Тенденція до згортання бізнесу в Україні та його активізації в Росії з виведенням туди капіталів, за інформацією Української зернової асоціації (УЗА), котра об’єднує понад 80% експортерів зерна, спостерігається останні два-три місяці. У принципі за точку формального відліку процесу зміни пріоритетів можна вважати розпочату в червні ліквідацію представництва в Україні компанії «Росхлебопродукт» — «РХП-Україна». Виведення частини ресурсів до сусідньої Росії для багатьох учасників ринку зерна не вельми складний і трудомісткий процес. Приміром, щоб умови для роботи там були прийнятні, оптимальним варіантом може бути об’єднання компанії з місцевими трейдерами (через нелюбов росіян до іноземців). Утім, можна обійтися й без цього — компанії з українським капіталом просто відкривають у Росії свої представництва. Певне, українську компанію Росія вважає своєю.
«Трейдери воліють особливо не афішувати своє рішення орієнтуватися на інші ринки, щоб не сваритися з владою», — авторитетно зауважив представник УЗА. У кулуарних бесідах найчастіше співрозмовники згадують компанії Toepfer, Louis Dreyfus, WJ, «Рамбурс» як потенційних активних учасників російського ринку зерна в цьому сезоні.
Причин для зникнення компаній з внутрішнього ринку чи переорієнтування їхнього бізнесу на інші сегменти, приміром, олійні, кілька. Але фактично все підгрунтя так чи інакше — в одному: адміністративному втручанні. Із останніх найяскравіших прикладів можна відзначити такі. По-перше, заборони на вивезення зерна з регіонів і декларативне фіксування цін на пшеницю й ячмінь. Чого варта лише історія з забороною вивезти 40 тис. тонн ячменю з Дніпропетровської області компанією, котра представляє інтереси швейцарської Glencore. Керівництво області вважає доцільну ціну на ячмінь 450 гривень за тонну, тоді як компанія купувала зерно по 370 гривень. Область заявила, що компанія «Серна» зможе вивезти зерно лише після того, як доплатить товаровиробникам різницю в ціні. «Досить посилатися на те, що це міжнародні відносини. В усьому світі купують через біржі. Нехай позиваються з нами. Поки позиватимуться, ціна підніметься», — говорить заступник голови обладміністрації Микола Волосянко.
По-друге, державна компанія «Хліб України» заборонила своїм елеваторам приймати зерно на зберігання від приватних зернових компаній. «Нехай трейдери забувають практику скупки зерна на халяву на елеваторах «Хліба України», — заявляє голова компанії «Хліб України» Віктор Бондаренко.
По-третє, плутанина зі стандартами й небажання влади прислухатися до аргументів трейдерів. Нагадаємо, УЗА попросила владу переглянути стандарт на пшеницю в частині експортної класифікації й збільшити показник протеїну (білка) з 10% до 11% для продовольчої пшениці. У світі основна частина угод припадає на продовольчу пшеницю з вмістом білка 11% і вище. Таким чином, продавати на зовнішні ринки пшеницю з вмістом білка 10% як продовольчу неможливо через відсутність на неї попиту. Одночасно експортувати таке зерно як фуражне також неможливо через вимоги українського законодавства, зокрема запровадженого стандарту на пшеницю.
Кабмін відмовився підтримати це прохання, хоча й висловив готовність уважати фуражною таку пшеницю, де вміст пророслих зерен становить 5%, попри показник протеїну.
Деякі аналітики вважають: компанії йдуть у Росію ще й тому, що там вибори президента вже відбулися. «Звичайна практика, коли на час виборів інвестиційна привабливість того чи іншого ринку падає. Багато компаній можуть дозволити собі ганяти капітали туди-сюди», — сказав один з експертів.
У будь-якому разі перехід кількох компаній до Росії означає для українських аграріїв втрату потенційних інвесторів. І хтозна, яке рішення приймуть завтра ті, котрі поки що залишаються.