Минула осінь запам’ятається найбільшій українській авіакомпанії «Аеросвіт» спробою продажу держпакета, страйком пілотів і кадровими змінами. Те, що в компанії проблеми, відомо давно. Частина труднощів об’єктивна і пов’язана зі світовою економічною кризою, котра боляче вдарила по світових авіаперевезеннях. Інша — дуже пристойна, якщо не більша — пояснювалася вже суто внутрішніми проблемами.
Запитання до якості управління авіакомпанією безперервно множилися. Останні кілька років основні новини, що їх генерував «Аеросвіт», стосувалися не стільки авіаперевезень, скільки конфліктів із землею та нерухомістю. При цьому фінансові результати від основної діяльності постійно погіршувалися.
Наростання проблем різко позначив уже минулий рік. Тоді за операційних доходів у 3,1 млрд. грн. збитки становили рекордні 405 млн. грн. Інакше кажучи, кожен перевезений пасажир приніс компанії 160 гривень збитку. Втім, і прибуток докризового 2007 року в 20 млн. грн. уяви не вражав.
Досягнуте такою ціною в першому півріччі 2008-го зростання пасажиропотоку вже наприкінці року змінилося різким відпливом, який тривав і цього року. Перше півріччя 2009-го компанія завершила з чистим збитком у сумі 201,71 млн. грн. (за доходу в 1,1 млрд. грн.).
При цьому кредиторська заборгованість «Аеросвіту» за товари, роботи і послуги станом на кінець першого півріччя становила 535,69 млн. грн.
Тут, правда, слід зауважити, що криза добряче вдарила по ринку, і наші авіакомпанії вже назвали 2009 рік гіршим із 2001-го. Так, за даними Держав1ної авіаційної інспекції, в першій половині поточного року обсяги пасажирських перевезень в Україні скоротилися на 18,4%, вантажів і пошти — на 25,6%.
Середня пасажирська завантаженість на регулярних міжнародних рейсах вітчизняних авіакомпаній знизилася до рівня в 61% (рік тому в цей же час вона перевищувала 69%).
Однак погіршення показників діяльності «Аеросвіту» виявилося сильнішим, аніж у його конкурентів. У результаті вперше компанія «Міжнародні авіалінії України» випередила «Аеросвіт» за обсягами перевезень.
Фінансова оцінка компанії перед можливим продажем держпакета теж нічого оптимістичного не виявила. На додаток зарплати пілотам не індексували близько року, що призвело до їхнього страйку. Наростали проблеми і з іноземними контрагентами...
Чітко назріла необхідність змін… Однак тривалий час їх відкладали через проблеми між основними акціонерами.
Наглядову раду компанії очолював Арон Майберг. Йому ж належала половина акцій найбільшого акціонера компанії — нідерландської фірми Gilward Investments B.V. (котра мала 39,97% акцій ЗАТ «Аеросвіт»).
Іншу половину акцій нідерландців пов’язують із співголовою наглядової ради авіакомпанії Григорієм Гуртовим.
У партнерів було різне бачення розвитку і перспектив компанії. Зокрема, відомо, що пан Майберг був навіть готовий віддати її майно в заставу одному з банків Віктора Пінчука. З Віктором Михайловичем пов’язують ще одного акціонера авіакомпанії — ТОВ «ГенАвіа-Інвест» (24,99% акцій).
Якби проект застави майна було реалізовано, сьогодні «Аеросвіт» (із нинішніми фінансовими результатами) навряд чи мав би у своєму розпорядженні ліквідне майно.
Взагалі фінансові схеми екс-голови викликали безліч запитань.
Фактично тодішнє керівництво «Аеросвіту» зосередило свої зусилля на спробах недорого отримати ділянку землі в Борисполі під будівництво термінала. Іноді доходячи при цьому до дипломатичних скандалів.
Влітку 2004 року відбулася зустріч посла Японії в Україні Кіщіро Амае з членами ради директорів аеропорту «Бориспіль». Уряд Японії пропонував для його розвитку кредит у сумі, еквівалентній 175 млн. дол.
Умови були цілком привабливими для країни. Але тут палиці в колеса стало вставляти… саме керівництво «Аеросвіту».
Трохи пізніше посол публічно заявив, що незабаром після появи офіційної інформації про реконструкцію «Борисполя» та реалізації інших транспортних проектів із ним зустрілися деякі засновники «Аеросвіту», котрі запропонували після можливого зриву угоди з державним аеропортом взяти участь зазначеними коштами в проектах авіакомпанії «Аеросвіт». На цій зустрічі з послом був присутній пан Майберг.
Японці вельми здивувалися такому розумінню компанією перспектив розвитку країни і про всяк випадок публічно заявили, що кредит призначений аж ніяк не для приватної фірми…
Всі ці «пустощі» далися взнаки пізніше, особливо після початку кризи. Тоді знадобилося вміння не розтягувати аеропортівську землю, а вирішувати питання оптимізації витрат, частоти рейсів, розробки маркетингової політики в умовах спаду пасажиропотоку. Судячи з усього, свіжих ідей у керівництва компанії не було…
Зате наростала заборгованість перед банками. На 1 липня ц.р. довгострокові кредити банків, видані «Аеросвіту», становили 99,19 млн. грн., короткострокові — 188,38 млн. грн. При цьому ефективність використання позикових коштів була не вельми високою.
Зрештою неадекватність керівництва існуючим завданням стала очевидною і найбільшим акціонерам. Розпочалися складні переговори, у результаті яких пан Майберг покинув склад реальних співвласників «Аеросвіту».
31 жовтня 2009 року Gilward Investments B.V. відкликала повноваження пана Майберга, котрий представляв її інтереси в наглядовій раді. Тож він не міг залишатися і головою НР «Аеросвіту».
16 листопада Арон Майберг написав заяву про складання із себе повноважень голови наглядової ради. Питання про призначення нового голови буде розглянуто на найближчих зборах акціонерів, призначених на 24 грудня.
У день подачі ним заяви відбулося позачергове засідання наглядової ради ЗАТ «Авіакомпанія «Аеросвіт».
Власне, питань було два. Перше — зміни в керівних органах компанії (включаючи наглядову раду і дирекцію). Компанію покинули А.Майберг і генеральний директор К.Ботєв. Формулювання їхньої відставки було обрано досить коректні, але зрозуміло, що зміна відбулася не від хорошого життя.
Однак ключовим питанням було залучення коштів для стабілізації становища. Мажоритарні недержавні акціонери погодилися надати компанії фінансування в розмірі до 30 млн. дол. США для покриття найбільш критичних боргів «Аеросвіту» перед кредиторами — державними структурами («Украерорух»), ДП МА «Бориспіль», а також іноземними аеропортами. Частину виділеного фінансування буде спрямовано на повне погашення заборгованості по заробітній платі перед персоналом авіакомпанії.
Фонд держмайна (власник 22,39% акцій) загалом позитивно поставився до того, що відбувалося. Як сказав в.о. голови фонду Д.Парфененко, «недержавні акціонери домовилися, і слава Богу».
Хоча заодно Дмитро Миколайович ледь не створив нової сенсації. Виступаючи перед журналістами, він заявив, що буцім-то тепер пан Гуртовий і Приватбанк контролюватимуть компанію. Фраза помітна і відразу поширилася, викликавши заодно і глибокодумні розмірковування навіть про монополізацію авіаринку.
А взагалі-то голова фонду казав зовсім інше. За його словами, на сьогодні у «Аеросвіті» склалася ситуація, коли компанією управляють три групи акціонерів плюс пакет ФДМ. Тобто все, як і раніше.
Власне, це підтверджують і розрахунки. Структури, дружні одному із засновників Приватбанку І.Коломойському, де-факто контролюють ТОВ «Бюро», котре володіє 4,8% акцій «Аеросвіту».
Можливо також, що вони ж набули контроль над тією половиною нідерландської компанії Gilward Investments B.V., що належала пану Майбергу.
Таким чином, максимально можливий пакет акцій «Аеросвіту», який може бути зосереджений у структур, афілійованих із групою «Приват», — 24,785%. Інакше кажучи — менше від блокуючого пакета. Тож вітати (або співчувати) Ігоря Коломойського зарано…
Нині набагато актуальнішим є відновлення ринкової позиції авіакомпанії і витягування її з боргової ями. Добре, що акціонери зрозуміли – «Аеросвіту» необхідно спертися на «фінансове плече» його співвласників. Що ж, краще пізно, аніж ніколи.