Місцева влада Тернопільщини на всі лади запевняє, що туризм і рекреація - пріоритетні напрями економіки області. На підтвердження цієї пріоритетності нове керівництво облдержадміністрації, очолюване Степаном Барною, з 2015 р. запровадило свята замків (а фактично - замків і палаців), які з травня по жовтень відбуваються кожних два тижні.
Мета сумнівів не викликає - популяризація культурної спадщини, апеляція до центральної та місцевих влад, міжнародних донорів і приватних інвесторів: виділяйте кошти на реставрацію чи хоча б консервацію архітектурних пам'яток. Бо замків і палаців, збережених у різному стані, на території області налічується аж 34. Такою кількістю не може похвалитися жоден інший регіон. Бренд "Замки Тернопілля" відомий в усій Україні, і його просування передбачене у програмі розвитку туризму на 2016-2020 рр.
Але повернення замків до життя відбувається по-різному. Деякі з них, як, наприклад, Збаразький і Вишневецький палацо-замкові комплекси, активно реставруються зовні, а також відновлюються їх інтер'єри - за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів і посольського фонду США. Ще майже десяток замків - Микулинецький, Теребовлянський, Язловецький, Чортківський, Скала-Подільський, Золотопотіцький, Бережанський - ремонтуються частково, і розчищаються їхні підземелля. На Коропецькому мисливському палаці графа Бадені, з ініціативи його власника - обласної ради, - було проведено протиаварійні роботи, що зупинило подальше руйнування пам'ятки. Проте з окремими замками кояться дивні перетворення. Місцеві чиновники крутяться, як вужі на сковорідці, вигадуючи різні схеми, щоб коли не самим, то допомогти приватному бізнесу прибрати до рук об'єкти культурної спадщини. А ось - яскрава ілюстрація нечистої, з погляду права, зміни їх власників.
У 2001 р. тодішній перший заступник голови Тернопільської облдержадміністрації Анатолій Жукінський своїм розпорядженням передав руїни палацу XVII-XIX ст., костелу XVII ст. і недобудованої ГЕС у мальовничому селі Нирків Заліщицького району у власність Тернопільської єпархії УАПЦ. Як на мене, це була дія з прихованими ознаками корупції. Бо керівництво облдержадміністрації не переймалося пошуком варіантів, як краще використовувати ті архітектурні об'єкти з туристичною метою, не оголошувало інвестиційних конкурсів. Як свого часу мені розповів тодішній глава УАПЦ митрополит Київський і всієї України Мефодій (Кудряков), Автокефальна церква хотіла отримати в оренду 70-гектарну ділянку для побудови та обслуговування монастиря і облаштування відпочинкової зони. Адже поруч містяться згадані архітектурні пам'ятки та 16-метровий Джуринський водоспад із трьома каскадами, куди приїжджають туристи. Далекосяжний задум. Але, як на зло, ця земельна ділянка розміщувалася на території сільської ради, проте за межами населеного пункту, і нею розпоряджалася райдержадміністрація.
Неважко здогадатися, що посадовці Заліщицької райдержадміністрації землю церкві в оренду не надали і розпоряджалися нею самі. Найняті райдержадміністрацією люди брали гроші за в'їзд машин на відпочинкову територію. Але є великі сумніви, що хтось контролював, куди прямувала і на які потреби використовувалася виручка від продажу "дозволів на відпочинок".
У 2003-му і 2007-му роках Кабмін у рамках державної програми збереження та реставрації об'єктів культурної спадщини виділяв, відповідно, 1 і 3 млн грн для реставрації палацу, але церква не могла ними розпоряджатися, бо не мала у власності чи в оренді земельної ділянки. Кошти повернулися у держбюджет.
Згадані пам'ятки й далі перебували в жалюгідному стані і продовжували руйнуватися. Дійшло до того, що у квітні 2013 р. за загадкових обставин розкололася навпіл одна з веж палацу. Сталося це вночі. Не виключено, що хтось із впливових бізнесменів чи можновладців, пов'язаних із бізнесом, мав особливий інтерес до земельної ділянки у привабливому місці.
Тема відновлення палацу в Ниркові ожила аж наприкінці 2015 р., після смерті митрополита УАПЦ Мефодія (Кудрякова). Тернопільська єпархія УАПЦ на той час акумулювала трохи грошей на будівництво монастиря. У 2016 р. депутати Заліщицької районної ради двома рішеннями вилучили із земельної ділянки, яка перебуває у власності райради, 0,15 га і 0,23 га на користь єпархії - для обслуговування будівлі костелу та руїн палацу і проведення відновлювальних робіт.
Відтак у вересні 2016 р. Тернопільська єпархія УАПЦ і приватна особа -Ольга Кузан - створили ТОВ "Джуринфортеця". Його статутний фонд сформували порівну - 50х50. Церква зробила внесок до статутного фонду у вигляді… руїн палацу, що їх незалежний експерт оцінив у 382,5 тис. грн. Та через місяць Тернопільська єпархія УАПЦ в особі архієпископа Тернопільського і Подільського Мстислава (Гука) виходить зі складу учасників ТОВ. Палац залишається на балансі з подальшою передачею у власність згаданого товариства, а особам у рясі виплачують вартість палацу - 382 тис. грн. Одне слово, палац, у результаті оборудки, має всі шанси остаточно перекочувати до приватних рук. У листопаді 2017-го слідче управління Головного управління Національної поліції в області відкрило кримінальне провадження №12017210010003614 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 Кримінального кодексу ("Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, вчинені у великих розмірах…"). Підозри ще не оголошено нікому.
Практика "прихватизації" об'єктів культурної спадщини показала: кожна наступна схема більш вишукана, ніж попередня. Та оце - ще одна оборудка з палацом у місті Хоростків Гусятинського району, яка розпочалася у 2013 р. Пам'ятку архітектури на той час використовувала Подільська дослідна станція Тернопільського інститут агропромислового виробництва, яка зав'язнула в боргах, найбільше - перед Пенсійним фондом. І сплатити їх не могла. За рішенням суду, відділ державної виконавчої служби Головного управління юстиції в області виставив палац на торги.
У результаті маніпуляцій на торгах, його дешево - за 240 тис. грн - придбав підприємець із того ж Гусятинського району Володимир Дідур. Він оформив пам'ятку у власність і розпочав її ремонт.
Але громадськість і ЗМІ написали про цю оборудку. Новий власник побоявся бути притягненим до відповідності за свої дії. Він припинив ремонт, забив дошками вікна та двері, і сьогодні палац порожній. Тодішній Гусятинський райвідділ міліції цю "дрібничкову" справу спустив на гальмах. І рядове кримінальне провадження, яке розслідувалося за фактом підробки документів, печаток, штампів, було врешті-решт закрите. На жаль, ніхто з учасників публічних торгів - ні керівництво Хоростківської міської ради, ні приватні підприємці - не звернувся до суду, щоб скасувати результати торгів.
Ну хіба це не нонсенс: однією рукою влада просить кошти на реставрацію і відновлення архітектурних пам'яток, а другою - допомагає перейти їм у загребущі руки або, у кращому разі, заплющує на це очі? Дивне державно-приватне партнерство. З такими подвійними стандартами досягти великого успіху в розвитку туризму неможливо. Кого ж переконувати у протилежному?