Давно минула епоха китайських імператорів. Сучасні керманичі держав, на відміну від правителя Піднебесної Цинь Шихуанді (ІІІ ст. до Р.Х.), уже не вживають екстрактів із ртуттю, сподіваючись знайти порятунок від старості і смерті. Еліксиру вічної молодості не знайдено й досі. Зате на Заході України, в Івано-Франківську, міська влада, за підтримки «географічного та історичного факторів», винайшла еліксир інвестиційної привабливості обласного центру. І зробила це тоді, коли Україна загалом не є привабливою для великих капіталовкладень. Нещодавно місцеву «цілющу речовину» презентували на Міжнародному інвестиційно-економічному форумі «Партнерство та перспектива».
Представники муніципалітетів польських міст, зокрема Любліна і Свідніци - побратимів Івано-Франківська, детально розповіли учасникам зібрання, як місцева влада сусідньої держави облаштовує промислово-виробничі зони для інвесторів, підводячи туди інженерні мережі та будуючи дороги. Приємно вразив досвід міста Свідніци із 60 тисячами жителів. Сюди прийшло більше десятка компаній зі світовими брендами - «Краузе», «Пальмолів», «Електролюкс» та ін. А орган місцевого самоврядування вклав великі кошти в будівництво аквапарку, виробництво синенергії, розвиток парків з фортифікаційними спорудами.
Проте польські, румунські та німецькі гості переконалися, що Івано-Франківськ в останні роки зробив не гірший інвестиційний прорив. Результат - окрім українських, в економіку міста залучено великий обсяг інвестицій іноземних - 263 млн. дол., з них 132,3 млн. дол. - лише цього року. Зарубіжні кошти працюють у 205 підприємствах. Недарма відоме агентство Standard & Poor’s присвоїло Івано-Франківську кредитний рейтинг «позитивний». Тішить, що понад 80% іноземних інвестицій спрямовані саме у промисловість, а не в торгівлю чи посередницькі послуги, як це сталося в сусідніх областях. Суми залученого іноземного капіталу різняться між собою - від 19 млн. євро, які шведська компанія «Електролюкс» витратила на придбання заводу з виробництва пральних машин та закупівлю нових матеріалів для виробництва, - до 500 тис. євро, які американська фірма «Делфі» з івано-франківським ДП «ВО «Карпати» спрямувала на випуск електрообладнання для європейських автомобілів. А мета такого зібрання ділових людей, чиновників, дипломатів, за визначенням міського голови Івано-Франківська Віктора Анушкевичуса, «надати економіці міста ще більшої динаміки розвитку».
У чому ж еліксир інвестиційної привабливості без п’яти хвилин 350-річного Станіславова?
Плече йому підставила історія. В радянський час Івано-Франківськ був закритим військовим містом. Тут діяли п’ять заводів промислово-оборонного комплексу, які у 1990-х перестали працювати. Залишився тільки один. Навіть тепер довкола десятки вільних виробничих площ і земельних ділянок з комунікаціями - саме те, що потрібно для ведення бізнесу. А три роки тому за кошти міського бюджету в промислово-інвестиційну зону додатково підвели частину газопроводу, каналізацію, лінії електропередачі та збудували трансформаторну підстанцію. Інвестори, приходьте. І вони почули. В Івано-Франківськ прийшли відомі у світі компанії - американська «Тайко Електронікс» (виробництво кабелів для японських автомобілів) та шведська фірма «Елекролюкс» (побутова техніка). У підготовленій промисловій зоні розгорнули діяльність не тільки іноземці. ВАТ «Пресмаш» випускає машини для виробництва брикетів - із тирси, соломи, лузги соняшникового насіння. ПП «Гирич» переробляє пластмасу і побутові відходи на дизельне пальне, дахове покриття та тротуарну плитку.
Івано-Франківськ здобув добре реноме в Україні та за її межами ще й такими нетрадиційними виробами, як конверти, листівки, пакети (ТОВ «Куверт-Україна»), дитячі іграшки (ТОВ «Інтеграл»), та басейнами (компанія «С.В.Я»).
Поза сумнівом, широку зелену вулицю для інвесторів відкрила міська влада. Івано-Франківськ став одним з перших міст України, де діє центр надання адміністративних послуг. Він об’єднав торгово-реєстраційну палату і дозвільний центр. Зареєструвати фірму можна впродовж одного дня, а всі дозволи - до тижня. Начальник управління економічного та інтеграційного розвитку міськвиконкому Богдан Білик переконує мене, що інвестор, який висловив бажання придбати чи отримати в оренду земельну ділянку в промисловій зоні, може протягом кількох місяців пройти процедуру аукціону та оформити землевідведення.
Ще одна приємна новина для бізнесу - створення центру обслуговування платників податків при ДПА, де все зосереджено в одному місці - консультації, видача податкових дозвільних документів, приймання звітності в усіх СПД за один день.
Інвесторів, які хочуть постійно працювати в Україні, Івано-Франківськ приваблює ще й як місто науки і освіти. Вони знають, що Прикарпатський національний університет імені В.Стефаника розробляє нові матеріали та захисні покриття для металів і сплавів, які потрібні серійному виробництву. Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу відомий нафтогазовими технологіями, дослідженнями у сфері екологічної безпеки. Цей виш став ще й цінною «кузнею кадрів». Його випускники - електротехніки, газозварювальники, механіки, конструктори - користуються попитом в іноземних компаній. Фактор місцевої дешевої робочої сили перестає бути для них вирішальним. Адже середні зарплати у 2500-4000 грн. на місяць - аж ніяк не жалюгідні.
А ось - несподіванка форуму. Генеральний директор ТОВ «Сен-Гобен будівельна продукція Україна» (дочка славної французької компанії «Сен-Гобен») Микола Троїцький заявив, що очолюване ним підприємство уже розробляє кар’єр гіпсового каменю і до 2015 року має збудувати біля Івано-Франківська великий завод з виробництва гіпсокартонних плит.
Змагання за розміщення капіталів, ринки робочої сили Івано-Франківськ виграв. Чи зможуть звестися на ноги, розвинувши свою економіку, інфраструктуру та поліпшивши життя мешканців ті міста й містечка України, які цю боротьбу програли? Запитання поки що залишається без відповіді.