- Чи прискорюється щось в українській економіці?
- Так. Падіння промислового виробництва.
З Інтернету
Чутлива платоспроможність
6 вересня 2019 р. Міжнародне рейтингове агентство Fitch Rating поліпшило довгостроковий і короткостроковий кредитний рейтинг України в іноземній і національній валютах з "B-" до "B".
Фактично рейтинг країни залишився тим самим, змінилася лише його проміжна категорія.
При цьому кредитна категорія "В" означає "високо спекулятивний" рівень рейтингу. Відповідно до рейтингової шкали агентства Fitch Rating, рейтинг "B" інтерпретується так: "є значний ризик дефолту, але залишається обмежений запас міцності. Тобто фінансові зобов'язання в цей час виконуються, однак платоспроможність чутлива до погіршення ділового й економічного середовища.
Японське кредитно-рейтингове агентство Rating and Investment Information (R&I) теж підвищило рейтинг України: з "CCC+" до "B", прогноз - стабільний.
Міжнародне рейтингове агентство S&P Global Ratings підвищило довгострокові суверенні рейтинги України в іноземній і національній валюті з "B-" до "B".
Міжнародне рейтингове агентство Moody's Investors Service поліпшило прогноз рейтингів уряду України зі "стабільного" на "позитивний", підтвердивши довгострокові рейтинги емітента й пріоритетних незабезпечених кредитів України на рівні "Caa1".
При цьому "підтвердження рейтингу "Caa1" для України відображає її значну зовнішню вразливість, хоча й показує ознаки поліпшення".
Тепер у нас тверде "B", що означає, що країна посунулася з переддефолтних рівнів 2015 р. на дві сходинки вгору. Але до інвестиційного рівня залишається ще чотири сходинки. При цьому вважається, що всі компанії, які підпадають під нижчий від "BBB-" рейтинг, торгують спекулятивними або викидними облігаціями.
Тобто, на думку рейтингових агентств, Україна в кредитному рейтингу досі ще на сходинку нижче від таких країн як Вірменія, Кот-д'Івуар, Єгипет, Іран, Ямайка, Кенія, Лесото, Мальдіви, Нігерія, Руанда, Туніс, Уганда, Коста-Рика. І одразу на дві-чотири сходинки нижче, ніж Греція, яка має мегавеликі борги, а також Бангладеш, Азербайджан, Болівія, Домінікана, Грузія, Гватемала, Йорданія, Намібія, Парагвай, Уругвай, В'єтнам, ПАР і Узбекистан.
Як відомо, невисокі кредитні рейтинги свідчать про високу ймовірність дефолту.
It's not okay
У чому ж причина такого обережного підходу аналітиків, якщо начебто все ОК. Валютні резерви стабільно зростають з низів грудня 2014 р. у 7,5 млрд дол. і вже досягли 21,5 млрд дол. Крім того, заявлено масштабну приватизацію й земельну реформу.
Річ у тому, вважають експерти, що нинішня економічна кон'юнктура тримається не на реальних реформах, які змінюють систему, і не на здатності економіки показати різкий поступальний рух, а значною мірою за рахунок, здавалося б, "вічного двигуна" надходження валюти в країну - купівлі/продажу ОВДП.
Здавалося б, що в цьому поганого. Мінфін випускає цінні папери. Інвестори - як резиденти, так і нерезиденти - "зливають" американський долар та іншу валюту, купуючи папери, номіновані в національній валюті України, тим самим начебто знижуючи валютні ризики, щоправда, отримуючи при цьому найвищий у світі процентний дохід, та ще й разом із курсовою різницею від постійно зміцнюваної гривні.
Та от лихо - фундаментальних факторів для такого зміцнення нацвалюти, на жаль, не прослідковується. Валютний курс ґрунтується на ОВДП України, обсяг яких зростає "не щодня, а щогодини".
Маса гарячих грошей від спекулянтів усього світу ринула в Україну. Взяти участь в "атракціоні нечуваної щедрості", безумовно, захотіли й внутрішні гравці. Справді, навіщо фінансовим установам шукати позичальників, затверджувати кредитні програми, оцінювати платоспроможність, морочитися з оцінкою застав, навіщо взагалі видавати кредити бізнесу, якщо "галушки самі в рот застрибують" - раз на пів року погашаються купони, консолідуючи "ненатужний" прибуток.
Крім того, поки що залишається великим запитанням - а скільки справжніх іноземців серед покупців-нерезидентів? Адже великий український бізнес десятки років працював за правилами офшорів і лише останнім часом через світовий тренд, спрямований на боротьбу зі зловживаннями при використанні спеціальних режимів оподаткування, у нього виникли труднощі.
Але "старі" гроші, виведені в часи офшорної "спрощенки" для багатих, досі ще крутяться на закордонних рахунках і (через західні інвестфонди) цілком можуть конфіденційно брати участь у розподілі масного пирога українських держоблігацій.
Запас міцності
Проте "піраміда" ОВДП має свої ризики, незважаючи на те, що навіть у разі дефолту країни інвестори, швидше за все, отримають вкладені кошти.
Однак інвестор може зазнати й збитків, якщо захоче вийти з інвестиції, продавши свої ОВДП раніше від терміну їх погашення. Нагадаємо: вартість цінних паперів на вторинному ринку коливається залежно від багатьох причин політичного й економічного характеру. При цьому продаж ОВДП на вторинному ринку здійснюється за національну валюту, що може вплинути на ціну продажу паперів при достроковому виході з інвестицій.
У випадку якихось негативних економічних тенденцій вторинний ринок очікує неминучий колапс, ціна викупу різко впаде, а курсовий стрибок (девальвація гривні) може просто знищити фінансові результати інвесторів.
НБУ запевняє, що ризики повторення сценарію 1998 р. в Україні (коли держава була неспроможна погасити випущені цінні папери через їхню короткостроковість і замінила їх примусово "п'ятирічками" - конверсійними облігаціями внутрішньої державної позики) нівельовані строками розміщення нинішніх цінних паперів.
Представники регулятора стверджують, що якщо подивитися на структуру погашення, то дуже мала частка припадає на поточний рік, тільки третина - на 2020-й, і половину від загального обсягу мають виплатити 2021-го і в наступні роки. Структура строків погашення начебто стабільна й рівномірна.
Але одна третина погашення наступного, 2020-го, року - багато це чи мало?
Якщо все буде стабільно й інвестори забажають "перерозміститися" - ринок нічого й не помітить. Якщо ж інвестори (чи навіть третина їх) вважатимуть ризики надмірними і захочуть дочасного погашення ОВДП, ситуація може стати погано контрольованою.
Що може послужити детонатором масового виходу власників паперів?
Та будь-що. Це може бути загострення світової економічної кризи, коли інвестори почнуть виходити з високоризикових активів країн, що розвиваються (до яких належать українські ОВДП) в активи з низьким рівнем ризику - облігації розвиненіших країн, золото тощо.
До інших зовнішніх факторів належать і збої в роботі з МВФ (навіть якщо програму ухвалять, це не гарантує своєчасного перерахування чергових траншів), і погіршення світової кон'юнктури на традиційні товари національного експорту, що може призвести до різкого зменшення припливу валюти в країну.
Можуть бути й внутрішні причини: можливі зволікання з повноцінним запуском земельного ринку, "приватівські заморочки", проблеми з постачанням енергоносіїв (на момент підготовки матеріалу ще не відомі умови й строки газового транзиту), політичний форс-мажор, якщо на обрії замаячіє відставка уряду або дострокові вибори до Ради тощо.
Крім того, щойно національна валюта почне послаблюватися, це вже само по собі послужить потужним фактором втрати апетиту інвесторів до купівлі цінних паперів, настане час фіксувати прибуток.
А коли настане цей час "Ч" - невідомо.
Але багато хто з "зірок" вітчизняної економічної аналітики вже зараз пророкує напруженість на ринку й обережність інвесторів у квітні–травні наступного року.
Інші відкладають "вирок" до 2021 р., коли дадуться взнаки перші, спочатку скромні, результати тягаря державних деривативів - варантів, порівняно з яким "піраміда" ОВДП - це дуже дрібні квіточки.
Варанти - кредитне "рабство"
Нагадаємо, Україна і Комітет кредиторів 2015 року дійшли згоди про реструктуризацію частини держборгу. Реструктуризація передбачала, зокрема, й повне списання 3,2 млрд дол. На суму списаних кредиторами єврооблігацій Україна випустила ВВП-варанти.
Інструменти відновлення вартості (ІВВ), або ВВП-варанти, є складними й досить рідкісними цінними паперами, виплати за якими залежать від зростання ВВП країни. За умовами випуску VRI (реструктуризовані борги України), інвестори претендують на частину приросту реального ВВП (з урахуванням інфляції), який перевищить показник в 3%. Виплати передбачено протягом 2021–2040 рр. За розрахунками аналітика Сoncorde Capital Олександра Паращія, якщо уряд виконає план зростання економіки, то тільки в 2021–2026 рр. Україна буде змушена виплатити 9 млрд дол. власникам варантів.
Перші поки що не дуже болісні виплати за деривативами вже "дозрівають" за підсумками зростання ВВП–2019. 2021 року доведеться виплатити 220–250 млн дол.
Якщо нічого не змінювати, то сума виплат кредиторам за два десятки років може стати просто фантастичною. На ці гроші можна або побудувати оазу в центрі пустелі, або (у разі виплат) забезпечити відставання України від економічно розвинених країн світу вже не на десятки, а на сотні років.
Схоже, ще ніхто й ніколи не підписував настільки невигідних для країни угод: 15% - від приросту ВВП від 3 до 4% і 40% - від приросту ВВП понад 4%. Максимум 1% ВВП виплат тільки з 2021 по 2025 р., після цього будуть ретельно "пилососити" зароблені країною гроші.
Іншими словами, отримаємо два десятиліття кредитного рабства, коли вся країна батракуватиме на кредиторів.
Викуповувати варанти треба було ще "вчора", коли їхня вартість була трохи вищою за 0,4 від номіналу, або "сьогодні", коли їхня вартість на тлі рожевого оптимізму злетіла вже майже до 0,95 номіналу. "Завтра" буде вже пізно.
Шампанське чи валідол?
Макроекономічні показники держави-трієчниці (за п'ятибальною системою), на жаль, теж не найліпші.
1. Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства прогнозує на наступний рік досить посередні темпи зростання ВВП - від 3,5 до 3,7%.
Такі очікування не можна назвати планами зростання, швидше - стагнації й консервації поточного становища. Економічного стрибка, здатного забезпечити дохід країни, який дозволить і борги віддавати, і ОВДП погашати (у разі якщо інвестори одного чудового ранку вирішать вийти з гри), і водночас забезпечити реалізацію системних реформ, не передбачається.
Як бачимо, навіть анонсовані урядом цифри щорічного зростання в 5–7% де-факто виявилися недосяжними. Але ж для виходу країни із застою потрібен іще більший амбіційний рух хоча б у 9–10% річних.
2. Індекс промвиробництва характеризує зміну ВВП за рахунок фундаментальних галузей економіки. При цьому обсяги промислового виробництва в жовтні 2019 р., порівняно з аналогічним місяцем минулого року, скоротилися на 5%.
Темпи зростання перебувають у "червоній" зоні ось уже п'ятий місяць поспіль.
За даними Держстату за січень-жовтень, у країні зафіксовано падіння промвиробництва на 0,6%. У травні спостерігалася ще слабко позитивна динаміка - темп уповільнився до 1,6%. У червні обсяги промвиробництва вже скоротилися на 2,3%, у липні - ще на 0,2%, у вересні - на 1,7%, у жовтні - на 1,1%.
3. У жовтні сумарний темп зростання депозитної бази банків сягнув 14%, щоправда, при цьому кредитний портфель банківської системи не зростає, навіть незважаючи на інфляційні процеси. Банки, нехтуючи безпекою клієнтів, активно долучилися до азартної гри з Мінфіном і зовсім не зацікавлені в кредитуванні бізнесу.
4. Протягом січня-вересня цього року показники обсягів оптової торгівлі в Україні (у порівнянних цінах) були значно нижчими від показників 2018-го, що також є негативним економічним симптомом.
5. За даними Держстату, від'ємне сальдо зовнішньої торгівлі за підсумками січня-серпня сягнуло 5,8 млрд дол., перевищивши торішній показник на 836 млн дол. Коефіцієнт покриття імпорту експортом становив 0,85 (у січні-серпні 2018 р. - 0,86). Торік від'ємне сальдо торговельного балансу за підсумками року сягнуло 9,8 млрд дол. 2019-го передбачається збільшення дефіциту до 11,75 млрд.
Дефіцит торговельного балансу України збільшиться з 13,78 млрд дол. 2020 року до 14,92 млрд 2021-го і 16,11 млрд 2022-го - такий базовий прогноз соціального й економічного розвитку України на ці роки, затверджений постановою Кабміну.
Іншими словами, що дешевший долар, то більша в ньому потреба для забезпечення імпорту, а отже, держоблігацій знадобиться ще більше...
6. За вісім місяців 2019 р. чистий приплив прямих іноземних інвестицій (ПІІ) становив 1,5 млрд дол. (за відповідний період минулого року - 1,4 млрд). За весь 2018 р. чистий приплив ПІІ становив 2,4 млрд дол., тоді як за 2017-й - 2,6 млрд.
Але інвестиції в 2–3 млрд дол. на рік, з яких дві третини українські, раніше виведені в низькоподаткові юрисдикції, - це ніщо, це обсяги на рівні початку третього тисячоліття.
Адже справжніх інвесторів цікавить те, чого в Україні в принципі не існує - безумовний захист приватної власності, непродажні суди, прозорість законодавства, достатня кількість робочої сили та її низька вартість, бездоганна інфраструктура, наявність податкових інвестиційних принад, низька вартість кредитних ресурсів, чесне отримання земельних ділянок і дозволів на будівництво під бізнес.
З усього переліченого вище лише вартість робочої сили продовжує залишатися прийнятною для іноземного бізнесу, але одного фактора з багатьох необхідних - вочевидь недостатньо.
7. Станом на 1 жовтня 2019 р. золотовалютні резерви України, за попередніми даними, становили 21 437,7 млн дол. (в еквіваленті). Тобто зменшилися на 2,6%, порівняно з вереснем 2019 р., що вказує на недостатність надходження валютної виручки. І якби не горезвісна гра з ОВДП, валютним резервам було б непереливки.
8. Більшість державних боргових зобов'язань на цей час у Національного й комерційних банків - усього понад 670 млрд грн, або
27,17 млрд дол. (більш як 82% усіх облігацій в обігу). Обсяг інвестицій іноземців в ОВДП України вперше в історії перевищив 100 млрд грн (4,06 млрд дол.).
Такі дані наводить Нацбанк станом на 7 листопада 2019 р.
У НБУ повідомили, що там почали вважати високий попит на державні цінні папери України серед іноземців одним з фундаментальних факторів на валютному ринку.
Іншими словами, якби не валюта, продана під цінні папери, курси легко могли б злетіти до рівнів 30+ грн за долар.
Втім, у ризикованих іграх буває й так, що перші учасники п'ють шампанське, а останні - валідол. Немає інструментів, які дозволяли б заробляти багато не ризикуючи. А вигідно продати інвестицію у період падіння ринку навряд чи можливо.
9. 3,2 млн українців, або 18% працездатного населення країни сьогодні працюють за кордоном. Про це йдеться в макроекономічному огляді Мінфіну за липень 2019 р. У Національному банку також зазначають, що в Україні з початку 2019 р. зріс дефіцит працівників у всіх видах діяльності. Нестача робочих рук найбільше відчувається в таких сферах як будівництво й промисловість.
За прогнозами НБУ, 2019 року "заробітчани" перекажуть в Україну 12,6 млрд дол. Чиновники задоволені зменшенням кількості безробітних у країні й збільшенням середньої зарплати через те, що українські роботодавці змушені конкурувати з європейськими за робочу силу. Та тільки іноземні інвестори навряд чи прийдуть у країну, де є дефіцит кваліфікованих трудових ресурсів.
10. Держстат повідомляє, що загальна заборгованість з виплати заробітної плати в Україні в жовтні 2019 р. зросла на 9,5%, з початку року - на 30% і на 1 листопада становила 3,438 млрд грн.
При цьому заборгованість населення за комуналку до настання осені перевищила 52,1 млрд грн.
Що для Америки добре - те для України погано
Американський президент постійно висловлює невдоволення завищеним курсом долара: "Мені потрібен сильний долар, але корисний для країни, а не настільки сильний, що ми не можемо вести бізнес з іншими державами". Експерти припускають: якщо Трамп і ФРС не дійдуть консенсусу щодо темпів пом'якшення монетарної політики, американський президент може зажадати початку валютних інтервенцій і залучення різних варіантів послаблення долара, включаючи екстремальні.
Нічого не було б поганого, якби українська гривня зміцніла у зв'язку зі стрибком в економічному розвитку, ну або в результаті системних реформ, спрямованих на демонополізацію, деолігархізацію й деофшоризацію. (Тільки не треба деолігархізувати дрібних ФОП, у таких умовах про них узагалі ліпше забути мінімум на 5 років.)
Але штучна ревальвація, викликана припливом спекулятивних грошей, нічого доброго не несе. Зменшується конкурентоспроможність національного виробника, підвищуються ризики сильного девальваційного відскоку в майбутньому й повернення навіть офіційних рівнів інфляції до двозначних чисел.
При цьому гроші як і раніше є дорогим товаром у країні й недоступним особливо для малого й середнього бізнесу, адже отримати профіт від ОВДП легше, ніж від реального кредитування.
Навіть зараз, коли нібито НБУ проводить політику "дешевих" грошей, видатки за кредитами і не думають хоча б символічно знижуватися.
Ринки просто не вірять НБУ.
Звідси - дзвінки представникам малого бізнесу з банків навіть з іноземним капіталом з "привабливою" пропозицією взяти кредит до 500 тис. грн без застави й без бізнес-плану, але під 35% річних плюс усілякі страховки, комісійні тощо, а ефективна ставка за іпотекою як була під 25%, так і залишилася.
Втім, НБУ не вірять не тільки його підопічні - фінансові установи, а й сам бізнес.
Цінники на паливо на автозаправках - як були при курсі 27–28, так і залишилися, незважаючи на те, що тренду на подорожчання енергоносіїв на світових ринках поки що не спостерігається. Та й звичайні товари дорожчають більше, ніж це показує статистика. А ціни на багато послуг для українців злетіли просто до небес.
Невисока купівельна спроможність гривні (попри рекорди в курсоутворенні) закріплена вже не тільки де-факто, а й де-юре. Уже анонсовано перетворення 10-гривневої купюри на монету.
Але надута бульбашка може раптом луснути. Тоді пекельна суміш з боргів, варантів і монопольних цін на енергоресурси в умовах розгортання ринку землі може призвести до поглинання частини національних активів представниками міжнародного спекулятивного капіталу.