UA / RU
Підтримати ZN.ua

ХТО СТРАХУЄ ЛОБІ?

20 жовтня нинішнього року відбудуться позачергові збори акціонерів НАСК «Оранта». Ініціатор зборів — Фонд держмайна...

20 жовтня нинішнього року відбудуться позачергові збори акціонерів НАСК «Оранта». Ініціатор зборів — Фонд держмайна. До порядку денного внесено питання переобрання голови Спостережної ради. «Дзеркало тижня» неодноразово і різнобічно висвітлювало процеси, що відбуваються як у компанії, так і навколо неї. Продовжуючи відстежувати події, ми звернулися до голови Спостережної ради НАСК «Оранта» Олександра Морозова з проханням прокоментувати нинішню ситуацію.

Я не впевнений, що всі мої дії на посаді голови Спостережної ради були максимально ефективними, проте абсолютно впевнений у їхній законності. Моїми головними завданнями були: поступова заміна кадрів на молодих, порядних і фахових; удосконалення структури управління компанією; поліпшення страхових продуктів; удосконалювання принципів і механізмів проведення державного обов’язкового особистого страхування; поліпшення структури страхових резервів; збільшення власного капіталу компанії та об’єднання з регіональними «Орантами», які від’єдналися 1994 року, або створення в цих регіонах паралельних структурних підрозділів НАСК «Оранта». Останні двоє завдань, на жаль, не було вирішено навіть на 1% через повне нерозуміння проблеми у Фонді державного майна. Всі мої рішення як голови Спостережної ради були спрямовані на реалізацію перерахованих вище завдань і приймалися в інтересах держави, як головного акціонера, з урахуванням існуючої економічної ситуації в країні і правової бази.

Я не стану сперечатися, що мав достатній вплив на процеси, які відбуваються в компанії, і несу солідарну відповідальність за її стан разом із трьома головами правління, які перебували на цій посаді в той період, коли контрольний пакет акцій держава передала в статутний фонд АК «Держінвест України». Щоправда, ця відповідальність не завжди в одному й тому самому співвідношенні. Ліквідація «Держінвесту України» відкрила можливості певного перерозподілу акцій, що перебували в його статутному фонді. Ось тут, як висловлюється класик політафоризмів, «процес пішов». Я не впевнений у деталях, але загальна картина «польових» дій була така.

Існував один серйозний американський фонд, що інвестував значні кошти в об’єкти української економіки. Однак у фонду виникли значні труднощі, бо в нього не було лобістів. Коли проблеми перетворилися на снігову кулю, якій фонд уже не міг дати ради, було проведено зустріч керівників фонду з впливовим народним депутатом із «Трудової України». Зустріч завершилася укладанням (швидше, усної) угоди про довгострокову співпрацю, згідно з якою, від фонду вимагалися гроші, від народного депутата — вплив. Оскільки фонд купив і певну кількість акцій НАСК «Оранта», а тут ще й «Держінвест» ліквідували, відкрилися нові обрії. Включився традиційний сценарій: по-перше, скомпрометувати тих, хто керує компанією, і замінити їх на відданих ідеям олігархії.

Мені доводилося довго розмовляти з перевіряючими, або з їхніми начальниками, яким різною, залежно від їхньої порядності, мірою було соромно, але ламати свою кар’єру заради НАСК «Оранта» ніхто з них не хотів. Відтак 90% зауважень усіх перевіряючих відомств — це лише прояв некомпетентності в галузі права й економіки. Деякі відомства були особливо винахідливими, й вигадані їхніми працівниками історії все ж змусили мене написати заяву про звільнення з посади радника прем’єр-міністра, тільки для того, щоб не розширювати і так широкий прем’єрський фронт.

Я написав листа прем’єр-міністрові Віктору Ющенку, що знімаю свою кандидатури з посади голови Спостережної ради і вважаю за необхідне, щоб замість мене був призначений не ставленик одного з молодих олігархів, а людина, котра має програму дій розвитку компанії.

Я також сподіваюся, що Президент і далі уважно стежитиме за процесами, які відбуваються в компанії, і, зрештою, без нав’язливої допомоги наближених розбереться в подіях, що дасть можливість працівникам «Оранти» нормально працювати для блага акціонерів і країни.