгоспі, він розраховував на зарплату, а потім і на пенсію від колективного підприємства. От про що йдеться. От як це регламентується статутом КТД: «5.12. У випадку звільнення робітника, який вклав свій майновий сертифікат у викуп орендного підприємства «Завод ім. Лепсе» (це стосується й пенсіонерів), він залишає його на підприємстві та одержує із нього дивіденди».
Нині тільки трудовий колектив наділений повноваженнями збирати конференцію, а на ній обирати зі своїх раду підприємства, вносити зміни до статуту, а за потребою — навіть змінювати форму власності.
Щоб продавати колективне, потрібно спочатку перетворити його на приватне, якщо хочете, потрібно провести «приватизацію» колективного (за аналогією з державним). А так виходить — знайшлися добрі люди, придбали приватизаційні платіжні доручення робітників підприємства (за оцінними даними, не більше 1500 із 5000 випущених) й оголосили себе новими власниками.
Власниками чого? Навіть не приватизаційних сертифікатів, а платіжних доручень? Так до чого тут підприємство? Як можна при цьому заявляти, що «більша частина підприємства концентрується у інтересах двох осіб»? Як це порахували й чим легалізували? Захопленою під час штурму печаткою?
Тим паче що робітники підприємства досі пам’ятають: викуповувалося підприємство аж ніяк не приватизаційними сертифікатами. На це пішли кошти самого підприємства та його орендарів. Їхній внесок склав 86% від усієї суми оцінної вартості підприємства. Платіжне доручення у цьому випадку варте меншого, ніж квитанція про сплату за комунальні послуги. Адже за квитанцією стоять гроші. Але навіть це не означає, що людина, перекупивши квитанцію, може вважати себе власником квартири.
Суд, виносячи свої рішення, повинен усе це враховувати, а не тупо переписувати до своїх постанов «цитати» із позовних заяв, у такий спосіб задовольняючи позивача. Тоді не тільки на КП «Київтрактородеталь», але й на інших підприємствах країни не буде ані штурмів, ані нових власників, які диктують свої умови трудовому колективу, який за законом самостійно керує підприємством. Не буде і двовладдя…
P. S. 18 квітня Вишгородський районний суд, розглянувши зустрічну заяву Олександра Герасименка на ухвалу від 2 квітня в справі №2/2-1382, залишив своє визначення діючим.
Довідка. КП «Київтрактородеталь» (колишній Київський машинобудівний завод ім.Лепсе. — Ред.) — великий виробник запасних частин гільзо-поршневої групи для автомобілів, тракторів, комбайнів. Фундатор корпорації «КТД», 85% продукції якої експортується до Німеччини. На заводі трудиться більше 1500 чоловік, стабільно отримуючи зарплату.
Юридичний коментар
Микола ЛЕВЧУК,
директор юридичного агентства «Соломон»:
— Як правило, такі спори виникають у правовому вакуумі, коли відносини не врегульовані установчими документами або є прогалини в локальних актах підприємств. Головний захист від рейдерських атак — діяти в суворій відповідності до чинного законодавства і правильно ці дії оформляти. Набагато дешевше створити систему превентивних засобів захисту, ніж потім захищати бізнес. Це зробить захоплення або неможливим, або дуже дорогим. Тому величезну роль у корпоративній боротьбі відіграють юридичні служби підприємств або юридичні фірми, які, обслуговуючи їх, за професійного підходу можуть вибудувати таку систему захисту.
Сергій ДЕЛЕДІВКА, заступник директора Адвокатського об’єднання «ЮСТЕМ»:
— Найслабшою ланкою, на якій, власне, і будувалася стратегія загарбників, стали частки членів трудового колективу в майні КП, які були скуплені «інвестором». Не маючи інформації про зміст установчих документів КП, про статус часток членів трудового колективу, все ж насмілюся припустити: якби керівництво підприємства сконцентрувало ці частки в статутному капіталі якого-небудь контрольованого ТОВ, попередньо провівши роз’яснювальну роботу з трудовим колективом, а за необхідності й змінивши установчі документи, проблем із захопленнями було б менше, а можливо, вони не виникли б узагалі.