У 90-х роках Кабмін своєю постановою створив Моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ), яке об’єднує страхові компанії, що займаються страхуванням відповідальності водіїв за збиток, заподіяний третім особам.
Відповідні повноваження МТСБУ закріплено в Законі України «Про страхування». Внаслідок «далекоглядності» наших законодавців і пронозливості страховиків Моторне бюро наділено виключним монопольним статусом і правами, завдяки яким воно фактично від імені держави встановлює правила роботи в цьому сегменті ринку, залишаючись практично безконтрольним з боку держави і суспільства.
На підтвердження цього розглянемо, наприклад, як Моторне бюро виконує вимоги найважливішого для нього Закону «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» («автоцивілка») про створення єдиної централізованої бази даних.
Хотіли як краще...
У відповідності зі статтею 55 Закону «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» єдина централізована база даних призначена для контролю за реалізацією «автоцивілки» і має містити відомості про чинні й припинені договори, страхові випадки, транспортні засоби та їх власників.
Вона має істотно полегшувати рішення багатьох практичних питань, які виникають у страхових компаній і їхніх клієнтів під час реалізації «автоцивілки». Наприклад, може допомогти встановити наявність відповідного поліса у винуватця ДТП, визначити власника транспортного засобу, страхову компанію, яка повинна врегулювати страховий випадок і, що не менш важливо, відповісти на багато запитань, пов’язаних зі статистикою «автоцивілки».
Нагадаємо, що важливість цього різновиду страхування визначається його соціальною спрямованістю (жертвами ДТП щороку стають близько 60 тисяч чоловік), масовістю (зареєстровано понад 9 млн. транспортних засобів) і сумами страхових зборів (потенційно — понад 2 млрд. грн. щорічно).
Із моменту прийняття закону про «автоцивілку» минуло вже майже два роки. За цей час Моторне бюро розвинуло бурхливу діяльність, спрямовану на задоволення інтересів страхових компаній і переслідування водіїв без поліса (укладання договору про співробітництво з ДАІ, звернення до Генпрокуратури щодо бездіяльності ДАІ, звернення до Антимонопольного комітету за дозволом працювати практично на плечах у прикордонників у статусі єдиного агента, примушуючи в такий спосіб гостей України купувати поліси «автоцивілки» під дулом автоматів тощо).
А що ж зробило Моторне бюро для суспільства, соціальні інтереси якого буцімто покликаний захищати закон про «автоцивілку»?
Скажи мені, хто твій друг...
Страхування відповідальності водіїв за збиток, заподіяний третім особам, з’явилося в Україні на початку 90-х років. 1994 року під нього було створено перше програмне забезпечення.
1997 року почали розробляти централізовану базу даних. Програмне забезпечення розробила відома на українському страховому ринку компанія «Українські страхові інформаційні системи». Наявність централізованої бази даних дозволяло МТСБУ одержувати статистику, миттєво знаходити потрібну інформацію і боротися зі страховим шахрайством.
Ця база даних існувала в МТСБУ аж до березня 1999 року. Доказом є наявність у кожного страховика, члена Моторного бюро, бюлетенів МТСБУ того часу, в яких регулярно публікувалися звіти з бази даних. Програмна реалізація останньої існує в МТСБУ і донині, тобто може успішно використовуватися, якщо її трохи допрацювати, врахувавши сучасні вимоги.
2004 року, готуючись до прийняття закону про «автоцивілку», яким передбачено створити єдину централізовану базу даних, МТСБУ провело тендер на розробку відповідного програмного забезпечення. Проте компанію «Українські страхові інформаційні системи» — піонера розробки такої бази — для участі в тендері від самого початку не запросили (пізніше стало ясно чому — зважаючи на все, «переможця» визначили заздалегідь, а тендер був лише формальністю).
Переможцем тендерного міжсобойчика стала компанія «Пріоком». Є підстави думати (про це нижче), що переможця тендера вибирали, виходячи з можливостей брати багато за розробку, про що зі старим розробником — «Українськими страховими інформаційними системами» — домовитися було складно.
У січні 2005 року Верховна Рада України прийняла закон про «автоцивілку». У статті 55 закону сказано про необхідність створити єдину централізовану базу даних.
У жовтні 2005 року підписано договір на створення бази даних із переможцем тендера, компанією «Пріоком». Виходить, МТСБУ так «поспішало» створювати базу даних, що договір із її розробником підписало аж через рік після проведення тендера.
У вересні 2006 року, тобто через два роки (!) після проведення тендера, ця база, як визнав президент МТСБУ пан Романишин, так і не працює (джерело: «Економічні відомості» від 28.09.2006 р.).
Про стан розробки бази даних як замовник (МТСБУ), так і розробник (фірма «Пріоком») не інформують. За неофіційною інформацією, початкова сума розробки становила 960 тис. грн. і перевищила, на думку спеціалістів, реальну вартість робіт приблизно в п’ять разів. Через рік, протягом якого, зважаючи на все, нічого не було зроблено (оскільки база не працює), початковий кошторис зріс уже до 5 млн. грн. (!), а термін закінчення розробки перенесено... на травень 2007 року.
Тобто вимогу статті 55 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» щодо створення єдиної централізованої бази даних МТСБУ відверто ігнорує. Причому не тільки через відсутність нової бази даних, але і через небажання користуватися старою.
Нагадаємо, що чинний прототип бази даних, яку наново розробляють, існує в МТСБУ ще з 1997 року. Що ж заважає МТСБУ користуватися наявною базою даних або форсувати розробку нової?
У семи няньок...
За даними Моторного бюро, 2005 року продано 2,2 млн. полісів «автоцивілки». За даними Державної прикордонної служби, за цей же період кордон України перетнули 17,4 млн. автомобілів, кожний із яких мав поліс «автоцивілки».
Причому вагома частина цих полісів українські (тільки росіяни придбали близько 3 млн. українських полісів, не кажучи вже про туристів з інших країн, багато з них одержують поліси безпосередньо на українському кордоні).
Додавши до цього числа мільйони з 9 млн. українських водіїв, які нікуди не виїжджали і яких також змушують купувати поліси «автоцивілки», можна оцінити приблизну кількість неврахованих полісів. Вона обчислюється багатьма мільйонами, а в грошовому еквіваленті — десятками чи навіть сотнями мільйонів гривень.
Один тільки цей факт дає уявлення про причини зазначеної вище поведінки Моторного бюро, навіть не беручи до уваги можливі зловживання, пов’язані зі штучним завищенням вартості бази даних і багаторічним затягуванням термінів її розробки.
З огляду на викладене, очікується, що терміни розробки бази даних і далі постійно переноситимуть, а суму розробки відповідно збільшуватимуть. При цьому керівництво МТСБУ буде періодично заявляти на публіці: «У нас немає програм, а вони нам дуже потрібні і їх потрібно терміново створювати».
Чи знають про діяльність МТСБУ і про вакханалію з полісами «автоцивілки» Кабмін, що створив цю організацію й зобов’язаний регулювати відносини в обов’язкових різновидах страхування: Держфінпослуг, що зобов’язана контролювати діяльність страхових компаній і керівництво якої входить до контролюючих органів Моторного бюро, правоохоронні органи України й Антимонопольний комітет України, під сонним поглядом якого діє відвертий монополіст — Моторне (транспортне) страхове бюро України?