До вас давно не приходив пожежник, тому що сьогодні - це збитий льотчик. Але тримайтеся, на вас чекає щось новеньке: чиновники дозволятимуть або заборонятимуть роботу бізнесу, виходячи з ... його "впливу на довкілля". У цивілізованому світі модно дбати про здоров'я трудящих, забороняти шкідливі виробництва, вимагати зменшення шкідливих викидів тощо. Але в нас чомусь укотре гарна західна ідея перетворюється на свою протилежність…
Ідеться про доопрацьований комітетом Верховної Ради України з питань екологічної політики проект закону "Про оцінку впливу на довкілля" (№2009 а-д). Попри те що раніше цей проект уже був ветований президентом України, зокрема через наявність у ньому корупційних норм, автори законопроекту відмовилися усувати відповідні норми, обґрунтовуючи це необхідністю оперативно ухвалити законопроект. Хороша причина? Ну не маємо ми часу усунути корупцію з закону, ми дуже спізнюємося. Питання: а куди спізнюємося? Адже дурнішого аргументу на користь неусунення корупції з законодавства чути просто не доводилося.
Отже, згідно з вимогами проекту провадження планової діяльності, яка потрапить під вимоги цього закону, можливе тільки після оцінки впливу на довкілля. Простіше кажучи: ви не можете працювати, як працювали (тобто виробляти й продавати продукцію), поки не буде виконана ця сама оцінка впливу на довкілля. А от висновок щодо оцінки впливу на довкілля видаватиметься уповноваженим органом, виходячи з "величини й масштабу впливу, характеру, інтенсивності й складності, ймовірності, тривалості частоти й невідворотності впливу". Тобто цим висновком визначатиметься допустимість або неприпустимість провадження планової діяльності, що прямо суперечить ст.41(?) Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності".
При цьому ні самих гранично допустимих значень відповідних показників, ні методики їх вимірювання проект закону не встановлює. Інакше кажучи, законопроект описує лише, які параметри мають аналізуватися, а визначення гранично допустимих значень таких параметрів і порядок їх зміни залишає повністю на розсуд контролюючого органу: сам оцінюю, сам вирішую… ну, майже як пожежники у зовсім недавні часи.
Зрозуміло, що відсутність чітко визначених підстав для ухвалення такого рішення створює величезні ризики для провадження господарської діяльності, бо позбавляє бізнес можливості передбачити, допустимо чи неприпустимо впливатиме діяльність відповідного об'єкта на довкілля. Також це створює ґрунт для екологічного рейдерства, нечесної конкурентної боротьби і корупції. Так, наприклад, уповноважений орган зможе заблокувати провадження суб'єктом планованої діяльності на підставі ймовірності частоти впливу, при цьому механізм розрахунків такої ймовірності буде доведений до відома суб'єкта господарювання тільки після одержання відмови. Також тільки після одержання відмови стане відомо, яке саме значення частоти впливу, на думку контролюючого органу, є допустимим, а яке - ні. Більше того, при аналогічній оцінці об'єкта іншого суб'єкта господарювання контролюючий орган зможе застосувати як інший метод розрахунків частоти впливу, так і інші гранично допустимі значення його частоти. Хіба ж це не вибіркове право?
Раніше автори законопроекту заявляли, що прописати в законі чіткі й об'єктивні критерії ухвалення рішення про допустимість/неприпустимість впливу на довкілля неможливо. Крім того, на їхню думку, закріплення у проекті норм, згідно з якими уповноважений орган повинен належно обґрунтувати рішення про неприйнятність планованої діяльності, нівелює корупційну складову. Чому в таке обґрунтування важко повірити? Ми чудово знаємо, як наші уповноважені органи вміють писати відписки й усілякі відмови.
Погано те, що критеріїв, які дозволили б оцінити, чи справді таке рішення є належно обґрунтованим, у законопроекті немає. Немає також і посилання на те, що такі критерії будуть встановлені в майбутньому відповідним положенням Кабінету міністрів. Це переконує фахівців у тому, що критерії будуть довільними і залежатимуть від якогось "переговорного процесу", простіше кажучи - цілком корумповані.
Важливо розуміти, що надання можливості уповноваженому органу самостійно встановлювати критерії ухвалення рішень про допустимість/неприпустимість планованої діяльності не тільки є корупційною складовою законопроекту, а й суперечить принципу правової визначеності, яка передбачає забезпечення однакової правозастосовної практики. Більше того, твердження авторів проекту, що встановити в законі чіткі критерії ухвалення рішень неможливо, породжує логічне запитання: яким чином чиновники, не маючи чітких кількісних критеріїв для ухвалення рішень, зможуть забезпечити єдність практики правозастосування положень цього закону по всій країні? У результаті, надані цим законом повноваження цілком можуть використовуватися для блокування діяльності підприємств і одержання неправомірної вигоди, тобто для корупції.
Хто підпаде під дію цього закону в разі його ухвалення?
Виглядає так, що малий бізнес нецікавий, до "великого" вони самі побояться підходити, а от середній - ласкаво просимо. Сюди входять, наприклад, фармацевти (медспирт, до речі, теж медпрепарат), виробництво лаків, фарб, пігментів, добрив, СТО, автозаправки, яхт-стоянки, готельні комплекси від 50 номерів, гольф-клуби від
3 га, харчова промисловість (наприклад, "молочка" від 3 т на добу підпадає під дію цього законопроекту), будівництво доріг, аграрії всіх видів і т.д.
Ні, ну скажіть: яка шкода екології від гольф-поля? Чи шкода тут ні до чого, головне, що гроші мають?
Чи є перспективи ухвалення законопроекту?
5 квітня 2017 року, у зв'язку з низкою зауважень до проекту, озвучених народними депутатами України та представниками адміністрації президента, комітет з питань екологічної політики вирішив рекомендувати Верховній Раді ухвалити його за основу і доопрацювати до другого читання. Однак надалі комітет вирішив повторно розглянути проект і (незважаючи на наявність у ньому корупційних норм) уже 12 квітня рекомендував ухвалити цей проект у цілому як закон.
На жаль, поки готувалася ця стаття, 23 травня народні депутати оперативно проголосували за ухвалення законопроекту в цілому як закону з "техніко-юридичним доопрацюванням". При цьому на сьогодні остаточної редакції тексту закону немає. Знову депутати в терміновому порядку проголосували самі не знають, за що. Боюся, що на запитання "навіщо?" відповіді не буде…
Цей закон містить істотну загрозу для підприємницької діяльності в Україні. Звичайно, його ухвалення активно лобіюють деякі народні депутати. І якщо бізнес не хоче "нових пожежників", то він повинен боротися з такою дурістю і звернутися до президента з пропозицією знову ветувати це "свято життя".
На завершення хочеться запитати: чому нові ініціативи Ради спрямовані не на дерегуляцію, а зовсім навпаки? Коли ж, нарешті, у парламенті пропонуватиметься реальна дерегуляція? Коли ж ми почнемо переписувати закон за законом, щоб звідусіль прибрати узаконену корупцію, яка так заважає нашому бізнесу? Невже ми здатні тільки на корупцію і заборони?