UA / RU
Підтримати ZN.ua

ДІЛО ТЮТЮНОМ ПАХНЕ АБО ВТРАЧЕНІ МІЛЬЙОНИ

«Міністерство охорони здоров’я попереджає: куріння небезпечне для вашого здоров’я» — доказ, звісно, переконливий...

Автор: Володимир Овдін

«Міністерство охорони здоров’я попереджає: куріння небезпечне для вашого здоров’я» — доказ, звісно, переконливий. Однак Україна посідає одне з провідних місць у світі (за даними деяких ЗМІ, друге) за кількістю курців. Свідчення тому — три відсотки надходжень у держбюджет, які складаються з податків на прибуток від продажу сигарет. А могло бути значно більше.

Тим часом тютюн в українських сигаретах практично весь імпортний. Хоча в Україні цілком можна вирощувати власний, який мало чим різниться за якістю від закордонного. Можливо, тому закарпатський тютюн ще двадцять років тому скуповувався тютюновими підприємствами Угорщини, Молдови(!) та Росії.

Так, вирощені в Закарпатті сорти мають високий (3,5%) вміст нікотину. Завдяки кліматичним умовам ця рослина «вимахує» до двох метрів, розмір листя сягає 75—80 на 30—35 сантиметрів. Крім того, спеціалісти лабораторії тютюну Закарпатського інституту агропромислового виробництва селекційним шляхом отримали готовий напівароматичний тип сировини. Закарпатські вчені змогли вивести навіть нові сорти, котрі при купажуванні заміняють тютюн трьох—чотирьох інших видів.

За настільки очевидних переваг і низької витратності виробництва порівняно з імпортною сировиною (приблизно на 35—40%) відбувається тотальне зниження обсягів посівних площ під тютюнові культури. Якщо за Радянського Союзу в Закарпатті тютюн вирощували на 5 тисячах гектарів, то тепер площі посіву вимірюються кількома сотнями га. 2002 року засіяли 200, нинішнього — усього 89. Причин як об’єктивних, так і суб’єктивних кілька.

На думку начальника відділу рослинництва головного управління сільського господарства і продовольства Закарпатської облдержадміністрації Василя Ковача, головні причини спаду — низькі закупівельні ціни і відсутність в області власної тютюнової фабрики.

Дійсно, витрати на один кілограм сухого тютюну становили 2002 року 9 грн. гривень, а платили за перший сорт 4,65 грн., за другий — 4,0—5, третій — 2,80, за четвертий — взагалі одну гривню за кілограм. Собівартість можна, звісно, зменшити, якщо збирати не менш як 12 центнерів із гектара, а відповідно до нових стандартів тютюнових компаній, не менш як 14 ц/га. Торік же середня врожайність тютюну в Закарпатті становила 11,8 ц/га. До речі, за перебудови сімейні підряди в Берегівському районі отримували врожай до 25 центнерів. Зараз подібне просто неможливе через відсутність... робочої сили.

За словами відповідального секретаря Всеукраїнської асоціації тютюновиробників Олени Савіної, 1998 року вартість одного трудодня на тютюнових плантаціях становила 3—5 грн. Зараз — 25. Однак бажаючих їх заробити немає, оскільки працездатне населення області, приблизно п’ята частина, подалося на заробітки за кордон.

— Тому, — вважає Олена Іванівна, — у структурі собівартості тютюну зарплата становить 68—70%. І малі фермери віддають перевагу спрощеному варіанту: здають усю зібрану продукцію заготівнику по одній ціні, не турбуючись про сортування і ферментацію. Торік оптом продавали по ціні 3 грн. за кілограм.

Великі господарства, що зібрали пристойний врожай, поки до послуг посередників не вдаються, а самі відвозять вирощений тютюн на заводи. Останнім часом — на Тернопільщину, оскільки власний, Берегівський завод трансформувався в заготівника і тютюн уже не ферментує.

Настільки гнітюче становище намагається виправити Українська асоціація тютюновиробників. Посилаючись на одновідсоткове відрахування з податку на продажу алкогольних напоїв, що йде на розвиток виноградарства і садівництва, «тютюнники» спробували домогтися аналогічного збільшення фінансування. Не вийшло. Проти виступили тютюнові компанії, котрі побоюються підвищення цін на власну продукцію. Не пройшла і пропозиція про збільшення ввізного мита на тютюн.

Після тривалих безрезультатних спроб поліпшити ситуацію українські тютюновиробники виступили з ініціативою про створення Міжнародної асоціації. Мовляв, гуртом і батька легше бити.

Що це дасть, покаже час. Хоча привід для оптимізму є. Принаймні 2004 року планується засіяти 500 гектарів. Саме на таку площу розраховані вже створені в Закарпатському інституті агропромислового виробництва запаси насіння тютюну високопродуктивних сортів. Одночасно вчені інституту пропонують налагодити в області випуск незвичних для вітчизняних курців сигар і сигарил. Схоже, цей проект залишиться на папері, оскільки інвесторів, навіть на горизонті, не видно. Хіба що вітчизняний...