Не секрет, що серед побоювань у наших співгромадян стабільне лідируюче місце посідає страх залишитися без роботи. І є підстави. Ситуація на ринку праці характеризується нестачею робочих місць, особливо для неконкурентоспроможної частини суспільства. Та й іншим не легше. У чому ж річ? Прогнози попиту на робочі професії, ІТП виявилися трохи перебільшеними (практично на всіх порталах з працевлаштування лідирують фахівці з продажу). Звідки ж узятися робочим місцям, якщо обсяги промвиробництва в країні продовжують падати: за даними Держстату, у вересні 2013 р. темп падіння прискорився до 5,6% порівняно з таким самим періодом минулого року, а загалом, за підсумками 9 місяців поточного року, спад виробництва залишається на рівні 5,2%. Серед лідерів падіння - хімпром, харчова, переробна промисловості. Зрозуміло, що така ситуація веде до скорочення робочих місць. Робота (особливо високооплачувана) пересічним здобувачам не завжди доступна, вона в дефіциті, перетворюється на товар, за який розплачуються грошима або "блатом" (усі чули гучні історії із працевлаштуванням "мажорів", які не мають профнавичок навіть у зародку). Що робити людям? Зважаючи на вічно голодні рефлекси нашої податкової системи, не кожен зможе витримати її прес як підприємець. А жити ж треба, от і шукають варіантів, часом несподіваних.
"Кабанчики"
починають і виграють
Поки влада завзято "покращує" наше життя, співгромадяни з не меншим завзяттям шукають варіанти заробітку, не тільки самі придумуючи собі заняття, але й ділячись ідеями з навколишніми. Вагому лепту в цю шляхетну справу вносять молоді українські IT-обдарування. І йдеться не тільки і не стільки про звичні способи заробітку в Інтернеті (хоча й вони мають стабільний попит). Молодь пропонує нестандартні рішення, ідеї яких, втім, лежали на поверхні.
На нещодавній конференції з інтернет-технологій та інновацій IDCEE, яка проходила в Києві, звання "Найкращий споживчий стартап" (молода компанія, у якої багато ідей та енергії, але небагато коштів),
3 тис. євро на рекламу і просування здобув проект із симпатичною назвою "Метнися кабанчиком". Його ідея, загалом, проста: з одного боку, є люди з дефіцитом часу і чималими коштами, а з другого - ті, у кого часу доволі, а от кошти для існування обмежені. Справа за малим - вони мають знайти одне одного. Місце онлайн-зустрічі - інтернет-ресурс "Кабанчик", талісман якого - кумедна свинка з сумкою напереваги. Саме тут охочі можуть знайти разову або тимчасову роботу, отримати додатковий заробіток. Чим же можуть поживитися "кабанчики"?
Навіть поверхове знайомство з сайтом свідчить про те, що найбільш популярні у клієнтів доставка посилок або документів, придбання різних товарів або продуктів харчування, розклеювання оголошень на стовпах або афішних дошках, роздавання рекламних листівок. Знайомимося з цінами на послуги: доставка документів - 40 грн, роздавання листівок - 100, прибирання квартири - 200, складання кухонного куточка - 140, похід до магазину по продукти - 60, вигулювання собаки - 50 грн… Здавалося б, для тих, хто виконує такі роботи, гроші невеликі. Але, за словами розробників, "найбільш активні виконавці на нашому сайті заробляють від 500 до 2000 грн", - не так вже й погано для нужденних. Добре і засновникам проекту, адже їм дохід приносить комісія від вартості виконаних доручень (від 10%). Задоволені і замовники: "Робота виконана вчасно і в повному обсязі" (Станіслав У.), "Швидко, якісно, і все працює" (Василь В.).
Поки що "кабанчики" поспішають на допомогу тільки до столичних замовників їхніх послуг. Але в планах - освоєння нових територій: Дніпропетровськ, Львів, Одеса, Харків.
Справедливості заради зауважимо, що кожен може стати "кабанчиком" і самостійно, треба лише озирнутися навколо - ідеї справді лежать на поверхні. Наприклад, вигулювання собак: знайти охочих можна, поцікавившись у власників тварин або давши оголошення. Доставка подарунків додому і в офіси: перед Новим роком, одягнувши костюм Діда Мороза, можна заробити від 50 доларів за день. Кур'єр: деяким фірмам для разових або нерегулярних доручень потрібні кур'єри на неповний день або за договором. Догляд за квартирами: забезпечені люди потребують догляду за житлом, заплатити можуть від 100 у.о. і більше. Догляд за дачами: можна і заробити, і відпочити. Супровід хворих та інвалідів: добре оплачувана заможними людьми послуга.
Нічого особистого,
лише заробіток…
За нинішньої великої кількості оголошень різноманітного, а часом і несподіваного змісту, одне дуже "зачепило". Ми процитуємо текст, підкоригувавши лише розділові знаки, з якими автор вочевидь не дружить: "Просто побути поруч, попити чаю на кухні і посидіти біля каміна… З мене - смачна кава, цікаві фільми і книжки, просто компанія. Сьогодні я почуваюся дуже самотньою, побудьте поруч! Мені не важлива ваша стать, вік, матеріальне становище і соціальний статус. Мені потрібна просто людина, щоб просто поруч…"
Що це? Синдром самотності у великому місті? (Оголошення написане жителькою столиці.) Але ж не в "безповітряному" просторі вона перебуває: десь живе, десь працює і напевно хоч мінімально з кимось спілкується. Які причини цього поклику про допомогу? До слова, за таку підтримку жінка готова заплатити вагому суму - 800 грн. А може, саме в бажанні розрахуватися за душевну розмову чималими грошима (практично мінімальне місячне утримання наших пенсіонерів) і криється відповідь? Адже, аби хоч щось отримати натомість, треба й самому щедро вкладати. На вірних, справжніх друзів, які все розуміють і вибачають, справді треба витратити не тільки чимало сил і душевного тепла, але й елементарно часу, якого так іноді не вистачає. А тут - р-раз! - виговорився, заплатив, і всі вільні… Правда, різниця в тому, поговорив ти зі справжнім другом чи з "оплаченим" - приблизно така сама, як між пошуком справжнього кохання і найманням повії.
У принципі, "люди напрокат" - нині не таке вже й незвичайне явище. І далеко не завжди шукають якихось почуттів, взаєморозуміння або психологічної підтримки (нехай і за гроші), як ця незнайома жінка, котра написала оголошення. Просте і вічне запитання питущої частини чоловічого населення "ти мене поважаєш?" теж осучаснилося. Щоб запросити додому застільника без особливих талантів (просто випити і поговорити), досить заплатити від 100 грн (спиртні напої і закуски оплачуються окремо). Ну а якщо потрібен співрозмовник "для душі" (який грає на гітарі або принаймні уміє розповідати анекдоти), доведеться викласти від 150 гривень.
Попит народжує пропозиція. "Чоловік" на годину, "сестра" на вечір, "дідусь із бабусею" на півдня - такі послуги можна замовити не тільки в столиці, але й у провінції. Усьому цьому є ціна: вартість наймання таких псевдородичів - від 20 грн за годину. Зустрічаються і більш вишукані пропозиції: підставні наречені, подруги і друзі, супутники на елітні вечірки, для походу по магазинах і навіть… консультант щодо вражень. Хтось скаже, що одним перли дрібні, а іншим їсти нема чого. Останні все-таки можуть узяти на замітку, що такі послуги коштують 100, 200, або й 300 грн за годину.
А от що справді жахає, то це досить специфічна пропозиція здати внайми людину: дитина для прогулянки в парку… Комусь хочеться "розколювати" більш забезпечених співгромадян на гроші - будь ласка! Але чи треба квапитися та уводити дітей з їхньою незміцнілою психікою в ці грошово-ринкові відносини? А якщо все ж таки тягне "приколотися", є цікаві варіанти. Наприклад, підтвердження неправдивого алібі блудним дружинам, чоловікам або прогульникам роботи: одним - клятвені лжесвідчення щодо проведеного часу, іншим - відповідна оплата. Нічого особистого, тільки заробіток...
Від працьовитості -
до креативу,
але… "повз касу"
Кажуть, що маленькі гроші дістаються великою працею, а великі прибутки - меншою. А ще: щоб заробити хоч трохи, потрібна працьовитість, а щоб багато - креатив. Співвітчизникам відомо і те, й інше, як і те, що в справі видобутку грошей незайвими будуть сміливість, оригінальність рішень і… своєчасний "стусан". Утім, саме з останнім у нашому соціумі все гаразд - лави тих, хто потребує коштів, зростають.
Не секрет, що в постійному пошуку грошей - студенти. Багато хто підробляє на проплачуваних мітингах і піар-акціях. Розцінки, загалом, відомі: тим, хто просто стоїть або йде в організованій колоні, платять 100-150 грн за годину, ще 150 грн - за те, що тримаєш у руках прапор або плакат. Досить сильними конкурентами молоді є пенсіонери, які теж бажають підзаробити "професійними пікетниками". У числі "мінусів" такого приробітку і тим, й іншим - імовірність опинитися в епіцентрі політичної заварушки з ризиком отримання травми.
Куди спокійніше знайти стабільний щоденний дохід: промоутер, репетитор, садівник, помічник бухгалтера, реалізатор на речових або овочевих ринках, домробітниця, розклеювач оголошень, плакатів, реклами, розповсюджувач косметики… Люди продають домашніх птахів або акваріумних рибок рідкісних порід (і робота, і хобі), вирощують на продаж цуценят, кошенят або хом'ячків, розводять дивовижні рослини. Втім, і в такій справі, як пошук приробітку, можна виявити креативність. Наприклад, створюють і реалізовують прикраси, майструють і продають оригінальні іграшки, листівки, запрошення, розписують посуд, малюють картинки… Зустрічаються і більш оригінальні пропозиції: складання генеалогічного дерева, літературна обробка мемуарів, і навіть… добір партнерів за захопленнями.
За всього різноманіття пошуків і знахідок бодай якогось додаткового доходу або приробітку не можна не помітити, що знайдені рішення переважно орієнтовані на сферу послуг (щоб не сказати послужливості). Та й чи може бути інакше, якщо ситуація з робочими місцями на Сході країни патова. Захід уже давно переорієнтувався на виїзд на роботу за рубіж, де, знову ж таки, працює в сфері послуг - доглядальниці, домробітниці, няньки та ін… А загалом по країні не можна не помітити, що на тлі млявої фіскальної боротьби проти зарплат "у конвертах" або з частковими виплатами держава аж ніяк не рветься визнати очевидне: у нас з'явився новий сектор - сектор "приробітку", переважно, у т.зв. сфері обслуговування. І сектор цей - не в "тіні" навіть, тут взагалі нічого не видно.
Ні, автор аж ніяк не закликає наших "доблесних податкових бійців" відловлювати поодинці бідолах, які намагаються хоч якось вижити. Навпаки, у зв'язку з цим згадуються слова одного з найвідоміших кінорежисерів, який приїхав якось на Кавказ, і зустрів в одному з аулів групу аксакалів. У розмові з ними режисер поскаржився, які важкі його обов'язки. На що один з аксакалів резонно зауважив: "Ти ж цього хотів, ти це тепер і їж!" Здається, аналогія зрозуміла: до чого вели, те й отримали.
Держава, що не забезпечує достатньою кількістю робочих місць (не кажучи вже про пристойний рівень зарплати), що добиває дрібний і середній бізнес, не має морального права вивертати кишені тих, хто шукає можливості хоч якось їх наповнити, аби прогодувати себе і свої родини. А ефективність роботи чинуш вищого держменеджменту визначається не накопиченням багатств деякими ненажерливими співгромадянами, а наявністю і доступністю роботи для всіх.