Схоже, що 4 серпня 2005 року стало для ВАТ «Авіакомпанія «Авіалінії України» тією точкою відліку, з якої почалося її відродження. Саме цього дня відповідно до рішення Господарського суду Київської області в справі №138/14б-04 і статті 16 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» відбулися збори кредиторів відкритого акціонерного товариства з 100-відсотковою державною власністю. Головної мети зборів — створення комітету кредиторів і обрання його членів — було досягнуто. Тепер керівництву компанії є до кого звернутися з пропозицією про підписання мирової угоди, яка передбачає відновлення балансу інтересів сторін шляхом надання боржнику додаткового часу для погашення боргів на умовах відстрочки і розстрочки платежів.
У фінансову прірву, котра, за визначенням відомого літературного героя, найглибша у світі, тому що в неї можна падати все життя, «Авіалінії України» спихали з наполегливістю, що гідна кращого застосування. Практично з того моменту, як після розпаду Союзу її було створено як правонаступника «Аерофлоту» на території України. Першими в окремі структури з компанії виділили «Укравіарух» — організацію, відповідальну за проліт повітряних суден над територією країни, і Державний міжнародний аеропорт «Бориспіль». То був логічний крок уряду, котрий піклувався про створення повноцінної вітчизняної авіатранспортної галузі.
Однак подальша державна політика стосовно державної ж компанії стала неприкритим свідченням того, що високопоставленим чиновникам значно ближчими є інтереси приватного капіталу, ніж ті, що вони повинні відстоювати за посадою. Дуже вже ласою цукеркою виглядав правонаступник «Аерофлоту», і знайшлося багато бажаючих якщо не відкусити від нього шматочок, то хоча б лизнути. Так, 1992 року при «Авіалініях України» створюється дочірнє підприємство «Міжнародні авіалінії України», яке надалі стає закритим акціонерним товариством. Потім «батьківське гніздо» стали одна за одною залишати регіональні авіакомпанії.
Здавалося б, усе правильно. Вільне підприємництво не терпить монополізму і має розвиватися в умовах конкуренції. Якби не одне «але». Щоразу при такому відділенні підписувався нульовий баланс, і чергове «пташеня» набувало самостійності, звалюючи всі свої борги на батьківські крила. Коли 1994 року було створено консорціум «Аеросвіт», пайова участь у ньому «Авіаліній України» перевищувала 50%. Але й консорціум чотири роки по тому дивовижним чином був зарахований до сонму самостійних авіакомпаній.
Болючою проблемою для «Авіаліній України» завжди була відсутність сучасної авіатехніки. Однак усяка спроба придбати новий літак незмінно закінчувалася для керівника компанії зняттям із посади.
Зрозуміло, чим більший вантаж боргів, тим тяжче продовжувати навіть горизонтальний політ. Що вже казати про набір висоти? Фінансова й стратегічна криза державної авіакомпанії, погіршення загального економічного стану економіки в країні, політична нестабільність, негативні зміни в сфері цивільних авіаперевезень, дискримінація з боку органів влади і їхнє потурання зміцненню монополізму приватних авіаперевізників (перелік далеко не повний), призвели «Авіалінії України» до неплатоспроможності з усіма випливаючими наслідками. Торік представники Державіаслужби із порушенням закону вилучили у компанії сертифікат експлуатанта й анулювали ліцензію. У вересні порушили справу про банкрутство.
Неважко передбачати, чим це могло закінчитися, якби не зміна влади в країні. Але вже 21 лютого ц.р. Міністерство транспорту та зв’язку України присвятило апаратну нараду аналізу ситуації, що склалася навколо ВАТ «Авіакомпанія «Авіалінії України». За дорученням президента України Віктора Ющенка міністр транспорту та зв’язку Євген Червоненко створив комісію з реорганізації компанії та відновлення її в ролі національного авіаперевізника. Нинішня ж подія підтверджує, що цього разу уряд щиро має намір покласти край усім шахрайствам і розтягуванню майна «Авіаліній України» за потурання й особистої участі деяких своїх попередників, а компанія нарешті отримає шанс вийти з кризи.
— Мирова угода, яку ми маємо намір запропонувати кредиторам, жодним чином не передбачає списання чи прощення боргів. Йдеться тільки про їхню реструктуризацію, — каже керівник правління ВАТ «Авіакомпанія «Авіалінії України» Олексій Ткаченко. — Базуючись насамперед на статистичних даних щодо кількості перевезень пасажирів за 2003—2004 роки, на тарифах, що застосовуються авіакомпаніями, на даних із обслуговування літаків, вартості лізингу, ми підготували бізнес-план, завдяки якому протягом порівняно нетривалого часу зможемо розрахуватися за всіма боргами. Зараз його передано на затвердження в Державіаслужбу, ознайомимо з ним і комітет кредиторів. Гадаю, це переконає їх у реальності відродження «Авіаліній України».