Пересічним мешканцям полюбляють нагадувати із телеекранів, що навіть знаменитий Чарлі Чаплін свою кіноімперію розпочинав із малого. Таких прикладів достатньо. От лише в Україні їх чомусь важко пригадати. Переважну більшість статків, якщо не всі, було зроблено, умовно кажучи, на нафті й газі. Чи є взагалі перспективи у майже 110-тисячної армії суб’єктів малого бізнесу Львівщини?..
Як повідомив представник Головного управління економіки ЛОДА Юрій Тишенко, лише минулого року в області було зареєстровано 17,8 тис. малих підприємств і 93,3 тис. підприємців — фізичних осіб. За цей час суб’єкти господарювання створили 53 тис. нових робочих місць, з яких 21 тис. забезпечили фізичні особи і 6 тис. — малі підприємства. Ніби непогано. Проте чому ж тоді щороку лише до Польщі у пошуках роботи виїжджають десятки тисяч висококваліфікованих львів’ян?
— Ці показники — одні з найгірших в Україні, — вважає голова Асоціації роботодавців Львівщини Зиновій Бермес. За його словами, за кількістю СПД область займає передостаннє місце. Загалом кількість суб’єктів підприємницької діяльності зростає за рахунок законних схем мінімізації сплати податків. Особливо його непокоїть зменшення кількості найманих працівників на малих підприємствах усіх форм власності. Якщо в 2006 році у середньому працювали сім осіб, то тепер — шість, що свідчить про нездорову тенденцію.
Чи не найяскравішим показником підприємницької привабливості області є рівень прямих іноземних інвестицій. За твердженням Юрія Тишенка, минулого року в економіку Львівщини залучено майже 227 млн. дол. США, що значно більше, ніж роком раніше. Але із цієї суми лише 5,14 млн. дол. спрямовано у промислову сферу. Левова ж частка інвестована закордонними фінансовими установами у викуп трьох львівських банків. Ще частина коштів пішла на придбання нерухомості та спорудження комерційних об’єктів, переважно офісних центрів та торгівельних супермаркетів. Об’єкти, безумовно, для Львова не зайві, але де кошти, спрямовані на розвиток перспективних інноваційних напрямів у промисловості, науковій, сільськогосподарській галузях?
— Якщо у промисловості не створюватимуться гроші, то інвестори лише забиратимуть їх один у одного, не більше. За таких умов марно очікувати підвищення заробітної плати, наповнення місцевих бюджетів, розвитку економіки краю, — переконаний Зиновій Бермес.
— У яких сферах та галузях сьогодні найбільш потрібні зусилля малого й середнього бізнесу? — запитую у представника Львівської ОДА?
— Єдиної загальнодержавної чи навіть обласної програми, яка б націлювала роботу малого бізнесу у тому чи іншому напрямі, не існує. Поки що мова йде лише про регіональну програму підтримки малого бізнесу. Передусім, інформаційного плану. Крім того, проводимо роботу зі створення агенцій регіонального розвитку, які допомагатимуть у започаткуванні малого бізнесу безпосередньо на місцях. Що ж до напрямів розвитку бізнесу, то ми розуміємо, що наша економіка має перехідний характер і відрізняється від економік країн, де малий бізнес добре почувається довкола гігантів промисловості, — говорить Юрій Тишенко.
Але у Львові такі підприємства практично відсутні. Непевне становище й у підприємств, які донедавна виготовляли цілком конкурентоспроможну продукцію. Наприклад, нещодавно у Львові було закрито один із місцевих склозаводів. Тепер на його місці будують новий житловий мікрорайон, а скло завозять з Китаю. Відповідні виробничі потужності могли б розміститися на одному із зупинених промислових підприємств, а відтак дати робочі місця кільком сотням робітників. Але відновлювати виробництво ніхто не поспішає.
Місцева влада любить нагадувати про те, що щороку на Львівщині створюється близько чотирьох тисяч малих підприємств, але замовчує, що така ж їх кількість щороку зникає з ринку. Найчастіше причинами закриття є високі податки, різноманітні відрахування, складність перепрофілювання на іншу сферу діяльності, кримінальне середовище, необґрунтовані перевірки контролюючих структур…
Свою діяльність у малому бізнесі директор приватного підприємства «Галкомсервіс» (м. Золочів) Галина Новосад розпочала у 2001 році. Хотілось більшого, аніж давала попередня робота. Отож звільнилась і, зареєструвавшись на біржі праці, домоглася одноразової допомоги на відкриття власного бізнесу. Оскільки за освітою вона зв’язківець-радіофізик, то саме у цій сфері й вирішила спробувати себе. Допоміг чоловік, який працював на будівництві об’єктів зв’язку. Справи пішли непогано, але цього року обсяги замовлень зменшилися, отож частину робітників довелось скоротити.
Як вона вважає, держава повинна перш за все сприяти розвиткові бізнесу шляхом створення сприятливих умов. Навіть якщо малим підприємствам платили б за створення нових робочих місць, то це мало що змінило. Адже створити нове робоче місце означає розширити обсяг робіт. Для цього потрібно, щоб розвивалася галузь.
Нещодавно у Львові для полегшення процедури проходження дозвільних документів у органах влади було створено єдиний дозвільний центр. І що? Найприємніша для підприємців операція — приймання документів. Надалі підприємець зустрічається із старим знайомим порядком — треба знайти конкретного виконавця і зробити все те, що забезпечить йому отримання дозволу чи погодження. Ще гірша ситуація у стосунках із самою міською радою. Тут звернення підприємців можуть не розглядатися місяцями, а то й роками.
Щоб виправити ситуацію у відносинах з владою, вважає Зиновій Бермес, слід встановити термін розгляду документів в комісіях і на сесіях міської ради. Нині вони місяцями можуть лежати без розгляду. Ще одна важлива річ — у нормах поведінки міської ради з громадянами та малим бізнесом слід прописати необхідність мотивації причин відмови. Якщо це буде зроблено, людина, якій безпідставно відмовили у її зверненні, зможе через суд спонукати владу розглянути питання по суті.
Нерідко вже сам період реєстрації документів остуджує гарячі голови, бо замість обіцяних трьох днів розтягується на місяць, а то й півтора. Максимум дві-три хвилини приділить вам молоденька жіночка — консультант з ДПІ. Двотижневі курси ведення малого бізнесу, сплата податку і ви — підприємець. Залучені з другорядних вузів викладачі нададуть вам низку розрізненої інформації, перекажуть відомі тези з підручників. Але працювати системно не навчать, для цього потрібна набагато серйозніша підготовка. Решту необхідних знань вам доведеться збирати по крупинках.
Не віддаючи собі звіту щодо складності майбутнього бізнесу, щороку тисячі львів’ян поринають у вир підприємництва. Не святі горшки ліплять. Легкість отримання статусу підприємця створює ілюзії майбутнього успіху в бізнесі. Але лише включившись у роботу, починаєш розуміти, що це таке. Бракує найелементарнішого… Потрібні поради, але тепер це вже нікого не турбує. Держава свою функцію виконала.
Помучившись кілька місяців, значна частина колишніх безробітних починає усвідомлювати, що підприємці з них ніякі. Не той характер, бракує енергійності, знань, не вистачає коштів. Гарно це виглядало лише з екранів телевізорів. Тому найбільш передбачливі відразу цікавляться у консультанта, а як потім закритися? Виявляється, що це теж непросто. Перші півроку вас ніхто не контролюватиме, можете нічого не робити. Але вже через півроку вас можуть перевірити і в разі бездіяльності через суд вимагатимуть повернення коштів. І хоча подібних прикладів в області ще не було, така можливість у центру зайнятості існує.
Найбільш плачевною темою для підприємців є фінансовий тягар, який лягає на підприємство. Якщо мале підприємство бере на роботу людину за кошти центру зайнятості, то потім мусить щонайменше рік сплачувати їй мінімальну заробітну плату. І податки також.
Знайомий захотів зайнятись продажем книжок. Зареєструвався, сплатив податок. На одному із найближчих промтоварних ринків домовився про місце. Ледве витримав тиждень. Виявилось, що нікому його книги не потрібні. Заробітку не було, а витрати зростали. Крім фіксованого податку потрібно було щодня платити за місце. Тепер горе-бізнесмен шукає, до кого найнятися на роботу, бо вкладені у товар гроші він так і не повернув, а життя щодня дорожчає. Про власний бізнес згадувати не хоче.
Чим більше думаєш про місію малого бізнесу, тим більше приходиш до думки, що у цій сфері гонитва за статистичними показниками ні до чого. Більшості людей потрібні звичайні робочі місця, а не примарна діяльність приватного підприємництва. Як свідчить та ж таки статистика, у багатьох із них воно не лише забирає силу і здоров’я, але й руйнує долі.
***
Нинішній стан львівського малого і середнього бізнесу бажає кращого, — погоджується в. о. голови Львівської облдержадміністрації Микола Кміть. На його думку, сьогодні малий і середній бізнес вирішують два завдання. По-перше, проблему зайнятості населення. По-друге, характеризують кількість і об’єм податкових надходжень. Проте насправді в Україні і Львівщині, зокрема, економічна піраміда перевернута з ніг на голову. Основу місцевої економіки більшості областей становлять великі компанії. І якщо якійсь із них заманеться переїхати до Києва, а відтак, і податки платити там, в регіоні такий крок стає фатальним для обсягу податкових надходжень. На місцях немає фундаменту, який би давав надію на стабільність податкових надходжень, як це є у цілому світі. Щоб змінити ситуацію на краще, за його словами, в першу чергу, в Україні слід змінити низку законів. Насамперед впровадити закон про сплату податків з нерухомості і, що, ще більш важливо, збільшити крен на сплату податків фізичними особами. Базовий податок повинен бути з фізичних осіб, а не юридичних. Юридична особа має трудову місію надати громадянам робочі місця, виплачувати заробітну плату. Але це політичне рішення. Що скоріше його буде вирішено, тим швидше воно покращить економічну ситуацію на місцях, вважає керівник ОДА.