Один латиноамериканець — любитель азартних ігор, так захопився процесом набивання кишень, що примудрився просунути голову у віконце ігрового автомата, де та благополучно… застрягла. Дві години безпомічний гравець стояв у непристойній позі, очікуючи прибуття рятувальників. Тим часом народ навколо просто помирав від сміху...
Щось схоже відбувається й із нашими співвітчизниками, котрі вирішили зареєструвати свій бізнес. Але з тією лише різницею, що «служба порятунку» в особі Української держави до «нагнутих» суб’єктів підприємницької діяльності добирається вже третій рік. Тому, гадаю, шановний читачу, вам не вельми важко буде уявити всі мислимі й немислимі варіації зовсім не жартівливих висловів представників так званого середнього класу, котрі серйозно застрягли в національному «єдиному вікні».
Вислів перший, майже цензурний:
«Так на фіга козі баян?!..»
У сенсі — розумний закон нерозумній державі. Йдеться, як ви розумієте, про документ, прийнятий вищим законодавчим органом країни ще у травні 2003-го. Уже тоді наша держава все-таки вирішила прорубати оте саме цивілізоване вікно. На підготовчі операції відвели майже рік. І з 1 липня 2004 року закон «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» набрав чинності, засвідчивши початок нової ери взаємовідносин підприємливого українця та його держави в особі державного реєстратора.
У ніч, що передувала цій славнозвісній події, зауважимо, обох мучило безсоння. Так, підприємливий українець, лежачи на улюбленій канапі, дочитував останню сторінку закону. Його уява малювала воістину ідеальну картину, кожен штрих якої підкріплювала відповідна стаття документа. Ось він, майбутній хазяїн ПП «Победа», заходить до місцевої райадміністрації, подає реєстратору папку з документами і вже наступного дня (!) міцно тисне надійну державну руку. В очах підприємця — щира вдячність, а в кишені — новеньке свідоцтво юридичної особи у комплекті з набором усіх необхідних для реєстраційного обліку документів і довідок із податкової, пенсійного, відділу статистики, дозвільної системи, соціальних фондів... Майже за Райкіним — на будь-який випадок життя. І жодних тобі термінів, штрафів, а просто маленький фуршет на честь вдалого старту... Хазяїн «Победы» солодко позіхнув і все-таки заснув.
Але державний реєстратор тієї ночі очі так і не заплющив. І не дивно — лише кілька годин тому Державний комітет із питань регуляторної політики й підприємництва забезпечив його стратегічно важливим програмним продуктом, завдяки якому завтра він, реєстратор, зможе вершити справжні дива! У цьому зв’язку доречно навести слова очевидця тих подій, начальника відділу державної реєстрації Шевченківської райадміністрації столиці Наталії Олефір: «Уявіть собі: коли ми, лиха прикупивши, запустили програму, з’ясувалося, що нічого подібного до описаного в законі найближчим часом не станеться за визначенням. І річ була не стільки в тому, що ніхто протягом року не навчив персонал — запропоноване службі програмне забезпечення не передбачало створення системної інформаційної бази як такої! Тобто від самого початку був відсутній головний механізм дії «єдиного вікна» — електронний обмін інформацією між усіма учасниками процесу державної реєстрації підприємців. Відтоді я більше не вірю в дива».
І, о Господи! Тієї самої миті, коли вже знайомий нам заповзятливий українець легким порухом руки поправив вузол нової краватки та налаштувався втілювати нічну мрію в реальність, у його ПП «Победа» раптом безнадійно відвалився перший склад. Класика жанру!.. У деяких областях реєстрація тоді взагалі на певний час зупинилася. А в Києві, з урахуванням «сприятливого інвестиційного клімату» на ходу вдосконалювали поставлену комп’ютерну програму, бодай для здійснення зв’язку з державним реєстром. Податкова ж адміністрація, Пенсійний фонд і соціальні фонди зберегли вірність своєму звичному положенню й інструкціям, які передбачають оббивання порогів, тяганину та інші «принади», знайомі підприємцям не з чуток.
Не вдалося. Не відбулося. Не склеїлося. Країна вже обирала нового президента. І парламент також. Тому про ухвалення цілої низки підзаконних актів, здатних усе-таки привести до спільного знаменника європейський закон і старі варварські інструкції etc., усі якось швидко забули. Залишивши, взагалі-то, із нічим хазяїна ПП «...беда», котрому довелося-таки чималенько побігати.
Вислів другий, трішки категоричний:
«А яка користь від усіх його заяв!..»
Неважко здогадатися, що цього разу йдеться про слова вже нового президента країни, котрий публічно засудив старий режим і обурився відсутністю в середнього класу — майбутньої основи нації — «єдиного реєстраційного вікна». Найвище доручення все-таки відчинити його в Україні з 1 липня 2005 року довго чекати на себе не змусило. Про цю кампанію багато знає начальник управління з питань підприємництва столичної адміністрації Володимир Путій. Йому нинішнього літа, як і минулого, довелося відповідати на дзвінки розгублених реєстраторів, котрі бажали дізнатися, як же цього разу викручуватися з ситуації, аби виконати волю президента?..
Що вийшло в результаті? Народ досі не може відповісти на два прості запитання: що ж усе-таки мала на увазі і стара і нова влада під поняттям «єдине вікно» й чому туди (куди?) досі стоїть черга? Стосовно першого запитання в цілковитому глухому куті опинилися підприємці деяких міст і областей Західної України, де місцева влада виконала розпорядження Держкомпідприємництва зі створення так званих єдиних реєстраційних офісів як проміжної форми на шляху до заповітної мети. Сьогодні там ситуація розгортається приблизно в такий, просто комічний, спосіб: державний реєстратор приймає документи, потім просить пройти в цей самий офіс у сусідньому кабінеті, де сидять представники уже відомих фондів і установ. Ті, своєю чергою, пояснюють товаришу підприємцю, за якою адресою можна знайти потрібний фонд, які туди треба надати папери, о котрій годині підійти тощо.
Що стосується черги, то це бич столиці й великих регіональних центрів, де інвестиційний клімат кращий і людей із підприємницькою жилкою більше. Так, у Печерському й Шевченківському районах Києва в чергу, справді, стають із першими півнями. І не факт, що цього дня підприємець потрапить до реєстратора. Хоча тому ж таки Києву все-таки вдалося на районному рівні налагодити певне віртуальне спілкування реєстратора та фондів, тому тут підприємець, відстоявши й відбігавши належне, має шанс через три-п’ять днів отримати на руки свідоцтво й усі довідки. Ось такі крайнощі, між якими місцеві чиновники, узявши під козирок, на свій розсуд і за своїм розумінням розв’язують проблему державного рівня. Проте, навіть якщо мери до зубів озброять своїх реєстраторів технікою й забезпечать зарплатою, навіть якщо розтягнуть приймання документів на весь тиждень і до пізнього вечора, їм не вирішити даного завдання. І є в них на це, як співає відомий співак, п’ять причин:
1. Правову базу всіх учасників процесу реєстрації — ДПАУ, Пенсійного фонду, соціальних фондів, статистики й ін. — досі не приведено у відповідність із законом про державну реєстрацію.
2. Як і раніше, відсутнє програмне забезпечення — основа системної взаємодії державного реєстру й фондів, що, м’яко кажучи, нівелює будь-які потуги на предмет створення «єдиного вікна».
3. Практично не відпрацьовано питання штатного розкладу, нормативного навантаження й навчання працівників відділів державної реєстрації, що особливо актуально в містах-мільйонниках, де сьогодні стоять черги.
4. Державою провалено інформаційну кампанію із забезпечення виконання того самого закону про реєстрацію, який наказує підприємцям до 1 січня 2006 року внести документи для формування нового державного реєстру підприємств і замінити старі свідоцтва. Нині лише близько 300 тисяч підприємців виконали це розпорядження, два мільйони — збираються встигнути за півтора місяця, що залишилися. І це — ще одна причина черги, в якій сьогодні штовхаються «юрики» й «фізики». Котрі, до речі, часто також, м’яко кажучи, не зовсім підготовлені в плані знання законів і загальноприйнятих правил подачі документів на реєстрацію.
5. Закон про електронний підпис, який також міг посприяти прискоренню реєстрації СПД в Україні, як і закон про саму реєстрацію, не діє — ресурсну базу підписів не сформовано.
Народний депутат України Ксенія Ляпіна констатує: «На жаль, уряд Тимошенко й тепер уже Єханурова — не розглядає ці питання як пріоритетні. Тобто на рівні вищої політичної волі президента та прем’єра — так. Що ж стосується механізмів, то все відбувається жахливо повільно. Звісно, питання почасти залежало й від соціальних фондів, керованих на тристоронній основі: роботодавець, держава, профспілка, котрі ніяк не могли прийти до консенсусу. Виконавчі дирекції нібито щось розпочинали в плані спрощення внутрішніх інструкцій, які стосуються реєстрації й технічного оснащення, а от правління також не вважали цю проблему першочерговою».
Вислів третій, найрейтинговіший:
«Не буде в цій країні порядку...»
Особливо гостро глибину цієї популярної думки можна відчути, відвідавши офіційний сайт Держкомпідприємництва — отого самого органу, котрий законом уповноважений вести Державний реєстр і регулювати відносини в підприємницькому середовищі. Отож, найвражаюче — ні, не прекрасний дизайн ресурсу. І навіть не докладна інструкція функціонування єдиного реєстраційного офісу. Викликає захоплення інше — прес-релізи, офіційні публічні заяви про те, що, приміром, уже до 1 серпня 2005-го в Україні «успішно працювали 677 єдиних реєстраційних офісів» або до 1 вересня буде впроваджено «унікальний програмний продукт», який дозволить реєструвати наших підприємців за одну добу... Як бачите, завдання «взяти під козирок» блискуче виконують чиновники й нової хвилі.
Викликають певну надію, щоправда, слова Костянтина Ващенка, першого заступника голови Держкомпідприємництва. Він так пояснив сьогоднішню ситуацію: «Я жодною мірою не збираюся ідеалізувати позицію нашого комітету, проте, вважаю, всі проблеми, які заважають «єдиному вікну», уже майже розв’язані. Підготовлено законопроект №81-25 про внесення змін до Закону про реєстрацію. Крім приведення у відповідність правових норм усіх учасників процесу, він вирішує як питання зменшення фінансового навантаження на підприємців, так і спрощення процедури закриття... Сьогодні ми уже відправили до Кабміну разом із фондами відпрацьований наказ про порядок обміну інформацією. Гадаю, протягом наступного тижня його буде підписано всіма сторонами й зареєстровано в Мін’юсті, після чого він стане обов’язковим для виконання органами влади. Днями закінчимо доробку програмного продукту, упродовж наступного місяця — забезпечимо ним усіх реєстраторів. У грудні, під час семінарів, навчимо людей. Як-то кажуть, головне вплутатися в бій, а там уже шанси на перемогу можна відвоювати».
Так-то воно так, тільки є ще одна популярна народна думка, про те, що немає кращого експромту, ніж експромт підготовлений. От лише хто пояснив би це панові Ващенку й нашому президентові? Хто натякнув би гаранту, що небезпечно публічно доручати «запровадити єдине вікно з першого липня», знаючи чи не знаючи (?!), що кращі уми «твоєї нації» лише до грудня (!) збираються закінчити доробку «унікального програмного продукту»? Хто переконав би Віктора Андрійовича в тому, що такими голослівними заявами він підриває авторитет влади й тим самим дає привід шпетити її на всі заставки та з усіх боків, із лівого, з правого, удома на кухні й під дверима державного реєстратора? Чи це не входить до компетенції отримувачів підвищених окладів — «наближених до тіла» радників і порадників?..
Отже, що маємо? Сьогоднішня чергова обіцянка чиновника грунтується на вчорашній політичній волі першої особи держави за півтора місяця розв’язати проблему. Тобто вже наприкінці грудня, відповідно до заяви пана Ващенка, державна «служба порятунку» виведе українського підприємця з уже звичного йому стану приниженого й ображеного та допоможе розправити плечі, забезпечивши реєстрацію в «єдиному вікні» за одну добу. При цьому державні реєстратори закінчать навчальні курси, а їхні комп’ютери будуть оснащені отим самим «унікальним єдиним продуктом», здатним як мінімум виправляти помилки й виконувати відразу кілька операцій. При цьому ми зможемо констатувати видимі зміни в організації роботи влади, здатні вплинути на загальні негативні настрої в середовищі підприємців.