До кінця 2011 року Верховна Рада ухвалить в остаточній редакції законопроект «Про індустріальні парки». Про це говорили на недавньому засіданні робочої групи, до якої ввійшли депутати ВР, представники Мінекономіки та місцевих рад. Хоча в Україні є безліч індустріальних парків, проте їх можна назвати міражами в пустелі, оскільки вони фізично ніби існують, але їх немає із законодавчої точки зору.
«Тільки в Криму вже налічується чотири великих індустріальних парки, - коментує директор керуючої компанії «Щолкінський індустріальний парк» Сергій Варавін, - наприклад, у Бахчисараї та Джанкої. Однак не всім із них так пощастило, як індустріальному (промисловому) парку «Свема» у м. Шостка Сумської області, який став об’єктом державної цільової програми на 2012-2015 рр., схваленої Кабінетом міністрів України.
Більшість цих парків, із погляду законодавства, ніби не існують, перебуваючи в ескізному варіанті як центр логістики або у вигляді концепції. Під жоден із них не виділялася земля, хоча документи для землевідведення, гадаю, подали всі. Відмовляючись виділяти землю, влада посилається на Земельний кодекс, у якому немає поняття «ідустріальний парк», хоча президент уже визначив п’ять областей України для будівництва таких парків. За чинним законом, землю можна відводити під конкретне підприємство, а ми просимо відвести під щось, що складається з чотирьох, п’яти й більше підприємств, частина яких ще тільки у проекті…»
Парадокс - в Україні, як, утім, і в багатьох країнах Євросоюзу, керуючі компанії індустріальних парків переважно створюють органи місцевої влади. І вони не можуть відвести під створені ними ж індустріальні парки землю своєї території, бо землями промислового призначення розпоряджаються не громади, а Верховна Рада або Рада міністрів.
Землі рекреаційного призначення використовуються ще більш суворо.
Ось і виходить - ті, хто найбільше зацікавлений у залученні інвестицій у свій район або область, не мають змоги приймати якісь рішення. Центральні органі влади, які мають на це повноваження, найчастіше не в змозі осягнути неосяжне й не обізнані з географічними чи інфраструктурними особливостями тієї або іншої території.
Створюючи поки що ілюзорні індустріальні парки, місцева влада зіштовхується з безліччю проблем: потрібно платити оренду за землю (яка, навіть коли і є, ще не дає жодних доходів), виділяти кошти на залучення інвесторів (не отримуючи поки що жодних пільг і преференцій)…
Ухвалення закону «Про індустріальні парки» гальмується в Україні кілька років, тоді як у сусідніх країнах уже точиться жорстка конкуренція за залучення інвесторів у такі парки. У Чехії, наприклад, індустріальні парки наполовину не заповнені, оскільки заробітна плата в населення хоч потроху, та зростає. Як результат - дорожчає робоча сила, інвестори йдуть туди, де нижчі зарплати.
Кожен із українських індустріальних парків розбудовується за власним бізнес-планом, однак є певні особливості, котрі їх поєднують: наприклад, створення таких парків дозволяє вивільнити населені пункти від промислового виробництва, виносячи його на окремі території, що дуже важливо з погляду екології довкілля та багатьох інших чинників. Промислове виробництво концентрується на обмежених площах якнайдалі від житлових масивів, пам’яток історії та культури, оздоровчих територій.
В Україні, де міські «спальні» райони часто-густо перебувають у безпосередній близькості від шкідливих виробництв, це надзвичайно важливий чинник - не тільки для економіки країни, а й для здоров’я її населення.
Прикладом створення такого по-своєму унікального екотехнопарку слугує Щолкінський індустріальний парк, розміщений на території колишньої Кримської АЕС, а також вільних територій у місті Щолкіно та Примор’я.
У регіоні були очевидні негативні тенденції депресивної території, оскільки створене свого часу місто-супутник закритої Кримської АЕС втратило своє призначення після припинення будівництва станції. Тисячі людей залишилися без роботи. Виникли проблеми з опаленням, дахами, високою вартістю води тощо,
які стали тягарем для бюджетів усіх рівнів. Було прийнято рішення про створення індустріального парку з розміщенням у ньому високотехнологічних, енергозберігаючих, екологічно безпечних виробництв. Тим більше що район колишньої будівельної бази Кримської АЕС (площею близько 200 га) мав частково збережені інженерні комунікації, будівлі та дороги. Відповідно до розробленої концепції район може одержати близько шести тисяч нових робочих місць.
Україна наразі має всі шанси стати привабливою для інвесторів, оскільки робоча сила тут набагато дешевша, ніж у наших сусідів. А якщо, після ухвалення закону, в нас спроститься процедура землевідведення для індустріальних парків і керуючий партнер таких парків отримає певні пільги, інвестиції можуть пролитися золотим дощем у зони створення цих різновидів спеціальних економічних зон. Принаймні автори законопроекту «Про індустріальні парки» вважають, що за три-чотири роки після ухвалення цього документа можна залучити 7-8 млрд. дол. інвестицій і створити 300 тисяч нових робочих місць.