UA / RU
Підтримати ZN.ua

Феросплави: «кінець світу»?

Автор: Олег КОНСТАНТИНОВ

Якщо ви не знаєте, як убити феросплавну галузь у країні, не впадайте у відчай. Це дуже просто - треба взяти доручення президента України та викинути його в кошик для сміття. Туди ж відправляється й розпорядження Кабінету міністрів. Після чого всі йдуть святкувати Новий рік. Ви гадаєте, це жарт? Аж ніяк - це українська реальність. Чиновники вже чотири місяці успішно відфутболюють доручення глави держави і три розпорядження Кабміну.

Першим наслідком стала (на радість іноземним конкурентам) зупинка двох із трьох українських феросплавних заводів і вимушені відпустки майже чотирьох тисяч їхніх співробітників. Нагадаємо, що у вересні після майже двадцяти місяців важких переговорів і особистого втручання президента країни феросплавники отримали надію на встановлення економічно обґрунтованих тарифів на електроенергію. Для цього знадобилося втручання президента, який дав відповідне письмове доручення.

Згідно з постановою Кабміну, з жовтня року, що минає, українські електрометалургійні підприємства (зокрема й феросплавні заводи) мали одержувати електроенергію за ціною 60 дол. за мегават-годину замість нинішніх 93.

До речі, й знижений тариф аж ніяк не нагадував подарунок. Уже наводилися розрахунки: після фінансово-економічної кризи енерготариф збільшувався 16 разів. Сумарно з початку 2010 року він зріс на 76,2%. У результаті феросплавники одержують енергію мало не вдвічі дорожче, ніж зарубіжні конкуренти.

І навіть обіцяне зниження не повертало тарифів на хоча б докризовий рівень. По суті, за підсумками роботи тодішньої урядової комісії з вивчення тарифів, феросплавникам пообіцяли просто ціну експорту нашої ж електроенергії за кордон. Зауважимо, що експортна ціна української електроенергії ще на 5 дол. за мегават-годину нижча. Тобто чужій промисловості ми готові поставляти дешевше, ніж своїй.

Здавалося, що здоровий глузд переміг. Приміром, на Запорізькому заводі феросплавів почали було набирати новий персонал для поновлення роботи зупиненого цеху №4 (його було зупинено через переведення частини потужностей ЗЗФ на другий клас споживання електроенергії, за яким вона коштує на 30% більше, ніж за першим класом). Планувалося, що до Нового року на роботу приймуть ще 350 чоловік.

Та не так сталося, як гадалося. Спочатку терміни запровадження тарифу зсунули із жовтня на листопад. А пізніше просто почали ігнорувати прийняте рішення. Виявилося, що постанова Кабінету міністрів для чиновників просто папірець. І, схоже, лакмусовий.

Вдавалися до спроб пов’язати новий тариф із «меморандумом про взаєморозуміння» між урядом і електрометалургійними підприємствами, що несподівано з’явився. Його почали розробляти аж
13 різних держструктур. Серед них такі відповідальні, як Мінфін, Мін’юст, Міненерговугільпром, Нацкомісія, що здійсн
ює державне регулювання в електроенергетиці (НКРЕ), Держподатслужба, Держмитслужба, Фонд держмайна, Антимонопольний комітет та інші. Почалися й нескінченні узгодження…

І все б нічого, але, схоже, чиновники самі цього паперу просто не читали - у підсумковій версії документа від феросплавников зажадали орієнтуватися на біржові ціни на їхню продукцію й не допускати втрат електроенергії. Розробники (після багатьох тижнів узгоджень) так і не завдали собі клопоту запам’ятати, що феросплави - не біржовий товар, а працювати без технологічних втрат на планеті Земля, на жаль, поки що не вміють. Причому в цьому разі втрати електроенергії виникають не у феросплавних заводів, а в обленерго - у процесі поставки електроенергії.

Потім цирк перенесли на інший рівень: виявилося, що вся юрба чиновників - це просто банальна масовка, від якої нічого не залежить. Терміново знадобилася думка ради Оптового ринку електроенергії. З’ясувалося, що зібратися шановній раді ніяк не вдається. За словами керівника Стахановського заводу феросплавів Володимира Солошенка, коли був запланований розгляд їхніх питань, то або засідання ради ОРЕ переносилося, або їхнє питання знімалося з порядку денного, або з незрозумілих причин не розглядалося.

Останнє тим більш дивно, що вже понад рік рада Енергоринку цілком офіційно контролюється однією комерційною структурою (її представник періодично одержує аж по п’ять із десяти довіреностей на голосування). Вона ж контролює й увесь експорт електроенергії та навіть її постачальників на феросплавні заводи.

У Запоріжжі з обленерго, що їй тепер належить, майже два роки вирішувалася доля заводської електропідстанції (під час приватизації її передали обленерго). Торік через це чималу частину виробничих потужностей підприємства перевели на дорожчий клас напруги.

Удар по виробництву був страшний - завод був змушений різко зменшити випуск феросплавів, скоротити людей. При цьому підстанція залишилася без роботи й увесь минулий і нинішній рік стояла. А заводу пропонували… побудувати нову. Тільки в жовтні цей театр абсурду закінчився: станцію, що простоює, нарешті продали заводу.

Ну а чиновницький «пінг-понг» тривав. Приміром, Нацкомісія, що здійснює державне регулювання в електроенергетиці та встановлює тарифи, заявляла, що їй важко знижувати ціну, бо різницю доведеться перекладати на інших користувачів, і вимагала рішення ради Оптового ринку. Цікаво, що навесні вона ж із похвальною швидкістю вирішила питання про експорт електроенергії та ціну на неї. А от із тарифом для феросплавників питання відразу наглухо зависло.

До речі, феросплавні заводи погоджуються купувати електроенергію на кордоні та оплачувати її транспортування в Запоріжжя або Стаханов. Це не анекдот, це в нас така прогресивна модель ринку. Але й цього чиновники не дозволили робити.

Прочекавши всю осінь і не витримавши наростаючих збитків, на початку грудня заводи зупинилися. У результаті маємо замість однієї проблеми дві - і зниження відрахувань до бюджетів усіх рівнів (бо заводи не працюють), і соціальну напруженість. Адже обидва підприємства містоутворюючі. Приміром, за 11 місяців поточного року ЗЗФ заплатив лише до місцевого бюджету 165,1 млн. грн.

Намагаючись нагадати про проблему, заводчани навіть пікетували Кабмін. Утім, директор Української асоціації виробників феросплавів Сергій Кудрявцев зазначив: «Чиновники на своїх робочих місцях почали захищати інтереси роботодавця. Тільки, схоже, для декого це виявилася зовсім не держава. Тож із початкового проекту цієї постанови, розробленої у відповідь на розпорядження президента України, загадково зник механізм її реалізації».

Розуміючи, що рішення глави держави банально саботується, ЗЗФ подав позов до Окружного адміністративного суду Києва на НКРЕ, вимагаючи виконати доручення президента України та постанову уряду, які наказують комісії надати заводу економічно обґрунтовані тарифи на електроенергію.

Повторимося: від чиновників у судовому порядку вимагають… виконати рішення глави держави! Голова правління ЗЗФ Павло Кравченко зауважив: «Ми намагаємося захистити президента і Кабінет міністрів». І саме НКРЕ як державний регулятор мала би простежити за ситуацією й не дати «Енергоринку» заблокувати доручення президента і постанову Кабміну.

Феросплавники воюють не тільки за себе. Адже постанова стосується всіх високоенергоємних металургійних підприємств із високою часткою в собівартості витрат на електроенергію.

Уже давно назріло й питання про виділення їх в окремий клас споживачів, що повністю відповідає світовій практиці: у переважній більшості країн зазвичай класів напруги не два, як у нас, а десять і більше. Та й ситуація, коли при передачі електроенергії ціна її зростає на 300%, що відбувається на Нікопольському феросплавному, зустрічається вкрай рідко.

Поки «государеві люди» відбиваються, заводи стоять. Їхні працівники одержують тільки дві третини ставки й навряд чи зможуть похвалитися чудовим передноворічним настроєм. Для них реальний «кінець світу» вже настав. І на скільки він затягнеться - неясно. Уже зрозуміло, що питання вирішиться не 2012-го. Нагадаємо: у Запорізькій області вже втратили роботу майже 18 тис. металургів. Невже цього мало?

Тим часом повторний запуск підприємств - це величезні гроші, багато десятків мільйонів гривень. Щоб не допустити екологічної катастрофи, на ЗЗФ нині підтримують у робочому режимі одну піч. Люди відчувають відповідальність за свою країну. І, схоже, явно краще, ніж ті, хто має це робити за посадою.

Нині заводчани знову звернулися до президента - а раптом це допоможе?