Будь-яка досить давня гра може розглядатися як модель людського життя, оскільки несе на собі відбиток різних поглядів, уподобань, фобій і маній. Помічено, що в непевні кризові часи популярність ігор зростає, — вони дозволяють інакше оцінювати реальність і вносять психологічну віддушину в життя, яке раптом стало незатишним. Але наскільки досвід таких «моделей» корисний у реальних бізнесі та житті? Чи можуть напрацьовані поведінкові шаблони й навички, прийняття рішень у грі допомогти в подоланні кризових ситуацій?
Школа логіки і ризику
Спочатку згадаємо преферанс — визнану школу розумного ризику і логіки. Гра не менш цікава, ніж шахи, в яких розвивається тільки логіка. Головний її плюс у тому, що виграти можна практично при будь-якому розкладі. Гру, як і бізнес, можна «відчути» тільки тоді, коли оголошено вартість вісту. Без грошей ця гра втрачає найціннішу рису — азарт, необхідний для усвідомлення розумного ризику. Основа — це договір гравців на початку гри, що має записуватися в пулі. Договір визначає забарвлення всього дійства. На відміну від шахів, у яких розклад очевидний, а рухи фігур ні від кого не приховані, тут дуже багато важить випадковість. Яким буде розклад — нікому невідомо. Мало того, роздає карти не гравець, котрий бере участь у грі.
Ще далі від шахів — нарди, або бекгеммон, чия батьківщина невідома, — адже люди грають у них уже понад 5000 років. Найдавнішу дошку для гри в нарди знайдено в Малій Азії (в Шахрі-Сухті), і датується вона приблизно 3000 роком до н.е. У Західній Європі поширення нард пов’язане з поверненням хрестоносців із хрестових походів XII століття. А з 2003 року указом міністра спорту нарди визнано офіційним видом спорту Росії. В усьому світі давно вже проводяться великі міжнародні турніри. Найбільший із них, що має статус чемпіонату світу, щорічно проводиться в Монте-Карло. Призовий фонд цього, та й багатьох інших турнірів, становлять цифри з багатьма нулями. Для багатьох ця гра — сенс життя, а інколи й основне джерело доходу.
Віднедавна і в Україні, в Києві почали проводитися регулярні турніри. Окрема і, можливо, найширша аудиторія любителів нард грає й спілкується в Інтернеті. Кількість сайтів, на яких можна серйозно позмагатися за гроші, невпинно зростає.
Школа розумного цинізму
Трейтор — новинка-симбіоз нард і бриджу, створена уже в цьому, XXI столітті у США чи то юристами, які спеціалізуються на поглинаннях і злиттях, чи то політтехнологами. Її називають школою розумного цинізму. Головна особливість цієї гри в тому, що для досягнення своїх цілей (які невідомі суперникам і ПОВИННІ змінюватися впродовж гри) кожен із учасників зобов’язаний вступати в ситуативні спілки і вести кооперативні дії з іншими гравцями, обираючи момент, щоб «зрадити» союзників. При випадковому розкладі карт і кидків кубиків найцінніша риса цієї гри — можливість маніпулювати діями інших гравців і пристосовувати свої цілі до змінної ситуації. Ще одна особливість: заохочується порушення договірних правил гри під час неї, що відбувається на основі ситуативного договору більшості гравців. При цьому лідер, який грає ситуативну гру — аналог «мізера» у преферансі, — може порушувати й це правило. Виграє той, хто набере максимум проміжних перемог і залишиться «живим» — у грі передбачена процедура колективного «знищення» лідера, якщо в «опонентів» набирається в сумі достатня кількість очок.
— Трейтор (англ. — «зрадник») уже використовується в тренінгах вищого управлінського персоналу і за свої п’ять років існування розвинувся у кілька модифікацій, — розповідає політтехнолог і фанат гри Володимир Бондаренко. — Це пов’язано з тим, що мораль гравців, їхні цілі й допустимі методи утворення коаліцій, а також «пороги зрад» у політиці і в бізнесі різні. Більше того, гра вже офіційно заборонена для працівників ряду великих американських корпорацій («Майкрософт», «Дженерал електрик» та ін.), оскільки суперечить командному духу, заохочує крайній індивідуалізм, непередбачуваність і пристосуванство. Часто ставкою в партії є великі гроші і навіть життя. Проте очікується, що в Україні вона завоює популярність, адже змінювати закони і правила «під себе», пристосовуватися до змін і зраджувати партнерів стало повсякденністю не тільки для політиків.
Можна сказати, що трейтор — не азартна гра, яка імітує бізнес-відносини, а життя: один із варіантів трейтора з великою кількістю гравців і необмеженою в часі партією. Коло перших прихильників гри в Україні охоплює не тільки студентів і підприємців, а й військових, народних депутатів. До речі, у грі не буває переможців, але бувають гравці, котрі виявилися непереможеними. Порівняно з тими з них, хто має безпрограшний досвід у 30—40 іграх, — Макіавеллі і Сталін були б наївними хлопчаками.