На державному підприємстві "Луцький комбінат хлібопродуктів №2" триває конфлікт між двома державними органами - Державним агентством резерву України та Міністерством аграрної політики і продовольства.
Подальша доля підприємства оповита туманом, однак ніхто не сумнівається: зернопереробне підприємство, на якому трудяться понад сотню працівників і яке сплачує до бюджету мільйонні суми коштів, має бути збережене й розвиватися.
За президентства Януковича Держрезерв послідовно знищували. У квітні 2013 р. Кабмін розпорядженням №696-р без жодних обґрунтувань передав цілісні майнові комплекси восьми комбінатів хлібопродуктів України, серед яких ДП Луцький КХП №2, із Державного агентства резерву до сфери управління Мінагрополітики.
Збитків - як реп'яхів
На початку 2015 р. аграрне міністерство призначило директором Луцького комбінату хлібопродуктів №2 Вадима Гранюка. Відтоді підприємство аж ніяк не могло похвалитися прибутковою роботою. З аудиторського звіту, проведеного Управлінням західного офісу Державної аудиторської служби у Волинській області, добре видно, що у 2015 р. збитки комбінату хлібопродуктів становили 6,9 млн грн, у 2016-му вони зменшилися, але залишилися чималими - на рівні 3,8 млн грн. І тому не дивно, що непокриті збитки у 2015 р. перевищили статутний капітал підприємства на 16,2 млн грн, а наступного року - вже на 20 млн грн. Зобов'язання, своєю чергою, теж перевищили дебіторську заборгованість комбінату, відповідно, у 12,9 і 13,1 разу. Відтак, на 1 січня 2017-го підприємство (з урахуванням того, що не платило ПДВ з часу запровадження його електронного декларування у 2015 р.) нагромадило величезну суму боргів перед бюджетами - майже 9,3 млн грн.
Держаудитслужба не забула назвати причини збиткової діяльності великого підприємства, елеваторні потужності якого розраховані на одночасне зберігання 72 тис. тонн зерна, а млин щодоби може переробляти 500 тонн пшениці на борошно: розширення мережі конкурентів, які виготовляють борошно; відсутність обігових коштів; дорожнеча кредитних ресурсів. Але були й суб'єктивні чинники сповзання комбінату у фінансову прірву, куди, як казав Остап Бендер, можна падати все життя. Наприклад, неналежне управління фінансами, організацією виробництва, що спричинило фінансові втрати на загальну суму понад 3 млн грн. А ще - втрата довіри партнерів через факти недостач зерна (про це - трохи згодом).
Працівники підприємства чимало часу працювали за "спасибі", по 2–3 місяці не отримуючи зарплат. А на 1 січня 2017 р. заборгованість із зарплат у ДП "Луцький КХП №2" взагалі зросла до піврічного обсягу. Правда, на серпень 2017-го, тобто на момент його передачу в оренду, заборгованість із зарплат, з урахуванням проведеної індексації зарплат та з урахуванням мінімальної зарплати - 3200 грн, - скоротилася до 2,5 місяця. Про який же розвиток комбінату можна було говорити, коли ще у 2010 р. важливе виробництво - хлібобулочних виробів - було зупинене (офіційно це називається "законсервоване")! Неважко здогадатися - це призвело до знищення та розкрадання цього виробничого підрозділу разом із прохідною, лабораторією, ваговою, кіоском-магазином. У колишніх виробничих приміщеннях нині вітер свище. Вони зазнали непоправних руйнувань - зірвано підлогу, майже всю плитку на стінах... А цех міститься майже в центрі Луцька, і земельна ділянка під ним не втрачає привабливості для будівництва елітного житла. Тож не виключено, що котрась із бізнесових структур, за підтримки посадовців, не випускає її з поля зору.
Згодом новопризначений гендиректор Вадим Гранюк вирішив, так би мовити, розконсервувати цех хлібобулочних виробів - відмовитися від утримання його охорони.
У розмові зі мною пан Гранюк пояснює свої дії так: "Причин для цього було декілька: бракувало коштів на зарплату. А навіщо охороняти те, що давно розкрадене тими ж охоронцями? І, нарешті, чому ж орендар - ДП "Чортківський комбінат хлібопродуктів" - прийняв у вересні 2017 р. значну частину основних засобів цеху хлібобулочних виробів, бачачи, що все розкрадено…"
Розпродажі і розтрати
Щоб хоч частково виплатити працівникам борги із зарплати, підтверджені рішеннями судів, луцький районний відділ державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області виставив на торги частину найбільш ліквідного майна підприємства. Так були реалізовані чотири бункери цеху хлібобулочних виробів та кіоск-магазин у селищі Ківерцях, на чому наголошують працівники підприємства, надсилаючи листи у високі інстанції.
"Коли в луцькому відділі державної виконавчої служби мене запитали, що можна реалізувати, то я, певна річ, назвав обладнання, яке давно не задіяне у виробництво. Серед усього були ті бункери та магазин-кіоск…" - виправдовується пан Гранюк.
Паралельно на елеваторі комбінату коїлися діяння, зовсім несумісні із законом, - розтрата зерна державного резерву. Під час перевірки Держагентства резерву України (акт перевірки від 30.08.2017 р.) було встановлено нестачу (професійною мовою це звучить м'якше - "незабезпечення збереження") понад 1,5 тис. тонн пшениці 4 класу та майже 835 тонн пшениці 3 класу на загальну суму 10,4 млн грн. За цими фактами Луцька місцева прокуратура торік у вересні відкрила кримінальне провадження щодо службових осіб ДП "Луцький комбінат хлібопродуктів №2", угледівши в їхніх діях ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 Кримінального кодексу України ("Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем"). Незважаючи на рішення слідчого поліції про закриття кримінального провадження, досудове розслідування поновлене і нині його веде Луцький відділ поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області.
Банкрутство з "орендними" наслідками
Луцький комбінат хлібопродуктів упродовж останніх років явно занепадав. Не дивно, що у березні 2015-го, за заявою сільгосппідприємства "Рать", Господарський суд Волинської області порушив справу про банкрутство комбінату і ввів процедуру розпоряджання майном. Через два роки, у 2017-ому, це державне підприємство визнали банкрутом і відкрили щодо нього ліквідаційну процедуру терміном на 12 місяців. Відтак комітет кредиторів прийняв рішення передати майно ДП "Луцький КХП №2" в оренду державному підприємству "Чортківський комбінат хлібопродуктів". Воно належить Державному агентству резерву України, яке було найбільшим кредитором луцького комбінату - на суму майже 320 млн грн.
Величина боргу справді вражає. Колишнє керівництво Луцького КХП №2 вважало держрезерв яловою організацією, яку можна нещадно грабувати. Тож не дивно, що один із попередніх керівників у змові з групою осіб допустили "зникнення" зерна держрезерву на суму понад 52 млн грн. А сумарна заборгованість підприємства перед кредиторами, підтверджена судом, наблизилася до півмільярда гривень.
Прийшовши у серпні 2017-го на комбінат, орендар виконав ряд негайних ремонтних робіт, чого потребував процес виробництва. Відремонтували дах млина, тепловоз, частково під'їзну залізничну колію, обладнання у різних цехах. Працівникам виплачено борги із зарплат. Вони отримують і поточну зарплату, середня величина якої нині становить 8,6 тис. грн, що не так уже й погано для Волині; люди отримують лікарняні, матеріальну допомогу. Підприємство стало своєчасно платити податки і відрахування до бюджетів усіх рівнів. Але, стривайте, всі ці поліпшення ДП "Чортківський комбінат хлібопродуктів" здійснював за власні обігові кошти, витративши на сьогодні на ці потреби 21 млн грн. Це може будь-коли негативно позначитися на його діяльності в самому місті Чорткові і спровокувати соціальну напруженість серед працівників. А місячна плата за оренду майна луцького комбінату - 53 тис. грн (і це за оренду 122 тис. квадратних метрів виробничих приміщень!) - зовсім не вирішувала фінансових проблем підприємства.
На жаль, орендар не вийшов на прибуткову роботу в Луцьку. За неповний рік збитки від його діяльності перевищили 8 млн грн. Та чого дивуватися, коли на зберігання було прийнято лише 33 тис. тонн зерна, а потужності розраховані, повторимо, на 72 тис. тонн. Майже зупинене виробництво борошна. Судіть самі: при добовій потужності млина - 500 тонн за майже рік було змелено тільки 5,5 тис. тонн зерна і вироблено 4 107 тонн борошн. Але, знову ж таки, у збитковій роботі, як на мене, криється й суб'єктивно-адміністративний чинник.
На адресу Рівненської дирекції залізничних перевезень від генерального директора Вадима Гранюка летіли непоодинокі листи з проханням розірвати угоду на експлуатацію під'їзної залізничної колії, по якій довозиться і перевалюється зерно на комбінат для зберігання, а також для виробництва борошна. Він виходив з офіційної позиції: наприкінці жовтня 2017 р. Вищий господарський суд припинив ліквідаційну процедуру, банкрутство ДП "Луцький комбінат хлібопродуктів №2" повернуто на стадію розпоряджання майном, і тому договір оренди припинений з 4 грудня 2017 р. внаслідок зміни органу управління підприємством.
Відтоді орендодавцем майна комбінату, згідно із законом "Про оренду державного та комунального майна", мало б стати регіональне відділення Фонду державного майна. Воно мало оголосити конкурс на право оренди майна комбінату і визначити переможця, який запропонує найвищу орендну плату. Державний орган цього не зробив. Тому керівництво Рівненської дирекції залізничних перевезень таки дозволило використовувати залізничну колію - до формального завершення дії договору оренди майна комбінату - 10 квітня 2018 р. (фактично, відтоді й донині ДП "Чортківський комбінат хлібопродуктів" використовує майно луцького підприємства без правових підстав). Проте зернотрейдерам, які здають на Луцький комбінат хлібопродуктів №2 зерно для зберігання, було послано недвозначні сигнали: не везіть сюди зерно, бо ви можете його не забрати назад.
Залишається також загадкою, чому згоріла підстанція високовольтної лінії (10 кВт) електропередач. Комбінат хлібопродуктів підключили до сільської, низьковольтної електромережі, яка не витримує значних навантажень на енергосистему, і тому часто трапляються збої у виробничому процесі.
Зірваний конкурс
Тим часом регіональне відділення Фонду державного майна стало готувати конкурс на право оренди майна ДП "Луцький комбінат хлібопродуктів №2". У травні воно прийняло пакет документів від одного претендента - київського ТОВ "Бізнес Солюшен", яке має мільйонні обороти коштів, бо займається оптовою торгівлею зерном. 50% його власності контролює кінцевий бенефіціар - Хорхе Кастіло - звідки, гадаєте? - з офшорної юрисдикції - Беліз. Мотивація державного органу була така: це товариство подало документи першим, на два тижні раніше, ніж наступне. Уникаючи необхідності згоди Кабміну на оренду цілісного майнового комплексу і, відповідно, вищої суми орендної плати, перший претендент у заявці не подав усіх виробничих приміщень, які пов'язані одним технологічним процесом. Та в цьому є й свої плюси, бо комбінат зберігає важелі впливу на орендаря у разі невиконання ним зобов'язань згідно з договором оренди.
Від ще одного претендента на оренду - ДП "Чортківський комбінат хлібопродуктів" - документів не прийняли на тій формальній підставі, що заявник не зазначив площі виробничих приміщень. На переконання керівництва регіонального відділення ФДМУ, для запуску конкурсу "достатньо документів першого претендента". Міністерство аграрної політики як орган, уповноважений управляти державним майном, хутенько погодив укладання договору оренди майна з переліком, запропонованим ТОВ "Бізнес Солюшен". Та коли регіональне відділення ФДМУ прислало фірму-оцінювача для проведення експертної оцінки майна комбінату, її представників на підприємство не пустили, підозрюючи його в упередженості, у виконанні замовлення київської фірми як заздалегідь визначеного переможця конкурсу.
- Недопуск на підприємство представника фірми-оцінювача - це протиправні дії працівників комбінату, як не глянь. Експертна оцінка є базовою, стартовою, вона підлягає рецензуванню регіональним відділенням Фонду держмайна. Заперечення на неї можуть подавати й інші претенденти. До речі, до конкурсної комісії вводяться й представники комбінату. А без експертної оцінки ми не можемо оголосити конкурс на право оренди майна комбінату. Я наголошую: коли буде конкурс, то участь у ньому зможе взяти кожен охочий, - запевняє заступник начальника регіонального відділення Фонду державного майна у Волинській області Володимир Кец.
Куди перейде комбінат
Можливо, комусь вигідний конфлікт двох державних органів довкола підприємства, та аж ніяк не працівникам Луцького комбінату хлібопродуктів №2, переважна більшість яких прийшла працювати на підприємство, коли воно щойно було введене в експлуатацію: у далеких 1984-1985 рр., і пов'язала з ним свою долю. Вони вже досягли передпенсійного віку, і тепер цим людям складно знайти роботу в іншому місці. Тому вони звертаються в найвищі інстанції - до президента, прем'єр-міністра, міністра економічного розвитку і торгівлі та інших, просячи допомогти вирішити ситуацію позитивно.
- Цей конфлікт ще й посилає тривожні сигнали великим зернотрейдерам, які відмовляються працювати з луцьким комбінатом хлібопродуктів і везуть зерно на інші підприємства-конкуренти, - розставляє акценти заступник генерального директора комбінату Микола Крутій. - Міністерство економічного розвитку і торгівлі підготувало проект розпорядження Кабміну про передачу цілісного майнового комплексу ДП "Луцький комбінат хлібопродуктів №2" до сфери управління Державного агентства резерву України, звідки його забрали в часи Януковича.
Єдиний орган, який вочевидь блокує цю ініціативу, - Міністерство аграрної політики і продовольства. Воно не дає згоди на таку передачу.
Але це тільки один варіант вирішення проблеми. Дивує, чому ж уряд не розглядає інших варіантів передачі майна ДП "Луцький комбінат хлібопродуктів №2" в оренду, наприклад Аграрному фонду чи Державній продовольчо-зерновій корпорації, які переробляють зерно і реалізовують борошно у великих обсягах? Можливо, вони б завантажили зерном млин луцького комбінату хлібопродуктів і налагодили його ритмічну роботу. Бо призначення будь-якого КХП - не так зберігання зерна, як його переробка і виробництво борошна, коли створюється більша додана вартість.
Поза сумнівом, ДП "Луцький комбінат хлібопродуктів №2" мусить працювати прибутково й розвиватися, бо має для цього збережені основні виробничі потужності та колектив. І тепер йому може щиро позаздрити сусіднє підприємство - Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів, який у 2013 р. "в одному пакеті"з іншими передали до сфери управління Мінагрополітики, і тепер підприємство ледве животіє, маючи великі борги і перед бюджетом, і з виплати заробітних плат. Невже потрібен ще один невдаха?