«Вітчизняна економіка стає залежною від імпортної картонної упаковки...» — повідомили рік тому головні вітчизняні інформагентства. Тільки 2005 року в Україну було імпортовано близько 60 тис. тонн картону тарного й паперу для гофрування, що відповідає 14% вітчизняного виробництва цих матеріалів. Головна причина наростаючого дисбалансу між споживанням і виробництвом гофротари — брак виробничих потужностей і сировини: целюлози та макулатури.
Через рік ситуація не поліпшилася. Аналізуючи офіційні результати зовнішньоекономічної діяльності України за 2006 рік, інформаційно-аналітичне агентство «Статінформконсалтинг» віднесло папір і картон до позицій, які за обсягами ввезення становлять основу товарного імпорту країни. Їх частка в структурі імпорту з Європи — 4,4%, у світовому масштабі — 2,5%.
Чи не час припинити смітити валютою й належним чином налагодити бодай збирання макулатури, якщо держава й муніципалітети не можуть організувати повноцінне роздільне збирання основних вторинних ресурсів. Без використання цього резерву подальший розвиток виробництва, за який виступають у високих кабінетах, потребує ще більше дорогої, зокрема й імпортної, сировини. Та й мито на імпорт сучасного технологічного устаткування, потрібного для модернізації виробничих потужностей, поки що ніхто не переглядав. А це, погодьтеся, тупикова тенденція...
За збирання вторсировини доплачують?
За даними об’єднання «Укрвторма», 2006 року було зібрано всього близько 600 тис. тонн із 1,5 млн. тонн (40%) річних ресурсів макулатури. Тоді як у світі річний обсяг переробки макулатури досяг 80—90% від наявних запасів. Зокрема дані Європейської конфедерації виробників паперу (CEPI) свідчать, що при річних запасах макулатури, оцінюваних у 230—260 млн. тонн, 2006 року світове збирання досягло 200 млн. тонн. На захист українських збиральників вторсировини слід сказати, що вони працюють, не маючи преференцій, якими користуються їхні колеги за кордоном. Вони ведуть свою санітарну діяльність нарівні з тими суб’єктами господарської діяльності, які це сміття виробляють. Але ж не секрет, що в цивілізованих країнах за збирання вторсировини доплачують.
Що ж стоїть за однією тонною макулатури, використаною у виробництві? Це еквівалентно порятунку від вирубування від 6 до 17 дорослих дерев, які дають 4—5 м3 деревини. За один рік, приміром, тільки Рубежанський картонно-тарний комбінат (Луганська обл.) за рахунок застосування сучасних технологій переробки макулатури сприяв збереженню понад мільйона дерев. Для виробництва гофротари й упаковки замість використання 700 тис. м3 деревини комбінат торік завіз і переробив на своїх потужностях 150 тис. тонн макулатури, а це четверта частина всієї зібраної макулатури в Україні.
Парадоксально, але факт: у нас у країні за збирання такої потрібної сировини суб’єктам господарської діяльності не тільки не доплачують, але вимагають від них одержання ліцензії на право займатися цим видом діяльності...
Технології перетворення Попелюшки
Правда, для перетворення макулатури на папір або пакувальний гофрокартон, та ще й при мінімальному використанні води, будуть потрібні сучасні технології й устаткування, яке в Україні не виробляється. Коли ми поцікавилися в генерального директора Рубежанського КТК Геннадія Мініна, скільки коштує дбайливе ставлення до навколишнього середовища в процесі виробництва, у відповідь почули: «За останні 12 років у розвиток підприємства було вкладено понад 300 млн. грн. інвестиційних ресурсів. 2006 року проведено модернізацію папероробної машини, яка подвоїла її продуктивність. На підприємстві триває підготовка до будівництва нового технологічного комплексу переробки макулатури зі встановленням папероробної машини загальною продуктивністю 120 тис. тонн на рік. Встановлене обладнання забезпечує очищення води до показників, які дозволяють її подальше використання в технологічному процесі, що дає змогу не збільшувати витрати річкової води. У результаті зростання обсягів виробництва практично не вплинуло на обсяги водоспоживання».
Переробка повторної волокнистої сировини з одержанням макулатурної маси являє собою високотехнологічний і перспективний напрям виробничої діяльності. А одержувана в такий спосіб макулатурна маса за всіма показниками конкурентоспроможна для виробництва паперу й картону. На комбінаті в Рубіжному з неї роблять папір, картон, гофрокартон за технологічними процесами, які відповідають міжнародним вимогам стандарту ISO-9001. Отримані у такий спосіб картон і гофрокартон здатні забезпечити потрібні споживчі властивості: високу міцність, низьку вагу, сучасний дизайн. Споживачами екологічно чистої тари й упаковки, зробленої з них, є підприємства харчової промисловості. Адже картонна продукція Рубіжанського КТК становить близько 30% українського ринку. Чверть усього виробленого комбінатом йде на експорт.
* * *
Поза сумнівом, резерви для розширення виробництва в країні є. Треба тільки налагодити оборот сировинних ресурсів, а не закопувати їх на полігонах і смітниках, які вже тепер перевищують площу 260 тис. га (4% території країни). Причому з 28 млрд. тонн промислових відходів папір і картон становлять третину й могли б уже тепер приносити прибуток, замість того щоб псувати довкілля. Підмогою у розв’язанні цієї проблеми могли б стати лібералізація ліцензування збирання вторсировини і спеціалізований закон «Про упаковку й відходи упаковки», проект якого вже не один рік гуляє коридорами Верховної Ради. За умови, звичайно, що належне збирання вторсировини буде доповнене державною підтримкою технічного переозброєння підприємств.
Коментар
З особистого досвіду
Геннадій Мінін,
генеральний директор
Рубіжанського картонно-тарного комбінату:
— Сучасні технології дозволяють до п’яти разів перетворювати макулатуру на папір або картон і навпаки. Не тільки паперова упаковка екологічно чиста, але й сучасний техпроцес відновлення паперу з макулатури не завдає шкоди навколишньому середовищу. Держава має створювати умови, за яких не засмічувалися б поля й водні басейни. Для цього треба надати певні переваги тим суб’єктам господарської діяльності, які збирають вторсировину й віддають її на переробку. На Заході компанії-збиральники вторсировини мають пільги, їм виплачують екологічні кошти. Так, у країнах Балтії їм доплачують 3—5 доларів за кожну тонну заготовленої макулатури. Це хоч і невеличкий, але стимул.
Для переробки вторсировини без шкоди для природи й випуску з неї якісної упаковки потрібні сучасне устаткування й технології. Найчастіше й те, й друге доводиться завозити через кордон, тому що в Україні взяти ніде. Отже, підприємства змушені попередньо сплачувати саме придбання, ПДВ й імпортне мито. Мито під час ввезення устаткування становить 5%. При імпорті спеціального кабелю самого тільки мита треба заплатити 20%.
Парадокс, але з 2005 року в нас увізні мита на споживчі товари нижчі, ніж на обладнання, на якому ці товари можна виготовити. Природно, за такої державної політики технічне переозброєння промисловості високими темпами не вирізняється. З цієї причини імпорт паперу й картону посідає вагому частку в структурі зовнішньоекономічної діяльності країни. Між іншим, Росія, щоб залучити інвестиції, звільнила від ПДВ і ввізного мита імпортне устаткування, потрібне для структурної перебудови економіки...