Першого квітня 2003 року Кабінет міністрів України прийняв Програму розвитку спиртової, лікеро-горілчаної та виноробної галузей на 2003—2007 роки. Вона передбачає розширення сфери використання етилового спирту у промисловості та в інших галузях економіки. Йдеться передусім про перепрофілювання надлишкових потужностей із виробництва етилового спирту, збільшення його експорту та продукції переробки.
Підприємства концерну «Укрспирт» працюють не на повну потужність. Характерно, що завантажені вони дуже нерівномірно. Скажімо, у Тернопільському об’єднанні спиртової та лікеро-горілчаної промисловості використання виробничих потужностей становить 81,4%, на Немирівському спиртовому заводі, що на Вінниччині, — 100%. У той же час є заводи, які не працюють вже по три роки.
Якби всі підприємства концерну «Укрспирт» працювали на повну потужність, вони могли б виробляти понад 60 млн. дал етилового спирту щорічно. Торік його загальне виробництво становило 26 млн. дал, із них 21 млн. дал спрямоване на внутрішнє споживання, а 5 млн. дал — на експорт. Попит на етиловий спирт як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках обмежений. Ця обставина стримує зростання його виробництва в Україні. Який же вихід із ситуації? Її детальний фаховий аналіз засвідчив, що рішення існує, до того ж воно може бути досить ефективним, про що уряд говорив в окремій програмі. Вона передбачає розширення сфер використання етилового спирту, а також перепрофілювання спиртозаводів на випуск високооктанової кисневмісної добавки (ВКД).
За підрахунками фахівців, спиртозаводи працюватимуть без збитків, якщо вони будуть завантажені не менше ніж на 40%. Тому в результаті перепрофілювання частини надлишкових потужностей автоматично збільшиться завантаженість решти підприємств.
В урядовій програмі представлено аргументи на користь налагодження виробництва високооктанової кисневмісної добавки. Експерти оцінюють це як найбільш перспективне та економічно вигідне рішення. Україна вже має певні напрацювання у цьому напрямі в рамках програми «Етанол». Вперше високооктанова кисневмісна добавка з’явилася на Барському спиртозаводі, що на Вінниччині 1998 року. На сьогодні її виготовляють вісім підприємств державного концерну «Укрспирт». Разом за весь час ними вироблено 28,2 тис. тонн ВКД. Торік — 6,2 тис. тонн. У першому кварталі цього року — трохи більше 5 тис. тонн. Підприємства — виробники ВКД мають серйозні труднощі зі збутом продукту. Про це, зокрема, свідчить той факт, що на початок квітня лише половину його вдалося реалізувати. Стримуючим фактором, перш за все, є те, що на законодавчому рівні таке виробництво не стимулювалося.
Як стверджують фахівці, перепрофілювання спиртового виробництва на випуск ВКД не вимагає значних фінансових витрат, оскільки переоснащується фактично лише остання виробнича стадія. Якщо з’явиться фінансовий зиск та економічні стимули, то почне зростати попит на ВКД, і на його випуск можуть без особливих труднощів переключитись інші заводи. Вже нині з’явилися об’єктивні передумови початку жвавого розвитку цього сегменту виробництва. Вони мають як внутрішній характер, так і зовнішньоекономічний.
Законом України від 24 жовтня 2002 року «Про внесення змін до деяких законів України про оподаткування, виробництво та обіг підакцизних товарів» передбачено встановлення акцизного збору з однієї тонни сумішевого бензину — 30 євро і 60 євро з бензину звичайного. З прийняттям цього закону зацікавленість вітчизняних НПЗ до закупівлі ВКД зросла. 2002 року вони придбали 6246 тонн цієї продукції. Проте інтерес майже зник після перенесення початку дії ставки у 30 євро на сумішеві бензини на перше січня 2004 року.
Мінагрополітики запропонувало встановити фіксовані ліміти використання ВКД виробниками бензинів без застосування специфічної ставки акцизного збору шляхом внесення змін та доповнень до Закону України від 9 січня 2000 року «Про альтернативні види рідкого та газового палива» та Закону України від 21 червня 2001 року «Про охорону атмосферного повітря». Відповідний проект документа розглянули зацікавлені центральні органи виконавчої влади.
Як вважають у ряді міністерств, зокрема, транспорту, фінансів, екології та природних ресурсів, потрібно розробити проект окремого закону щодо державного регулювання ринку біопалив, а також використання ВКД.
7 листопада 2001 року дві Комісії ЄС прийняли директиви стосовно використання біопалива країнами Євросоюзу — так звані біодирективи. Вони передбачають обов’язкове застосування біопалива як добавки до бензинів.
В директивах пропонується така послідовність обов’язкового застосування альтернативних палив у країнах ЄС (у відсотках до загальної кількості):
Деякі європейські країни, не чекаючи призначеної дати, збираються достроково перейти на використання біопалива транспортними засобами. Скажімо, Німеччина планує зробити це найближчим часом (якщо не цього, то наступного року). Таким чином, як вважають експерти, це створює сприятливі умови для стабільного експорту ВКД до бензинів у країни Європи. Щоб не прогавити момент і максимально скористатися ситуацією, що складається на ринку біопалива, уряд дав доручення вже тепер напрацьовувати зв’язки з фірмами, потенційними покупцями ВКД українського виробництва. Зондується грунт перш за все в країнах Центральної та Східної Європи, є контакти із зацікавленими фірмами Польщі, Австрії, Чехії та з інших країн.
Виробництво ВКД має як економічні, так і екологічні наслідки. В результаті збільшення обсягів його випуску (уряд ставить завдання до 2007 року продукувати приблизно 280 тис. тонн ВКД) Україна зможе суттєво послабити залежність від зовнішніх поставок енергоносіїв. З’являються перспективи розвитку хімічної промисловості та інших галузей, де використовується етиловий спирт.
Екологічний аспект не менш важливий. Проблема чистоти довкілля останнім часом все більше турбує нас, особливо гостро у великих містах. Тому перехід на бензин з ВКД може мати позитивні наслідки для екології. Згідно з результатами розрахунків експертів, слід очікувати зменшення викидів: монооксиду вуглецю на 11,5 відсотка і вуглеводнів на 16,9 відсотка.
Коли автодвигун працює на паливі з ВКД з малими навантаженнями і при роботі на холостому ходу (залежно від типу двигуна), викиди шкідливих речовин порівняно зі звичайними бензинами зменшуються особливо: оксидів азоту — на 25—40%, монооксиду вуглецю — майже у півтора раза, вуглеводнів — на 15—20%. З урахуванням результатів випробувань розроблено та затверджено галузевий стандарт України на сумішеві моторні бензини.
Технологічно виробництво бензину з високооктановою кисневмісною добавкою нескладне. Певний досвід випуску такого палива мають кілька вітчизняних НПЗ, серед них Одеський, «Галичина», Лисичанський. Відтоді, як Барський спиртозавод виробив першу партію ВКД, минуло п’ять років. За цей час в Україні повністю відпрацьовано технологію як виготовлення самої ВКД, так і виробництво бензинів з її вмістом. Для підвищення якості сумішевого бензину вітчизняними фахівцями розроблено стабілізуючу антидетонаційну добавку.
На думку фахівців, перелічені заходи програми сприятимуть розвитку спиртової, лікеро-горілчаної та виноробної галузей. Зменшиться енергозалежність України від зовнішніх джерел. За деякими підрахунками, використання ВКД дозволить зменшити внутрішні витрати бензинів приблизно на 6 відсотків. Це, безумовно, піде на користь формуванню внутрішнього енергоринку.