Практично всі численні уряди України постійно переконували громадян, що економіку нашої країни може витягти лише локомотив приватного підприємництва, і, зрозуміло, вони роблять усе можливе для підтримки вітчизняних приватників, малого й середнього бізнесу. Якихось заходів держчиновники, звичайно, вживали, але "підтримувати" - не означає "розвивати". Тому дрібний бізнес і фізичні особи-підприємці (ФОП) вимушені постійно боротися за своє існування не тільки не відчуваючи реальної допомоги від держави, а й зазнаючи постійного тиску на свій бізнес жахливої бюрократичної машини, яка дісталася нам від імперської Росії, Радянського Союзу і, хоч як дивно, від зміцнілої за всі роки незалежності України.
Схоже, новий уряд, який нині формується, збирається не просто продовжити риторику своїх попередників, а й перейти до реальних кроків назустріч підприємцям. Одним з пріоритетів усіх політичних сил нової коаліції заявлено спрощення ведення бізнесу. Проєвропейські реформатори мають намір повторити феноменальний успіх Грузії і ввійти до ТОП-10 Doing business - списку країн світу, які створили найбільш сприятливі умови для бізнесу. Зараз Україна посідає в ньому лише
112-те місце - багато в чому через безліч застарілих, неякісних або просто безглуздих нормативних актів, кількість яких державні чиновники на словах постійно скорочували, а насправді сотнями невтомно продукували нові. Кожен новий регуляторний документ, як правило, важким тягарем лягає на плечі підприємців, рідко додаючи ясності правилам ведення бізнесу в нашій країні, але майже завжди спричиняючи додаткові адміністративні витрати, а іноді й очевидні збитки бізнесу.
Одним з яскравих прикладів таких "бюрократичних кайданів" для підприємців є Порядок реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою-підприємцем - документ, який з
2001 р. тільки додає приватним підприємцям труднощів. Що характерно - практично всі чиновники й законодавці вже понад 10 років погоджуються з підприємцями, що цей порядок потребує коригування або навіть і скасування. Однак у процесі проходження численних розумних пропозицій владними коридорами будь-які спроби його позбутися грузнуть у бюрократичному листуванні міністерств і відомств, і все залишається на своїх місцях. Але про все по черзі.
Працівники і ФОП
За офіційною статистикою фізичні особи-підприємці створили в Україні близько 2 млн робочих місць. Це досить значна частка працюючого активного населення країни - близько 20%. Укотре повторимо - держчиновники робили кроки назустріч приватному бізнесу. Інакше таких результатів досягти не вдалося б. Тішить те, що законодавство дозволяє підприємцеві обрати спрощену систему оподаткування: сплатив
200 грн (з урахуванням ЄСВ виходить уже 600 грн/місяць. - Ред.) єдиного податку на місяць - і спи спокійно. А можеш іще й людям допомогти, працевлаштувавши до 10 осіб. Але саме при залученні праці найманих працівників приватного підприємця чекають сюрпризи.
Відносини ФОП з найманим працівником повністю підпадають під дію КЗпП України, Законів України "Про оплату праці", "Про обов'язкове загальнодержавне пенсійне страхування" та багатьох інших. При використанні найманої праці приватник-спрощенець повинен буде "враховуватися" не тільки в Пенсійному фонді, а й у фондах соціального страхування: загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань тощо.
Істотно зростають і грошові витрати ФОП, які хочуть офіційно оформити відносини зі співробітниками. Із зарплати працівника утримується 15% податку з доходів фізичних осіб (ПДФО), 3,6% - єдиного соціального внеску (ЄСВ) і 1,5% військового збору. Плюс роботодавець перераховує за найманого працівника ЄСВ в розмірі від 36,76% до 49,7%. Точна цифра залежить від класу професійного ризику згідно з КВЕДом (Класифікатор видів економічної діяльності). Зі звітності додається щомісячний звіт (Додаток 4) у ПФ і щоквартально - форма 1ДФ у ДПІ (Державну податкову інспекцію). Якщо оформити працівника на мінімальну ЗП (1218 грн), то чесний ФОП повинен щомісяця вносити в скарбницю держави: 182,7 грн (15% ПДФО) + 43,85 грн (3,6% ЄСВ) + 438,48 грн (36% ЄСВ) = 665 грн. І плюс іще недавно запроваджений військовий збір.
Понад те - відповідно до пенсійного законодавства потрібно не тільки сплачувати ці суми, а й вести по найманих працівниках бухоблік. На відміну від податків, для пенсійних порушень немає строку давності. Якщо ФОП 10 років не чіпали, це зовсім не означає, що на 11-му році не прийдуть і не нарахують штрафів за всі 11 років...
Особливості реєстрації
Приймаючи на роботу громадянина, ФОП зобов'язаний укласти з ним трудовий договір, типову форму якого затверджено наказом Мінпраці та соціальної політики №206 "Про затвердження Форми трудового договору між працівником і фізичною особою та Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою" від 6 червня 2001 р. Згідно із цією інструкцією, фізособи-підприємці при укладанні трудових договорів з працівниками зобов'язані зареєструвати такий договір у Державній службі зайнятості (ДСЗ) за місцем свого проживання. Для реєстрації трудового договору ФОП зобов'язаний у тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до трудової діяльності надати в Державну службу зайнятості за своїм місцем проживання такий пакет документів: сам трудовий договір (уже підписаний ФОП і працівником) у трьох примірниках; свідоцтво про державну реєстрацію ФОП; довідку відповідної податкової інспекції про присвоєння ФОП ідентифікаційного номера; копію такої довідки; трудову книжку працівника і паспорта (підприємця і працівника).
До служби зайнятості підприємець повинен прийти разом з працівником, з яким реєструє трудовий договір. У службі зайнятості трудовий договір реєструють у книзі реєстрації трудових договорів, після чого два примірники (з відміткою про реєстрацію) повертають підприємцеві (третій зберігається в службі зайнятості). ФОП зобов'язаний вручити працівникові під розписку один примірник договору протягом трьох днів від дня його одержання, про що робиться відповідний запис у книзі реєстрації, а також повернути працівникові трудову книжку з записом про прийняття на роботу.
Якщо до трудового договору необхідно внести будь-які зміни, вони підлягають реєстрації в такому самому порядку, як і сам трудовий договір. Звільнити працівника приватникові теж досить непросто. Для того щоб ДСЗ зняла трудовий договір з реєстрації, підприємець повинен надати: примірник трудового договору, заяву про зняття його з реєстрації із зазначенням дати звільнення працівника та підстав для його звільнення; копії документів, які підтверджують, що працівникові надіслано письмове повідомлення про намір розірвати з ним договір (рекомендованим листом з повідомленням про вручення), а також копії документів, які підтверджують проведення передбаченого законодавством розрахунку з працівником. Отримавши всі документи, Державна служба зайнятості протягом трьох робочих днів знімає трудовий договір з реєстрації, про що робить відповідний запис у книзі реєстрацій, і повідомляє про це працівникові.
Отже, прийняття найманого працівника на роботу вимагає від роботодавця значних додаткових часових і матеріальних витрат. За підрахунками самих підприємців, навіть якщо процедури реєстрації та зняття з неї в ДСЗ займатимуть менше ніж годину, а підприємець і працівник зможуть дістатися до ДСЗ на маршрутці, однаково в масштабах країни збитки від цієї норми через втрату робочого часу та накладні витрати становитимуть понад 100 млн грн. А зважаючи на наші реалії - зволікання, багаторічні корупційні звички чиновників, а як наслідок довгі черги, проблеми, що несподівано виникають при оформленні кожної довідки, й численні побори, - ціна зростає в рази. Особливої гостроти проблемі надає необхідність для деяких категорій ФОП наймати працівників з інших міст, а також ситуація зі спробами вимушених переселенців із зони, захопленої російськими бандитами, налагодити бізнес. Звичайна, здавалося б, інструкція в цих випадках або у принципі унеможливлює бізнес, або штовхає приватного підприємця на шлях правопорушень.
Коридори влади
і напівзаходи
Спроби звільнити підприємців-фізосіб від складної, марудної та витратної процедури реєстрації в ДСЗ робили неодноразово. Як запевняють держчиновники, ці проблемні питання вони обговорювали на загальних нарадах у Міністерстві соціальної політики. Більшість таких обговорень закінчувалися рішеннями внести зміни до Кодексу законів про працю України, зокрема вилучити ст. 24, відповідно до якої договір між працівником і ФОП, укладений у письмовій формі, необхідно реєструвати в ДСЗ. Саме ця норма закону послужила підставою для ухвалення горезвісного порядку реєстрації, і саме вона, на думку чиновників, унеможливлює внесення кардинальних змін до цього порядку. Однак там, де намагаються взаємодіяти законодавча й виконавча влада, у нашій країні завжди починається пробуксовка.
Улітку 2013 р. народні депутати О.Продан, Н.Агафонова і О.Белькова навіть подали у ВР законопроект №2595а "Про внесення змін до Кодексу законів про працю України (щодо вдосконалення окремих трудових відносин)" з метою створення умов для легалізації робочих місць і зменшення витрат як роботодавців, так і ДСЗ. Законопроектом було передбачено: скасування обов'язку роботодавців реєструвати трудові договори у ДСЗ; можливість засвідчувати записи в трудових книжках працівників печаткою ФОП або самозайнятою особою особисто; можливість зберігання трудових книжок працівників у всіх роботодавців, у т.ч. ФОП або самозайнятих осіб. Однак законопроект був успішно провалений іще на рівні експертних оцінок та узгоджень у комітетах.
21 жовтня ц.р. набрав сили спільний наказ Мін'юсту та Мінсоцполітики №661/1541/5 від 16 вересня 2014 р., яким внесено зміни до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників. Спрощено процедуру розірвання трудового договору між працівником і ФОП, і фізособою, яка використовує найману працю. Тепер зроблені фізичною особою в трудових книжках записи підтверджуються підписом посадової особи органу ДСЗ, незалежно від місця реєстрації трудового договору, і засвідчуються його печаткою. Раніше записи мали підтверджуватися в службі зайнятості, де було зареєстровано трудовий договір. Як заявляло Мінсоцполітики, ухвалені зміни дозволяють спростити процедуру працевлаштування вимушених переселенців з території проведення АТО.
Однак реально ці зміни в Інструкції нічого не спростили, оскільки звільнення працівника ПП - це фактично дві процедури: зняття з реєстрації трудового договору і запис про звільнення в трудовій книжці. Згаданим вище наказом зміни про запис у трудовій книжці внесли, а про зняття з реєстрації договору - ні. Розривати трудовий договір усе одно треба в центрі зайнятості, де цей договір зареєстровано.
13 років боротьби підприємців, законодавців і навіть чиновників з пересічною, не дуже навіть принциповою нормою так і не увінчалися успіхом. Бюрократія перемогла. А тим часом, здавалося б, що складного - зрівняти ФОП у праві оформляти трудові книжки з юридичними особами. Дозволити їм робити записи й зберігати ці трудові книжки в себе. І проблему було б вирішено.
На жаль, шкідливі для бізнесу нормативи і далі з'являються в надрах державного апарату і з'являтимуться доти, доки держава не створить ефективної системи, яка не дозволяла б цього в принципі. А інакше чиновники завжди штампуватимуть підзаконні акти, які дають їм змогу встановлювати додатковий контроль за бізнесом заради підвищення своїх заробітків. Роботи щодо модернізації відносин держави і людини в різних сферах нашого життя - непочатий край. І відбуватися цей процес повинен не тільки шляхом ухвалення чи скасування нормативних актів, а й через серйозні організаційні перетворення всередині держструктур, підвищення кваліфікації державних чиновників, а також заміни багатьох допотопних технологій (якими все ще активно користуються наші бюрократи) принципово новими технічними рішеннями. Тільки тоді з'явиться надія, що вирішувати питання з державою наші громадяни зможуть швидше й не так болісно. Та й платники податків, хочеться вірити, матимуть змогу більше заощадити на утриманні всієї цієї, поки що малоефективної, бюрократичної машини.