438-сторінковий фоліант, який надійшов на книжкові прилавки світу ще влітку, читається, за твердженням людей знаючих, на одному подиху. І повірити в це не так вже й складно — занадто широку дискусію в закордонній пресі викликали ідеї, висловлені в книзі «Ахіллесова п’ята капіталізму, або Як відновити систему вільного ринку?» Її автор Реймонд Бейкер, який 45 років присвятив польовим дослідженням прикладних аспектів економічних теорій більш ніж у 60 країнах, є визнаним у всьому світі експертом із відмивання грошей та корупції. І в його вустах основне питання капіталізму: що є первинним — дотримання законності чи максимізація прибутку — звучить зовсім не так вже й наївно.
Коли 1961 року свіжоспечений випускник Гарварда вирушав у далеку Нігерію і став на чолі найстарішої в країні пекарні, це питання перед ним ще не стояло, хоча необхідність давати на кожному кроці хабарі добряче йому набридала. Будучи вже тоді чудово інформованим про всі існуючі незаконні способи збільшення прибутку — використання «податкових гаваней», створення фіктивних компаній, гра на трансферних цінах, таємні банківські рахунки й анонімні трасти, заплутані акціонерні структури тощо — молодий науковець все ж вважав, що подібні «дрібниці» є тільки незначними побічними ефектами розвитку капіталізму, тоді як його істинні ідеали, як і вчив Адам Сміт, із допомогою вільної торгівлі і чесної конкуренції, несуть індивідуумам, організаціям і країнам багатство та процвітання. Зараз же, майже через півстоліття, авторитетний учений заявляє, що сформована система глобального капіталізму веде до легалізації беззаконня, збільшення економічної нерівності між країнами та спонсорування злочинців.
Бейкер на яскравих і переконливих прикладах показує, що грань між контрабандою наркотиків і торгівлею людьми, з одного боку, й приховування від податків і мит прибутків із допомогою таких на вигляд «законних» операцій, як переведення бізнесу в зони із полегшеним оподаткуванням чи зловживання трансфертними цінами — з іншого, настільки тонка, що помітити її практично неможливо. І майже кожна така «умовно законна» махінація якраз і веде до ще більшого збагачення і посилення наркобаронів, мафіозі й терористів. Річний оборот таких махінацій становить, за оцінками вчених, один трильйон доларів. А всього в різних офшорах і на таємних банківських рахунках, за даними британської організації Tax Justice Network, накопичено 11 трлн. дол. Уряди багатих країн, західні банки й найбільші транснаціональні компанії не тільки не засуджують подібну практику, а й таємно їй потурають. І це не дивно: адже половина річного таємного обороту «брудних» грошей спрямована із найбідніших країн у найбагатші. Інакше кажучи, виділяючи бідним країнам щорічну «допомогу» в обсязі 50 млрд. дол., багаті країни викачують із них у 10 разів більшу суму, створюючи дуже небезпечний перекіс у розподілі сукупного багатства.
У масштабах усього світу співвідношення між рівнем доходу 20% найбагатшого і найбіднішого населення становить 31 до 1. У Японії цей же коефіцієнт дорівнює 3,4, у США — 8,5. Відповідальність за такий стан справ Бейкер покладає на британського філософа Джеремі Бентама, який «спростив» ідею Адама Сміта, вилучивши з неї всі моральні аспекти, і «подарував» світу концепцію утилітаризму. Саме цю концепцію і нав’язують усьому світу як економічну релігію вільного ринку. Однак в умовах навіть мінімального недотримання законності й неповаги до моральних принципів ні про яку вільну торгівлю не можна говорити. Про дійсно вільний ринок, на думку Бейкера, можна буде казати тільки тоді, коли буде оприлюднено всі таємні рахунки посадовців, крізь руки яких пройшли кредити Світового банку та МВФ, коли транснаціональні компанії відкрито публікуватимуть усі свої податкові декларації з поясненням причин переведення свого бізнесу в офшори і коли цінова політика буде відкритою й прозорою. А працівники кожного великого банку чи транснаціональної компанії в обов’язковому порядку відвідуватимуть уроки етики.