Що постійно тішило українців, навіть за часів особливих негараздів і аж надто вже тривалої земельної реформи, то це прискорений розвиток рослинництва. Особливо - нарощування обсягів виробництва зернових і олійних культур.
І хоча це відбувалося на шкоду іншим галузям, а найбільше тваринництву, такі підходи сприяли перетворенню України на одного зі світових лідерів експорту зернових культур і соняшникової олії. Сприяли цьому і на подив хороші погодні умови, які дозволяли на тривалий час забути, що значна частина території країни перебуває в зоні ризикованого землеробства. А це у поєднанні з незавершеною земельною реформою, різким скороченням поливного землеробства, тривалим вирішенням багатьох інших питань уже само по собі створює загрозу продовольчій безпеці країни. Схоже, що до рослинницької стабільності нестабільної в цілому країни звикли і наші торговельні партнери, які із завидною постійністю щорічно імпортують з України не менш як 40 млн т зерна. Що становить ні багато ні мало приблизно дві третини від виробленого. Але в новому маркетинговому році, що розпочався з 1 липня, у зв'язку з несприятливим збігом обставин, звична стабільність може дати збій. І будуть потрібні зважені рішення, щоб не підвести торговельних партнерів і водночас не перестаратися у вивезенні зерна, в якому дедалі більше зростає потреба на внутрішньому ринку.
Скромні намолоти експорту не завада
Цьогорічні жнива почалася на півмісяця раніше, ніж звичайно, а це говорить про те, що значна частина ранніх зернових підгоріла, втративши вагу і якість, і це не могло не позначитися і на валовому зборі, і на обсязі експорту зерна. Перші намолоти не потішили ні аграріїв, ні трейдерів. Через незвично ранній початок жнив до середини липня вдалося зібрати ранні зернові лише з третини площ. Та й урожай виявився нижчим за прогнозований, склавши в середньому 29,8 ц/га. У Запорізькій області, де посуха виявилася найсильнішою, середня врожайність ранніх зернових знизилася до 22,4 ц/га.
Загальний рівень врожайності з просуванням жнив на північ зростає, але експерти вважають, що приріст не такий значний, щоб вирощених ранніх зернових, особливо пшениці, вистачило і для внутрішнього споживання, і для виконання високих експортних зобов'язань трейдерів. На відміну від минулих років, доведеться більш відповідально обирати пріоритети використання зерна, причому з урахуванням того, що експорт зерна попереднього маркетингового року відбувався не зовсім вдало. З вересня 2017-го по травень 2018 року експорт кукурудзи з України порівняно з попереднім маркетинговим роком, за даними "УкрАгроКонсалтингу", знизився на 17% - з 18,2 млн т до 15 млн. Надії виправити ситуацію з експортом зерна пов'язують з новим урожаєм кукурудзи. Однак через нестійку погоду прогнози на врожай цієї культури теж змінюються, і не завжди в кращий бік.
Прагнення наших чиновників прикрасити ситуацію давно відоме. Насторожує, що в розпал жнив у південних регіонах і при вже розгорнутому експорті тривалий час не було офіційного прогнозу збору зернових за видами культур, який дозволив би провести відповідні розрахунки, підкоригувати використання вирощеного. Сільгоспчиновники охочіше розмірковують про врожай кукурудзи, який треба ростити ще кілька місяців, ніж про пшеницю, ячмінь та інші ранні культури, які вже збирають і експортують.
Стан посівів озимини і ранніх зернових та їхній вплив на валовий збір і експорт зерна визначали ще наприкінці квітня. При тому, що травнева посуха була ще попереду, а показник рівня збереженості озимих посівів після зими виводили майже ідеальний - 99%, прорахунків, які загрожували зниженню зборів зерна, вже вистачало. Адже не могло не позначитися на врожаї несвоєчасне надходження міндобрив після їх подорожчання. Було відомо і про те, що в південних регіонах сільгоспсезон розпочався з дефіциту вологи в ґрунті, який локальні дощі повністю усунути не змогли. Проте прогнозований збір зерна в квітні був визначений черговим рекордним показником у 64,5 млн т зерна, що на 4% більше від збору попереднього року. Але при цьому експортний потенціал зерна було визначено з іще більшим "запасом" - в 42,6 млн т, тобто на 6% більше, ніж торік. Плюс 2% до експорту - в масштабах країни такий розрив не дрібниця, він становить майже мільйон тонн додатково "вилученого" з внутрішнього ринку і відправленого на експорт зерна.
На ситуацію оперативно зреагувала торгівля, скориставшись із нестабільності внутрішнього ринку продовольства та його проблем. У магазинах і кіосках "Київхліб" з'явилися оголошення: повідомлялося, що з 26 червня (тобто за 4 дні до початку нового маркетингового року) будуть переглянуті ціни на хліб. Попри те, що ціна хліба за час від минулого до нинішнього врожаю зросла на 20%, процес "оптимізації" цін продовжився, і не тільки в "Київхлібі". У подорожчанні м'яса всіх видів, молока дається взнаки та ж таки зернова складова. Голова Української асоціації постачальників торговельних мереж Олексій Дорошенко вважає, що до осені ціни на білий хліб, борошно, макарони можуть зрости на 20-25%.
Недобір зерна насамперед позначиться на внутрішньому ринку продовольства, який і так переживає непрості часи, якщо ще не через прямий дефіцит, то через невідповідність цін на багато продуктів із зарплатами і пенсіями більшості українців.
На відміну від минулих сезонів, заготівля зерна нині відбувається у складних умовах. Одні регіони, в основному південні і східні, потерпають через посуху, інші - західні - заливає дощами. Вже зрозуміло, що із зерном доведеться більше працювати: очищати, сушити, та й якість врожаю буде різною. Співвідношення між повноцінним продовольчим зерном і підгорілим від посухи в низці регіонів схиляється на користь останнього, кількість відходів зростає. І якщо в цих умовах не налагодити взаємообміну зерновими ресурсами між регіонами і продовжувати держпріоритетом вважати експорт зерна (при тому, що внутрішній ринок часто заповнюється тим, що залишається), то продовольча безпека може бути поставлена під реальну загрозу, особливо в регіонах, що постраждали від посухи.
Треба сказати, що в умовах, коли агрохолдинги рік у рік збільшують земельні банки для виробництва агросировини на шкоду середньому та малому агробізнесу, навіть у благополучні роки відбувається небезпечне балансування на межі невідповідності між кількістю вирощеного й експортованого.
Економіка країни вдовольняється малими витратами зерна. Для посіву, переробки на борошно і крупи, виготовлення хлібобулочних виробів, концентрованих кормів для тварин витрачають трохи більше ніж 20 млн т - третину від виробленого. Звідки ж узятися достатньому рівню виробництва і споживання м'яса, молока? Немає у світі країни, яка б так жорстко обділяла свій внутрішній ринок головним продовольчим ресурсом. Великі експортери зерна - США і ЄС - надали вельми скромні оновлені прогнози на його експорт у розпочатому з 1 липня маркетинговому році. Так, США мають намір експортувати 26 млн т, країни ЄС - 29 млн т. А Україна менш як 40 млн т не заявляє. При тому, що не виробництво й експорт, а використання зерна всередині держави - головний показник продовольчого благополуччя населення. Адже зерно - це не тільки хліб, а й молоко, м'ясо, яйця. У нашій, налаштованій на експорт агросировини країні, напевно, не випадково забуто давній, випробуваний часом, показник продовольчого благополуччя. Згідно з яким для науково обґрунтованого забезпечення харчовими продуктами, в т. ч. м'ясом і молоком, необхідно, щоб в країні на душу населення витрачалося близько тонни зерна. В Україні ж в останні роки щорічно виробляється понад 60 млн т зерна, але при цьому споживається лише третина виробленого - близько 20 млн т.
По суті, такий величезний розрив між рівнем виробництва і експортом зерна - пряма загроза продовольчій безпеці. Для країни, де чимало орних земель перебуває в зоні ризикованого землеробства, великі запаси зерна (а це передусім добре наповнений внутрішній ринок з хорошою динамікою - надійними сучасними елеваторами, терміналами і переробними підприємствами, налагодженою логістикою) не забаганка, а нагальна потреба.
Логістика для обраних
Вразливість логістики визначається найвужчим місцем у довгому ланцюжку. Навіть якщо в більшості його ланок буде все гаразд, досить однієї "слабини", щоб звести нанівець загальний результат. Віднедавна такою слабкою ланкою в зерновій логістиці стали, на додачу до розбитих автодоріг, залізничні перевезення. Характерно, що кілька останніх років загальний стан зернової логістики проявляв тенденцію до поліпшення, і на цьому сприятливому тлі прорахунки "Укрзалізниці", пов'язані із затримкою модернізації рухомого складу, не так впадали в око. Якщо 2015 року вартість доставки зерна в морпорти і його перевалки, за даними експертів Світового банку, становила 58 дол./т, то в подальшому витрати скорочувалися. 2016 року вони становили 45 дол./т, а 2017-го - 40. І хоча це далеко не найкращі показники порівняно з провідними економіками, де індекс ефективності логістики на 40% вищий, тенденція до скорочення загальних витрат вселяла надію.
Однак тенденція змінилася, і не в кращий бік - нового маркетингового сезону логістичні витрати стрімко дорожчають. Фахівці Світового банку вважають, що їх зростання в нашій країні становитиме 30-50%. Президент Української зернової асоціації Микола Горбачов під час консультацій із представниками УЗ наголосив, зокрема, на "певному падінні перевалки зернових в українських портах", як і на тому, що експорт зерна старого врожаю через недосконалу логістику затримався. Дається взнаки й невідповідність між різними логістичними потоками, що мають спільний напрямок. Скажімо, елеватори країни можуть відвантажити за день майже в десяток разів більше зерна, ніж УЗ здатна за той самий час його перевалити.
Через стратегічні прорахунки залізничного відомства у відповідальний час транспортування зерна не виявилося ні достатньої кількості вагонів-зерновозів, ні навіть тяги для них. При цьому держвідомство, яке за багато років не забезпечило розміщення замовлень на численних вітчизняних підприємствах на ремонт і виготовлення рухомого складу, розгорнуло активну діяльність, щоб перекласти на плечі сільгоспвиробників зрослі витрати на зношену транспортну інфраструктуру. Ну, а щоб заручитися підтримкою великого агробізнесу в фінансуванні поповнення рухомого складу, основний удар розроблюваних в УЗ новацій спрямували на так звані малоефективні залізничні станції, якими зазвичай користуються представники малого і середнього агробізнесу, які відправляють невеличкі партії зерна. Роботу таких станцій в інтересах формування великих партій зерна і їх прискореного перевезення вирішено було "оптимізувати". Спочатку обговорювалися радикальні заходи - закрити понад 300 таких залізничних станцій. Щоправда тимчасово, тобто тоді, коли послуги залізничників найбільше потрібні місцевим аграріям (докладніше про логістичні новації керівництва УЗ читайте в статті "Логістичний ажіотаж" - DT.UA від 8.06.2018 р.). Але після консультацій з профільними асоціаціями керівництво УЗ пообіцяло трохи зменшити розмах змін, скоротивши кількість станцій, які будуть тимчасово закриті, "тільки до 66".
Чимало представників малого й середнього агробізнесу, які довгі роки користуються послугами цих самих "малоефективних" залізничних станцій, побоюються, що їх виводять із зернової логістики аж ніяк не тимчасово. Об'єкти, які тимчасово не працюють, мають властивість швидко руйнуватися і деградувати. Вже не рідкість, коли на забутих, занедбаних залізничних станціях доходить не тільки до розкрадання складів і невеликих елеваторів, а й колій. Але ж у проштовхуваній чиновницькій новації йдеться не про окремі станції, а про існування і долю багатьох, якщо не більшості з них. Спочатку на них перестають зупинятися швидкі і денні поїзди, які поспішають у великі міста, а потім і інші. Далі - запустіння і руйнування побудованих на малих станціях складів та елеваторів.
Експерти вбачають у низці останніх рішень, що їх ухвалило керівництво УЗ, приховане підвищення тарифів на 10-40% для різних типів вантажів, зокрема зерна. Унаслідок зміни правил розрахунку строків доставки вантажів і зростання ставок за користування вагонами учасникам ринку доводиться доплачувати в середньому за кожну перевезену тонну зерна 1 дол., соняшнику - 1,8 дол. А те, що в розпал жнив і транспортування зерна на ходу змінюються правила експлуатації рухомого складу, тільки дезорієнтує сільгоспвиробників.
Такий підхід двічі небезпечний. Оскільки бізнес аграріїв середньої і малої ланки через невизначеність і додаткові логістичні витрати тріщить по всіх швах, чимало з них ризикують втратити обігові кошти, необхідні не тільки для завершення нинішнього сільгоспсезону, а й початку нового. З усіма наслідками для внутрішнього ринку.
Нинішнього сезону, чого раніше не спостерігалося, справа доходить до перекриття місцевими селянами автодоріг, якими транспортується зерно нового врожаю. Щоб розблокувати автодорогу "Городенка-Заліщики" в Івано-Франківській області, довелося терміново проводити виїзну колегію місцевої РДА. Селяни пропустили зерновози тільки тоді, коли було вжито заходи для поліпшення стану розбитої вулиці і забезпечення безпеки руху.
***
Цей маркетинговий рік усе ж таки має певний плюс. Спостережливі експерти зазначають, що світові ціни на продовольчу пшеницю цьогорічного врожаю мають явну тенденцію до прискореного зростання. За останні тижні ціна її продажу зросла на 12,5%, тобто за тонну продовольчої пшениці платять у середньому на 25 дол. більше. Створюється можливість переломити негативну тенденцію, характерну для останніх кількох років, коли обсяги експорту зерна з України зростають, а доходи скорочуються. Але зі зростанням можливостей зростає і загроза. Підвищення світових цін на продовольчу пшеницю може стати непереборною спокусою для того, щоб відправити на експорт більше високоякісного зерна на шкоду продовольчій безпеці країни.