Розкішні рушниці з багатою інкрустацією, блискучі леза мисливських ножів, гіпнотизуючі опудала сов, фантастичні рибальські снасті — очі покупця буквально розбігаються від усього цього приголомшливого розмаїття, створеного для людини — Мисливця...
Невибагливий вигляд на цьому тлі має вітрина з товарами для людини в ролі Жертви, котра робить боязкі спроби захиститися від криміналу із допомогою зброї з хитромудрою назвою — «Пристосування вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, оснащених гумовими кулями несмертельної дії». Саме так сором’язливо іменується у нас «проміжний» варіант між короткоствольною зброєю, котра в Україні заборонена, і довгоствольною, незручною для самозахисту.
Магазини з такими вітринами підтримують свій товарообіг за рахунок торгівлі мисливською зброєю, рибальськими снастями й супутніми товарами. Засоби самооборони посідають тут скромне місце — відсутність закону «Про зброю» загнала підприємців у глухий кут, хоча ще кілька років тому цей бізнес прогнозувався в нашій країні як дуже перспективний.
Дорогі самостріли
Ото й доводиться покупцю вдовольнятися пристосуванням вітчизняного виробництва, аналогів до якого практично немає в цивілізованому світі. Подібні вироби з гумовими кулями виробляють лише в Росії, у невеличкій кількості вони є у Франції й Чехії...
— На обсяги продажу зброї самооборони сильно впливають обмеження на її носіння. До щасливчиків належить лише вузька категорія осіб. Право на придбання зброї під гумову кулю мають працівники правоохоронних органів, судді, митники, військовослужбовці, журналісти — їх можна перелічити на пальцях. Тож люди шукають якісь лазівки, намагаються обійти заборону, хтось записується в дружинники, хтось купує зброю нелегально. Окрім того, не всім бажаючим по кишені така покупка. Наприклад, популярні марки «Форт-12Р» і «Форт-6Р» коштують відповідно 2000 і 900 гривень. З огляду на рівень зарплат, не кожен міліціонер може дозволити собі такі витрати... — розповідає президент ЗАТ «Ібіс» Лариса Грунскене.
Для порівняння — звичайний ТТ у Прибалтиці коштує 50 у.о., а «Макаров» російського виробництва продається в США за 100 у.о. Ціна короткоствольної зброї в усьому світі невисока, якщо йдеться не про «елітний», багато інкрустований примірник. І залежить насамперед від розміру акцизного збору й інших податків.
У пострадянських державах ціна на короткоствольну зброю одразу після здобуття незалежності була недосяжною — хоч що кажи, для нас пістолет на руках, диковинкою. Наприклад, у Молдові після ухвалення закону «Про зброю» вартість деяких західних пістолетів перевищувала 1000 у.о. (У Європі ці ж моделі продавали за 200 у.о.)
Однак, на думку експертів, навіть 1000 у.о. не зупинили б представників українського середнього класу, враховуючи, що у нас трапляється до 40 000 грабежів на рік...
Автомат Калашнікова
і газовий балончик
Озброюватися українські громадяни почали незабаром після розпаду СРСР — перші газові пістолети й револьвери з’явилися у нас у продажу в 1993—94 рр. Розкуповували їх активно й у великих кількостях, але з виходом на арену зброї під гумову кулю (останні п’ять років) вони стали зовсім непопулярними. І не дивно: газові пістолети з легалізованими сьогодні боєприпасами, на думку спеціалістів, можна порівняти з пугачами. Злочинця навряд чи злякає перспектива чхнути від сльозогінного газу. Тільки з легалізацією куль із нервово-паралітичним газом (їх досі застосовують тільки в спецпідрозділах) газова зброя може стати ефективнішою. Але в цьому разі вона здатна завдати смерті. Окрім того, у закритих приміщеннях застосування такої зброї дуже небезпечне навіть для того, хто обороняється, а також випадкових свідків.
— Сьогодні в нашому магазині продається близько 30 найменувань зброї самооборони, — коментує директор київського магазину «Зброя — Рибальство» Анатолій АЛЕКСЄЄНКО. — Газові пістолети геть не мають попиту — на місяць продається один-два примірники. А ось газові балончики розбирають охоче, особливо жінки, ми продаємо їх до 50 на місяць, благо на їхнє використання немає жорстких обмежень. Активно купує населення і зброю з гумовими кулями — до 30 за такий же період. Пік попиту припадає на початок дачного сезону, коли люди згадують, що треба «озброюватися».
Електрошокери, які вільно продаються в Росії і набули там великої популярності, у нас не допускаються у вільний продаж. Це, мабуть, пояснюється великою кількістю хворих із серцевими недугами, вживленими штучними клапанами й іншими проблемами зі здоров’ям, для яких застосування електрошокера може стати летальним.
До засобів самооборони зараховується й довгоствольна зброя. Дозвіл на її використання видається ширшому колу осіб — досить досягти певного віку (для гладкоствольної — 18 років, для нарізної — 25) й одержати довідку про стан здоров’я. Однак така зброя не дуже популярна через незручність її носіння.
Якби зброя самооборони під гумові кулі не була строго регламентована, наш бізнес став би значно прибутковішим. Про що свідчить упевнене зростання продажів (навіть за наших обмежень) на 20—30% на рік. Красномовно це підтверджує й поява на ринку нових фірм і видів зброї...
Вітчизняні виробники гумострілів мусять, що називається, «поставити пам’ятник» тим, хто обмежив (точніше — заборонив) діяльність на нашому ринку закордонних конкурентів. Єдине, що можна зустріти в продажі, — довгоствольна зброя імпортного виробництва, та й то нечасто.
Чималу лепту в захист вітчизняних виробників внесло і МВС, у структурі якого працює абсолютний лідер із виробництва засобів самооборони — підприємство «Форт». Це єдине виробництво, де зброя проходить увесь цикл виготовлення — від металевої болванки до кінцевого продукту. Саме таке знаряддя найнадійніше в експлуатації.
Держпідприємство впевнено тримає пальму першості, хоча в останні роки на ринку з’явився ряд комерційних фірм, які спеціалізуються на складанні зброї. Серед них виділяється підприємство «Шмайсер» (м. Вишневе).
Куди цілитися
Навіть якщо ви пройшли жорстку й недешеву дозвільну систему і визначилися з вибором зброї — безпека вам аж ніяк не гарантована.
— Відсоток людей, які застосовують на ділі зброю самооборони, дуже незначний, — ділиться професійними секретами інструктор спеціалізованих курсів Сергій К. — Головне — психологічний чинник, усвідомлення захищеності. Людина, яка вирішила придбати зброю, мусить розуміти, що у неї в руках серйозна річ. Людей потрібно гарно навчати — як їм користуватися зброєю, куди цілитися, як поводитися в ситуації, що вимагає самооборони?
На жаль, нинішні курси, які зобов’язані пройти власники зброї, акцентують на вивченні техніки і правової бази, надаючи мало уваги застосуванню засобів самооборони. Оскільки у людини, котра захищається, немає мети вбити нападника, слід вчити цілитися в «больові», а не в такі життєво важливі органи, як голова, очі, шия. Не можна забувати, що неправильне використання гумостріла може призвести до летального кінця.
Якщо нападник — огрядна людина в шкіряній куртці, вона може помітити ваш постріл через тиждень, виймаючи кулю з підкладки. Якщо це худенька людина в літньому одязі — ви можете підпасти під статтю про перевищення самооборони, а ваша «мішень» — поплатитися життям чи здоров’ям. Тим більше, що суд розглядає ступінь необхідної оборони за обставинами, ніякої усередненості тут не може бути...
При видачі дозволу на носіння зброї самооборони особливу увагу звертають на психіку людини, її кримінальне минуле. Кожні три роки дозвіл потрібно подовжувати, пройшовши відповідну атестацію...
Ефект зниження злочинності
В Україні немає історичних традицій володіння зброєю, як, наприклад, у США, де зброю передають із покоління в покоління, від батька до сина. Це складова частина способу життя американського суспільства. Для прибічників носіння зброї в США — це символ завоювань американської цивілізації, для її противників — символ усього негативного в американській культурі — насильства, агресії тощо.
Кілька років тому в нашій країні налічувалося чимало противників носіння вогнепальної зброї, сьогодні багато з них змінили свою думку, бо злочинність наступає на законослухняних громадян.
Власного досвіду в цій сфері ми не маємо, тому є сенс звернутися до закордонної практики. В Естонії короткоствольну зброю дозволили 1992-го, відтоді до 1999 року злочинність упала на 80%. У Молдові з моменту дозволу злочинність упала на 50%. У Польщі після дозволу громадянам купувати й носити пістолети та револьвери злочинність знизилася на 34%, У Словенії — на 50%. Число убивств у всіх наведених випадках зменшилося майже однаково — на 20—22%.
Фахівці стверджують, що злочинність залежить не лише від заборони чи дозволу на носіння зброї, а від цілого ряду чинників. Так, серед країн, де зброя заборонена, — спокійна Японія і країни з високим рівнем криміналітету: Мексика, Росія чи Великобританія. Зброя значно поширена в Ізраїлі, Фінляндії та Швейцарії з їхнім відносно низьким рівнем насильницької злочинності...
У США, де на руках у приватних громадян налічується 200 млн. стволів, вогнепальна зброя стає причиною смерті лише ВІСІМ разів на тисячу нещасних випадків із летальним кінцем. Загинути від вогнепальної зброї у американців шансів учетверо менше, аніж утонути чи стати жертвою пожежі, у 16 разів менше, аніж розбитися при падінні й у 54 рази менше, ніж стати жертвою автомобільної аварії.
У мешканців України, схоже, вибору немає — сьогодні вони можуть придбати лише гумостріли, котрі ефективним засобом самооборони, на думку спеціалістів, не стали. Гумова куля вагою 0,5 грама дуже швидко втрачає швидкість і часто прирівнюється до кидка каменюкою. Водночас зовнішній вигляд такого пістолета не відрізнити від бойового, і немає гарантії, що злочинець у відповідь не відкриє вогонь зі справжньої зброї.
Але навіть ця, більше психологічна, аніж дієва зброя, недоступна більшій частині населення...
— Будь-яке розширення ринку завжди вигідне, — пояснює Лариса Грунскене. — Для держави було б прибутково вільно продавати зброю самооборони населенню, оскільки широкий обсяг продажів — це доходи через оподаткування, підтримка вітчизняного виробника, нарешті, захист власних громадян. Існує думка, що в США будь-яка людина може вільно купити зброю. Насправді це не так — без підстав на носіння зброї вам не продадуть навіть кобуру, хоча це просто виріб зі шкіри. Між нами й Америкою є істотна відмінність — там людина мусить пройти ретельну перевірку, але все ж таки може себе захистити. Наші громадяни такої можливості позбавлені.
Навіть починаючий працівник МВС знає, що практично немає випадків, коли із допомогою офіційно зареєстрованої зброї відбувався б злочин. Існує гільзотека, банк даних власників зброї. Недавно запровадили нововведення — виробників змушують відстрілювати гільзу з кожного примірника випущеної зброї. Кожен ствол контролюється дільничним на місцях.
Вчора — «Макаров», сьогодні — «Вій»
Виробництво пістолетів і револьверів навряд чи може стати у нас «великим бізнесом» — навіть у США, найбільшому світовому ринку цивільної зброї, жодна з подібних компаній-виробників не входить до двадцятки найбільших.
В Україні ще проблематичніше, оскільки державні склади переповнені наганами, ТТ, ПМ й іншою зброєю, законсервованою ще з часів Другої світової війни.
Останнім часом з’явився новий напрям: старій зброї дають нове життя, переробляючи під гумові кулі. Піонерами нового починання стали військові, вони переробляють зброю, послабляють її бойові характеристики.
Естафету в підприємств Міністерства оборони та військових частин підхопили і підприємці. Якість такої зброї відмінна, вона сертифікована, наприклад, пістолет Макарова після переробки зветься «Вій», револьвер Наган — «Скат» або «Комбриг»...
До речі, у магазинах, де продають цю зброю, цілком можна зустріти не лише бойовий примірник часів Громадянської війни, а й зброю з позначкою «Тульський Імператорський збройний завод». Такі раритети — справжня знахідка для колекціонера...