Чутки про можливий розпад автомобільного концерну DaimlerChrysler AG з’явилися в західній пресі ще до оприлюднення рекордної суми збитків американського підрозділу автогіганта за 2006 рік — 1,5 млрд. дол. Злиття в 1998 році німецької компанії Daimler-Benz AG і третього за розміром на американському ринку виробника автомобілів, який прославився своїми позашляховиками, багатьма було сприйняте зі скепсисом. Слідом за цим спірним рішенням була ще ціла низка малоперспективних придбань, від яких невдовзі довелося відмовитися. Однак лише неминуче, як тепер вважають, розлучення з американським підрозділом викликає таку надмірну напругу емоцій.
Як відомо, нинішній глава трансатлантичного картелю «Дітер Цетще» свого часу очолював американський Chrysler, і саме цей момент, на думку аналітиків, істотно ускладнює шлюборозлучний процес. Та й чи можна його взагалі назвати шлюборозлучним? У момент злиття обидві компанії котирувалися практично на рівних, і вартість американського гіганта оцінювалася в 35 млрд. дол. Проте безпрецедентне зростання цін на нафту (отже, й на бензин), а також повальна занепокоєність боротьбою з зайвим викидом парникових газів призвели до різкої зміни купівельних пріоритетів самих американців. Тепер, вважають експерти, йдеться вже не про розрив рівноцінних відносин, а про спроби зіпхнути з рук «дочку»-тягар. І можливість виручити за неї бодай 7—8 млрд. дол. калиму більшістю акціонерів розцінюється як небачена удача. Адже набагато частіше аналітики називають суму в 5—6 млрд. дол.
Утім, як засвідчили недавні збори акціонерів DaimlerChrysler, набагато сильніше від процесу продажу «пасербиці» зацікавлені сторони хвилюють зміни назви компанії. Те, що частку Chrysler потрібно викреслити ще навіть до здійснення акту купівлі-продажу, здається беззаперечним найактивнішим акціонерам, які, за сумісництвом, є також і міноритарними. Дуже жваво обговорювалася можливість повернення до старої назви — Daimler-Benz AG. Однак ухвалення такого рішення означало б визнання факту, що дев’ять років, проведені «у шлюбі», виявилися прожитими марно (коли не сказати більше). Тому найлогічнішим рішенням на даний момент є назва Daimler Group, що може бути непрямим чином розцінено як виклик головному європейському суперникові — баварській компанії BMW Group. З другого боку, таке рішення реанімує активність тих акціонерів, які ще в 1998 році висловлювали своє обурення тим, що зникло з назви концерну прізвище Карла Бенца, одного з засновників компанії.
Загалом, основним питанням загальних зборів акціонерів стали варіації на знайому нам із дитинства тему «как вы яхту назовете, так она и поплывет». Тим часом найвище керівництво компанії і стратегічних інвесторів набагато більшою мірою переймаються фінансовими умовами подальшого існування концерну. Чи принаймні того, що від нього залишиться. Саме з цією метою в лютому було оголошено про скорочення 13 тисяч робочих місць (що становить близько 16% усієї робочої сили концерну), а також про закриття двох заводів у США. Щоправда, ситуація помітно ускладнюється необхідністю виплати великих компенсацій робітникам, ця сума обчислюється в мільярдах доларів і, до того ж, у двозначних числах.
Утім, це не зупинило кілька компаній, які вже виявили найжвавіший інтерес до купівлі колишнього представника «могутньої детройтської трійки» (цього статусу його позбавила економічна та маневрена Toyota). Як повідомляють неофіційні джерела, серед потенційних покупців опинилися інвестиційні фонди Cerberus Capital Management і The Blackstone Group, а також канадський виробник автокомпонентів Magna International Inc. Раніше (також неофіційно) повідомлялося про певну зацікавленість у придбанні американського підрозділу з боку General Motors. Зустрічалася в пресі й інформація про цікаві пропозиції від китайських і навіть російських автовиробників.
Примітно, що саме закритість інформації про наявні варіанти виходу з кризи розцінюють як найбільш негативний чинник. Принаймні це виявилося в певному падінні ціни на акції концерну після зборів акціонерів, на яких вони всієї потрібної інформації, зважаючи на все, так і не дістали. До того ж саме ті граблі, на які наступив Chrysler, можуть виявитися фатальними і для Daimler, незважаючи на назву. Автомобілі марки Mercedes, які нині досить охоче розкуповують у Європі, можуть не пройти тест на відповідність суворим екологічним стандартам, які запроваджуються Євросоюзом.